ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
23.02.09 |
Справа №2а-6307/08/5 |
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі суддіСидоренко Д.В. , при секретарі Джигіль В.Є. розглянувши за участю
позивача - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим
про скасування рішення та спонукання до виконання певних дій,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим про скасування рішення, що оформлене протоколом від 08.08.2008р. про припинення виплати пенсії за вислугу років з 01.09.2008р. та зобов'язання виплатити пенсію за вислугу років за період з 01.09.2008р. по час винесення рішення суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно трудової книжки позивача він з 10.10.1979р. по 09.06.1994р. працював на посаді медичної сестри відділення переливання крові, а відтак вона має право на отримання пенсії за вислугу років. Однак в порушення зазначених нормативно-правових актів позивач рішенням від 08.08.2008р. припинив виплату позивачу пенсії за вислугу років.
20.12.2008р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, яке оформлене протоколом від 08.08.2008р. , про припинення виплати позивачу пенсії за вислугу років.
У судовому засідання позивач та його представник наполягали на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача у судове засіданні не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином - судовою повісткою, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, у яких зазначив, що згідно проведеної перевірки позивач в період з 10.10.1979р. до 09.06.94р. працював препаратором відділення переливання крові, тоді як у трудовій книжці зазначено, що у цей період позивач працював медичною сестрою того же відділення. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909 затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Відповідно до зазначеної постанови, робота на посаді препаратора відділення переливання крові не надає право на отримання пенсії за вислугу років.
Заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
31.07.2008р. відповідачем була здійснена перевірка достовірності даних стажу, наданих в Управління пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим для призначення пенсії ОСОБА_1. За результатами перевірки складено акт №127 від 31.07.2008р. (а.с.31,32).
При проведенні перевірки встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача вона з 10.10.1979р. була прийнята медичною сестрою відділення переливання крові (наказ №85 від 08.10.79р.), а відповідно до книги наказів ОСОБА_1. з 10.10.1979р. прийнята препаратором відділення переливання крові (наказ №85 від 08.10.1979). З 10.06.1994р. ОСОБА_1. була переведена медичною сестрою кардіоревматологу у поліклінічне відділення (наказ №57 від 16.09.1994р.). 28.12.2000р. ОСОБА_1. звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗПП України (наказ№439 від 28.12.2000р.). Відповідно до форми Т-2 ОСОБА_1. на підставі наказу від 11.02.1985р. №41 переведена оперативною медичною сестрою відділення переливання крові.
08.08.2008р. на підставі акту перевірки від 31.07.2008р. №127 відповідачем прийнято рішення в формі протоколу, яким позивачу припинено виплату пенсії за вислугу років. Додатком до протоколу від 08.08.08р. вирішено припинити виплату пенсії з 01.08.08р.(а.с.6,37,38).
Згідно вкладишу до протоколу від 08.08.08р. до стажу роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не враховано період роботи на посаді препаратора відділення переливання крові з 10.10.1979 до 09.06.1994р.(а.с.37).
Листом від 18.08.08р. відповідач повідомив позивача про припинення виплати пенсії за вислугу років(а.с.5).
Судом встановлено, що згідно записам у трудовій книжці позивач 10.10.1979р. прийнята медичною сестрою відділення переливання крові на підставі наказу №85 від 08.10.1979р. 10.06.1994р. позивача переведено медичною сестрою кардиоревматолога у поліклінічне відділення на підставі наказу №57 від 16.06.1994р. 28.12.2000р. позивача звільнено з посади за ст.38 КЗОТ України (за власним бажанням) (наказ №439 від 27.12.2000р.)(а.с.8).
Відповідно до витягу із наказу №85 (п.14) від 08.10.1979р. ОСОБА_1 прийнято на роботу препаратором відділення переливання крові з 10.10.1979р., мед. стаж 4 роки, закінчила Кемеровське медучилище в 1975році №267771 від 26.06.1975р. (а.с.29).
