Справа 2-128/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2011 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

          головуючого -судді                                                                      Гонтар А.Л.

          при секретареві                                                                      Костенко В.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Дружківського міського суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

публічного акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів»

про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та

моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 13.01.2011 року звернувся до Дружківського міського суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів» (на час подання позовної заяви відкрите акціонерне товариство «Дружківський завод металевих виробів») далі (ПАТ «ДЗМВ») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В позовній заяві він посилається на те, що працював у відповідача 31.08.2009 року його було звільнено з займаної посади згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв’язку із скороченням штату. Вказане звільнення вважає незаконним з наступних підстав.

Він є високо кваліфікованим робітником, має більш ніж тридцяти років трудового стажу, в його сім’ї не має інших працівників із самостійним заробітком, він є самотнім. Разом з ним мешкають дочка з двома малолітніми дітьми. Починаючи з 01 липня 2009 року після того, як його було усно попереджено 19 червня 2009 року про звільнення у зв’язку із скороченням штату він неодноразово звертався до прокуратури м.Дружківка, президентів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 До суду він не звертався так, як у нього були відсутні гроші на адвоката. Вважає, що його було звільнено у зв’язку з тим, що у 2005 році на черговому профогляді у нього було зафіксовано професійне захворювання і з того часу адміністрацією приймалися усі щодо його звільнення.

Вважає, що при звільненні у нього було переважне право на залишення на роботі порівняно з іншими працівниками залишеними на роботі.

Також його не було письмово попереджено за два місяці про наступне вивільнення.

Вважає, що строк для звернення до суду пропустив з поважних причин, так як він звертався в інші правоохоронні органи, та у нього не було коштів на оплату послуг адвоката. Просить поновити йому строк для звернення до суду за захистом своїх прав, поновити на посаді слюсаря-ремонтника, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у сумі 100000 гривень, перерахувавши 50 відсотків на користь місцевого бюджету.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та доповнив, що вважає, що його звільнення є наслідком предвзятого відношення до нього адміністрації відповідача, оскільки він заробив профзахворювання на підприємстві, але адміністрація не бажала цього визнавати та вчинювала відносно нього терор у різному вигляді, починаючи від відключення електроенергії у його будинку, та закінчуючи репресіями із боку робітників міліції, про що він звертався до різних інстанцій. Просить поновити його на посаді слюсаря-ремонтника, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, виключивши його доходи, отримані від центру зайнятості, стягнути моральну шкоду у сумі 100000 гривень.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача з підстав викладених у позовній заяві, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_8 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що дійсно позивач працював на підприємстві слюсарем-ремонтником по ремонту обладнання з 14.06.1978 року. У зв’язку із зниженням об’ємів виробництва на підприємстві був виданий наказ про скорочення штатів за №224 від 10.06.2009 року і на підприємстві були проведені заходи щодо зміни в організації виробництва і праці та були внесені зміни до штатного розкладу інструментально-механічного цеху. Згідно даного наказу було зазначено, що посада слюсаря-ремонтника 5 розряду підлягає скороченню.

Про наступне вивільнення позивача було своєчасно попереджено 19 червня 2009 року, але позивач відмовився підписати попередження. Одночасно з попередженням про звільнення відповідач запропонував позивача іншу роботу на цьому ж підприємстві, але позивач відмовився від запропонованих йому посад. Крім цього, відповідач ще неодноразово пропонував позивачу різні посади, але позивач відмовлявся постійно від запропонованих посад, посилаючись на те, що бажає працювати лише на своїй посаді.

При скороченні позивача вирішувалось питання про переважене залишення на роботі інших працівників, так із чотирьох слюсарів-ремонтників ІМЦ 5-го розряду двоє з них ОСОБА_9 та ОСОБА_10 мають більш високу кваліфікацію, а саме вони мають професійно-технічну освіту, мають більш розширену зону обслуговування, а також не мають дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни. ОСОБА_11 при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації має персональну надбавку за високу професійну майстерність та досягнення у праці, а також стаж його роботи на підприємстві складає 39 років, що більше чим стаж роботи позивача.

