ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року Справа № 29/5009/5854/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівУдовиченка О.С., Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову у справі господарського судуХарківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 року №29/5009/5854/11 Запорізької області

за заявою доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів"

провизнання банкрутом

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.10.2014 року у справі №29/5009/5854/11 (Суддя-Дьоміна А.В.) у задоволенні заяви ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області про визнання кредиторських вимог в сумі 93 669, 55грн. відмовлено повністю.

Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду від 23.10.2014 року, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулась до Харківського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким грошові вимоги податкового органу в розмірі 93 669, 55грн. задовольнити.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 року (судді: Здоровко Л.М. - головуючий, Плахов О.В., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області задоволено частково. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.10.2014 року у справі №29/5009/5854/11 скасовано в частині відмови у задоволенні вимог ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області в загальній сумі 51 365, 23грн. Визнано вимоги ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області в загальній сумі 51 365, 23грн. як такі, що підлягають задоволенню в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. В іншій частині ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.10.2014 року у справі №29/5009/5854/11 залишено без змін.

Не погодившись із наведеною постановою апеляційного господарського суду, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з проханням скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 року та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги у сумі 93 669,55 грн.

На думку заявника касаційної скарги, боржником не сплачені до бюджету податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень-серпень 2014 року в сумі 42 304, 32 грн. Боржником укладений договір оренди від 12.04.2007 року строком на 20 років, на даний час договір не розірвано, земельна ділянка фактично знаходиться у користуванні боржника, боржником самостійно обчислено та задекларовано суму орендної плати на підставі податкової декларації №1400016099 від 30.07.2014 року; податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 49 999, 50грн. виникли на підставі податкового повідомлення-рішення від 06.12.2006 року та рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2013 року, не є конкурсними, а їх вимоги мають погашатися в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла до висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

У розділі Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство у редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI, який набрав чинності 19.01.2013року, визначено, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Приймаючи до уваги, що господарським судом у даній справі прийнято постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури 03.06.2013 року, тобто після набрання чинності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 №4212-VI, то відповідно до кредиторських вимог, що заявлені в ліквідаційній процедурі, застосуванню підлягають положення Закону про банкрутство в редакції яка діє з 19.01.2013 року.

Під час розгляду справи судами встановлено, що постановою господарського суду Запорізької області від 03.06.2013 року припинено процедуру розпорядження майном боржника, Приватне підприємство "Фабрика делікатесних сирів" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Зінченко Ю.О.

22.06.2013 року в друкованому виданні "Голос України" №116 опубліковано відповідне оголошення, зазначено, що заяви кредиторів за вимогами, що виникли під час проведення процедури банкрутства, приймаються протягом місяця з дня опублікування оголошення.

10.10.2014 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулась до господарського суду Запорізької області з заявою про визнання додаткових грошових вимог ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області до ПП "Фабрика делікатесних сирів" в сумі 93 669, 55грн.

Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що сума податкового боргу боржника перед бюджетом у розмірі 93 669, 55грн. складається: з податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 49 999, 50грн., що нарахований боржнику органом податкової служби на підставі податкового повідомлення-рішення від 06.12.2006 року; податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень-серпень 2014 року в сумі 42 304, 32грн. на підставі поданої ліквідатором боржника податкової декларації №1400016099 від 30.07.2014 року; грошові кошти в сумі 1 365, 73грн. за виконавчими листами про стягнення судового збору з боржника на користь держави, виданих 19.11.2013 року, 18.11.2013 року, 06.12.2013 року, 10.12.2013 року, 30.12.2013 року та 23.08.2012 року.

Відмовляючи податковому органу у задоволенні кредиторських вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Законом про банкрутство обмежно строк подання заяв поточних кредиторів двома місяцями з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а заявник звернувся з заявою про визнання кредиторських вимог з порушенням встановленого строку. Кредиторські вимоги в розмірі 49 999, 50грн. виникли до порушення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів", тобто є конкурсними, у встановлений строк кредитор з заявою про визнання конкурсних вимог не звернувся, таким чином, кредиторські вимоги ДПІ в розмірі 49 999, 50грн. є погашеними. Кредиторські вимоги ДПІ у розмірі 42 304, 32грн. виникли після винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, коли у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), отже, задоволенню не підлягають.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції встановив, що за результатами планової виїзної перевірки дотримання ПП "Фабрика делікатесних сирів" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.06.2006 року ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області складено акт №114/23-2/3287548 від 28.11.2006 року про вчинення ПП "Фабрика делікатесних сирів" ряду порушень, а саме заниження податку на додану вартість у 2005-2006 роках.