Згідно витягу із наказу Білогірської центральної районної лікарні №41 (п.6) від 11.03.1985р. медичну сестру відділення переливання крови ЦРБ ОСОБА_1. переведено операційною медичною сестрою цього же відділення з 11.03.1985р.(а.с.35, 52).
Наказом Білогірської центральної районної лікарні №57 (п.17) від 16.06.1994р. медичну сестру відділення переливання крові ОСОБА_1. перевести медичною сестрою кардиоревматолога в поліклінічне відділення з 10.06.1994р., що підтверджується витягом із наказу(а.с.51).
Свідок ОСОБА_3 зазначив, що в період з листопада 1972року по жовтень 1981року працював завідувачем відділення переливання крові Білогірської центральної районної лікарні. В період з жовтня 1979року до його звільнення з посади у відділенні переливання крові ОСОБА_1працювала на посаді медичної сестри. Остання виконувала всі обов'язки медичної сестри, тобто здійснювала відбір крові у донорів у тому числі на виїзді, переробляла її на плазму та виконувала інші обов'язки. Посади препаратора відділення переливання крові у штаті не було.
Свідок ОСОБА_4 показала, що вона працювала на посаді медичної сестри відділення переливання крові з березня 1978року до травня 1985року. У період її роботи ОСОБА_1працювала на посаді медичної сестри того же відділення та виконувала всі обов'язки медичної сестри, тобто здійснювала відбір крові, переробляла її на плазму та інші обов'язки.
Окрім того, як вбачається із карток - довідок про нарахування заробітної плати за період з 1985року по 1994рік включно позивачу заробітна плата нараховувалася як медичній сестрі відділення переливання крові (а.с.67-85).
Таким чином, судом встановлено, що позивач працював на посаді препаратора переливання крові відділення переливання крові з 08.10.79р. до 10.03.1985р. при цьому виконував посадові обов'язки медичної сестри, та на посаді медичної сестри того же відділу Білогірської центральної районної лікарні в період з 11.03.1985р. по 10.06.1994р.
Відповідно до п. «е» статті 55 закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджена постановою Кабінету міністрів України №909 від 04.11.1993р. «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», з подальшими змінами та доповненнями.
Згідно пункту 2 зазначеного Переліку до закладів охорони здоров'я, які дають право на пенсію за вислугу років віднесені лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
До посад, які передбачені зазначеним Переліком, віднесено лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
Із наведеного випливає, що робота у відділенні переливання крові в районній лікарні надає позивачу право на пенсію за вислугу років.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України №146 від 23.10.1991р. «Про атестацію середніх медичних працівників» затверджена номенклатура посад середніх медичних працівників. Посада препаратора відділення переливання крові не віднесена до середнього медичного персоналу, згідно зазначеної номенклатури.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України №742 від 23.11.2007р. «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою» наказ Міністерства охорони здоров'я України №146 від 23.10.1991р. скасовано. Номенклатуру посад середніх медичних працівників зазначеною постановою не встановлено.
За таких обставин, посилання відповідача на наказ Міністерства охорони здоров'я України №146 від 23.10.1991р. є необґрунтованим, оскільки на момент ухвалення оскаржуваного рішення зазначений наказ втратив чинність.
Ст. 1 Конституції України Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою. У ст. 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Ст. 8 Конституції України зафіксовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Ст. 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
Суд вважає необхідним визначити, що, утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, відповідно до якої держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Відповідно до ч.1 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а згідно ч.4 зазначеної статті забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду доказів того, що на момент прийняття оскаржуваного рішення посада, на якій працював позивач, не входила до середнього медичного персоналу.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 23 лютого 2009 року.
У повному обсязі постанова виготовлена 2 березня 2009 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-161, п.1 ч.2 ст.162, 163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим, оформлене протоколом від 08.08.2008р., про припинення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3.40грн.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Сидоренко Д.В.