Крім того, позивач пропустив строк для звернення за захистом своїх прав до суду та не має поважних причин для того, щоб його було поновлено. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_12 позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, вивчив докази по справі суд вважає, що позовні вимоги задовольнянню не підлягають з наступних підстав.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" у п. 19 роз'яснено, що суди розглядаючи трудові спори пов’язані зі звільненням по п.1ст.40 КЗпП зобов’язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те чи працівник відмовився від переведення на іншу роботу або , що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Суд, встановив, що позивача ОСОБА_1 14 червня 1978 року було прийнято на Дружківський завод металевих виробів на посаду слюсаря по ремонту обладнання, що підтверджується наказом № 613 від 07.06.1978 року (а.с.9).

За наказом № 160-к від 31.08.2009 року позивача було звільнено з роботи із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.35).

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до наказу № 224 від 10.06.2009 року про зміну штатного розкладу на підприємстві відбулося скорочення, в тому числі в інструментально-механічному цеху було скорочено 1 одиницю слюсаря ремонтника 5 розряду.

Крім того, скорочення штатів на підприємстві підтверджується штатним розкладом, так згідно шатного розкладу від 19.06.2009 року (а.с.135-137) на підприємстві в інструментально-механічному цеху слюсарів-ремонтників 5 розряду 04 одиниці, відповідно до штатного розкладу від 02.09.2009 року на підприємстві залишилось в інструментально-механічному цеху 03 одиниці слюсарів-ремонтників 5 розряду (а.с.138-140)

З вищевказаного слідує, що на ПАТ «ДЗМВ»» дійсно відбулась реорганізація та скорочення штату працівників.

Відповідно до ч.1,ч.3 ст.49-2 КзПП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці та одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно з Положенням „Про порядок вивільнення, працевлаштування робітників та служащих та надання їм пільг та компенсації” (затверждено Держкомтруда СССР та Секретаріата ВЦСПС від 02 березня 1988 р.) про наступне вивільнення робітники попереджаються письменним розпорядженням, яке оголошується робітнику під підпис.

Суд встановив, що позивача ОСОБА_1 19.06.2009 року про наступне вивільнення особисто письмовим розпорядженням було попереджено, на виконання наказу № 224 від 10.06.2009 року, але від підпису позивач відмовився (а.с.141). На підставі даного попередження було видано наказ за № 160-к від 31 серпня 2009 року, в яком вказано, що у зв’язку з скороченням штату звільнити ОСОБА_1 З даним наказом ОСОБА_1 було ознайомлено.

В позовній заяві позивач не заперечував проте даного факту, вказавши, що його було усно попереджено 19.06.2009 року про скорочення штату. Також позивач пояснював у судовому засіданні, що наказ про звільнення він отримав на руки 31.08.2009 року. Крім того, дані обставини були підтверджені актом від 19.06.2009 року, відповідно до якого позивач відмовився від підпису у повідомлені про наступне вивільнення (а.с.142)

Таким чином, позивача про наступне вивільнення було своєчасно повідомлено.

Згідно з частиною 2 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації якщо має таку можливість.

Позивач пояснив, що при звільнені йому не було запропоновано іншої роботи.

Але дані пояснення позивача спростовуються матеріалами справи, а саме.

Відповідно до акту від 19.06.2009 року при попередженні позивача про наступне вивільнення йому було запропоновано декілька посад: наладчика к/п обладнання 5-6 розряду, прибиральника виробничих приміщень, майстера, слюсаря-ремонтника (по ремонту моторов) 5 розряду, ведучого інженера-прогроміста (а.с.143).

У судовому засіданні позивач пояснив, що дійсно йому були запропоновані 19.06.2009 року дані посади, крім посади прибиральника виробничих приміщень, але він відмовився від зайняття їх. Посаду прибиральника виробничих приміщень йому не було запропоновано.

Але дане твердження позивача спростовується актом, де вказані усі перераховані посади.