Податковим повідомленням-рішенням №0001352301/0 від 06.12.2006 року визначено, що загальна сума податкового зобов'язання ПП "Фабрика делікатесних сирів" на підставі зазначеного акту складає 49 999, 50грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.09.2013 року у справі №13/383/07-АП-9/478/07-АП-13/459/08-АП позов ПП "Фабрика делікатесних сирів" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0001352301/0 від 06.12.2006 року, №0001352301/1 від 31.01.2007 року, №0001352301/2 від 06.04.2007 року, №0001352301/3 від 10.06.2007 року залишено без розгляду.

Приватним підприємством "Фабрика делікатесних сирів" було оскаржено податкові повідомлення-рішення, у тому числі, №0001352301/0 від 06.12.2006 року. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.07.2007 року у справі №13/383/07-АП-9/478/07-АП-13/459/08-АП відкрито адміністративне провадження. З 14.07.2008 року по 21.08.2013 рік наведена адміністративна справа зупинена.

Із наведеного суд апеляційної інстанції зробив висновки про те, що із заявою про визнання кредиторських вимог з податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 49 999, 50грн., що нарахований боржнику органом податкової служби на підставі податкового повідомлення-рішення від 06.12.2006 року, податковий орган звернувся до господарського суду Запорізької області лише 10.10.2014 року, тобто із порушенням встановленого Законом про банкрутство строку, проте, ці вимоги визнано боржником та підлягають включенню до шостої черги реєстру вимог кредиторів.

Щодо кредиторських вимог ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області з податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень-серпень 2014 року в сумі 42 304, 32грн., що виникла на підставі податкової декларації №1400016099 від 30.07.2014 року колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що боржником податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень-серпень 2014 року в сумі 42 304, 32грн. до бюджету не сплачені, що також не заперечується ліквідатором, проте, ці податкові зобов'язання боржника виникли з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень-серпень 2014 року в сумі 42 304, 32грн., тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та визнання ПП "Фабрика делікатесних сирів", а відтак не є поточними в розумінні ст. 38 Закону про банкрутство та не підлягають задоволенню та включенню до реєстру кредиторських вимог.

Щодо кредиторських вимог ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя в сумі 1 365, 73грн., що виникли за виконавчими листами про стягнення судового збору, виданих 19.11.2013 року, 18.11.2013 року, 06.12.2013 року, 10.12.2013 року, 30.12.2013 року, 23.08.2012 року, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області виступає у якості стягувача за виконавчими документами, виданими за судовими рішеннями про стягнення коштів на користь держави та, відповідно, пред'являє виконавчі документи, видані місцевим господарським судом, до виконання відповідному відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" за виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи доходів і зборів.

У заяві про визнання кредиторських вимог, податковий орган, серед іншого, просив місцевий господарський суд визнати грошові вимоги до боржника за виконавчими листами про стягнення судового збору, виданих 19.11.2013 року, 18.11.2013 року, 06.12.2013 року, 10.12.2013 року, 30.12.2013 року, 23.08.2012 року, що були подані заявником для виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, проте, судом першої інстанції питання щодо визнання даних кредиторських вимог розглянуто не було, ухвала господарського суду Запорізької області від 23.10.2014 року у даній справі посилань щодо підстав для відмови у їх визнанні не містить.

Так, виконавчим листом Шевченківського районного суду м. Запоріжжя №336/6311/13-ц, виданого 19.11.2013 року стягнуто з ПП "Фабрика делікатесних сирів" на користь держави судовий збір в сумі 229, 40 грн.

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 15.07.2014 року відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №336/6311/13-ц, виданого 19.11.2013 року на тій підставі, що згідно постанови господарського суду Запорізької області №29/5009/5854/11 від 03.06.2013 року ПП "Фабрика делікатесних сирів" визнано банкрутом.

Виконавчим листом Шевченківського районного суду м. Запоріжжя №336/6484/13-ц, виданого 18.11.2013 року стягнуто з ПП "Фабрика делікатесних сирів" на користь держави судовий збір в сумі 229, 40грн.

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 18.07.2014 року відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №336/6484/13-ц, виданого 18.11.2013 року.