В подальшому позивачу 22.06.2009 року були запропоновані посади токаря,економиста МТС, слюсаря по ремонту рухоючого составу, доводчика-притирщика, майстера, контролера КПП, робочого виробничих бань, шлифовальника, наладчика КПО (а.с.145), 26.06.2009 позивачу було запропоновано посади слюсаря-сантехника, гальваніка (а.с.147), 03.07.2009 року позивачу було запропоновано посади: слюсаря-сантехника, менеджера по збуту, робочого виробничих бань, токаря, техніка по обліку, оператора котельної, зливника-розливника, автоматчика ХВА (а.с.149), 10.07.2009 року позивачу були запропоновані наступні посади слюсаря-сантехника, менеджера по збуту, робочого виробничих бань, токаря, техніка по обліку, оператора котельної, зливника-розливника, автоматчика ХВА (а.с.151), 17.07.2009 року позивачу була запропонована посада електромонтера по ремонту електрообладнання (а.с.153), 24.07.2009 року позивачу було запропоновано посади: водія, робочого зеленого будівництва, автоматчика ХВА (а.с.155), 31.07.2009 року позивачу було запропоновано посади контролера КПП, майстера по ремонту обладнання, інженера-конструктора, токаря, наладчика автоматов та полуавтоматов, слюсаря по ремонту рухоучого складу, кладовщика, електрозварника на автоматах та полу автоматах, учня наладчика автоматов та полуавтоматов, менеджера ОМ, ведучого спеціаліста ОМ, молодшого спеціаліста ОМ, спеціаліст ОМ, ведучий менеджер ОМ (а.с.157), 07.08.2009 року позивачу було запропоновано посади електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання, кладовщика, наладника ХШО, ваговика (а.с.159), 12.08.2009 року позивачу була запропонована посада слюсаря-ремонтника 6 розряду КПЦ (а.с.161), 14.08.2009 року позивачу було запропоновано посади термиста, помічника машиніста тепловозу (а.с.163), 31.08.2009 року позивачу було запропоновано наступні посади: контролера КПП, кладовщика, слюсаря електрика, контролера металлов, матеріалов, полуфабрікатов, контролера слюсарних та станочних робіт, керівника группи відділу праці та заробітной плати, машиніста краа, електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання (а.с.165)

Від усіх запропонованих посад позивач відмовився, що підтверджується відповідними актами (а.с. 144,146,148,150,152,154,156,160,162,164,166).

Представник відповідача ОСОБА_12 пояснювала у судвому засіданні, що позивач від запропонованих посад відмовлявся, відмовлявся підписувати акти, лише вимогав, щоб його залишили на займаной посаді.

Наданими ПАТ «ДЗМВ» доказами підтверджується факт того, що позивачу було запропоновано ряд вакантних посад, в тому числі і вакансії, які відповідала професійним характеристикам позивача.

У відповідності до ст.43 КЗпП України відповідачем звільнення позивача з роботи повинно бути проведено лише за попередньою згодою з профспілковим органом.

Згідно протоколу № 91 від 04.08.2009 року засідання профкому ПАТ «ДЗМВ», була дана згода на скорочення ОСОБА_1 (а.с.168-170).

Таким чином, згода профспілкового комітету на звільнення позивача була надана.

Позивач та його представник, посилаються на те, що позивача було звільнено безпідставно, оскільки не враховано його переважне право на залишення на роботі.

Згідно з ч.1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишенні на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається сімейним – при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім’ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві та т. і.

У судовому засіданні встановлено, що позивач працював на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду, згідно шатного розкладу на час скорочення 1 одиниці слюсаря-ремонтника 5 розряду на підприємстві було чотири одиниці слюсаря-ремонтника 5 го розряду, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9

Згідно протоколу засідання комісії по розгляду питань звьязанних із вивільнення робітників у звьязку із скороченням штату від 19.06.2009 року, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9 при рівної кваліфікаціі мали більш вискоу продуктивність праці порівняно з ОСОБА_13, що підтверджується наказом № 328 від 01.09.2008 року про підвищення персональної надбавки за високу профісійну майстерність ОСОБА_11 (а.с.174), порівняним аналізом слюсарей-ремонтників 5 розряду ІМЦ (а.с.176).

Згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач ОСОБА_1 не довів суду, тих обставин, що при його звільненні адміністрацією підприємства були порушені норми трудового законодавства, що йго звільнення було наслідком предвзятого відношення адміністраціі до нього, що фактичного скорочення штату робітників на підприємстві не було.

Таким чином, суд вважає, що при звільненні позивача відповідачем не були порушені норми трудового законодавства, що не дає суду підстав для поновлення позивача на роботі.

На підставі ст. 10,11,58,59,60,212-215,218 ЦПК України (в редакції 2004 року), на підставі ст. 40 ч.1, 42,43,49-2, 233, 234, 235,237-1 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з усіма змінами та доповненнями),суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Дружківський завод металевих виробів" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили: через 10 днів з дня його проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга; у разі подання апеляційної скарги, після розгляду її апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом 10 днів після проголошення рішення.

Суддя: А. Л. Гонтар