Виконавчим листом Шевченківського районного суду м. Запоріжжя №336/6906/13-ц, виданого 06.12.2013 року стягнуто з ПП "Фабрика делікатесних сирів" на користь держави судовий збір в сумі 229, 40грн.

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 18.07.2014р. відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №336/6906/13-ц, виданого 06.12.2013 року.

Виконавчим листом Шевченківського районного суду м. Запоріжжя №336/7910/13-ц, виданого 10.12.2013 року стягнуто з ПП "Фабрика делікатесних сирів" на користь держави судовий збір в сумі 229, 40грн.

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 16.06.2014 року відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №336/7910/13-ц, виданого 10.12.2013 року.

Виконавчим листом Василівського районного суду Запорізької області №2-348/11, виданого 27.08.2012 року стягнуто з ПП "Фабрика делікатесних сирів" на користь держави судовий збір в сумі 333, 43грн.

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 16.05.2014 року відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-348/11, виданого 27.08.2012 року.

Згідно судового наказу №336/6740/13-ц виданого 30.12.2013 року, стягнуто з ПП "Фабрика делікатесних сирів" на користь держави судовий збір в сумі 114, 70грн.

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 27.05.2014 року відмовлено у прийнятті до провадження судового наказу №336/6740/13-ц виданого 30.12.2013 року.

Як вбачається із зазначених документів, виконавчі листи були подані ДПІ до відділу державної виконавчої служби у межах встановленого строку для їх пред'явлення.

Проте, у зв'язку з визнанням господарським судом ПП "Фабрика делікатесних сирів" банкрутом, постановами державного виконавця відмовлено у прийнятті до провадження виконавчих документів.

Одночасно державним виконавцем надано роз'яснення стягувачу щодо його права на звернення до господарського суду Запорізької області, в якому перебуває справа №29/5009/5854/11 про банкрутство ПП "Фабрика делікатесних сирів" з заявою про визнання кредиторських вимог.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що кредиторські вимоги у цій частині виникли після порушення провадження у справі про банкрутство та визнання банкрутом ПП "Фабрика делікатесних сирів", проте, заявлені до суду 10.10.2014 року, а відтак, з урахуванням положень статті 38 Закону про банкрутство, кредиторські вимоги ДПІ в сумі 1 365, 73грн. підлягають задоволенню у шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Суд касаційної інстанції погоджується із висновками апеляційного господарського суду щодо підставності включення частини кредиторських вимог податкового органу до шостої черги задоволення реєстру вимог кредиторів банкрута, з огляду на приписи ст. 38 Закону про банкрутство.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити таке.

Відповідно до статті 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що поточні кредитори - кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 8 статті 23 Закону про банкрутство поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'являти такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Разом з тим, частина 1 статті 38 Закону про банкрутство визначає, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Щодо кредиторських вимог з податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень-серпень 2014 року в сумі 42 304, 32грн., що виникла на підставі податкової декларації №1400016099 від 30.07.2014 року, слід відзначити, що згідно розрахунку боргу боржником самостійно визначено зобов'язання та подано декларацію з плати за землю на початку звітного (календарного) року, за який платником податків визначається плата за землю, відповідно до - п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України, суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Колегія суддів касаційної інстанції, з урахуванням наведених норм, вважає за необхідне відзначити, що обмеження, передбачені нормами ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, не стосуються, у даному випадку, вимог ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, оскільки у матеріалах справи відсутні докази припинення земельних відносин, суб'єктом яких є банкрут, а також відсутні докази подання ліквідатором, у даній справі, за наявності зміни обставин (визнання боржника банкрутом), які існували на момент подання податкової декларації уточнюючого розрахунку, у якому виключено суми до сплати, які, не підлягають сплаті після визнання боржника банкрутом.

Оскільки, приписами Податкового кодексу України не передбачено самостійного корегування податковим органом сум, задекларованих платником податків, а земельне законодавство не пов'язує визнання особи банкрутом з припиненням зобов'язань зі сплати податку на землю, отже, нараховану ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя суму зі сплати земельного податку у розмірі 42 304, 32грн., слід вважати витратами пов'язаними з ліквідаційною процедурою.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство, у третю чергу задовольняються:вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність вимог заявника зі сплати земельного податку у розмірі 42 304, 32грн. після визнання боржника банкрутом таким, що не відповідає обставинам справи та приписам чинного законодавства.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно з частиною першою статті 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.10.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 року у справі №29/5009/5854/14, лише в частині відхилення кредиторських вимог ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя зі сплати земельного податку у сумі 42 304, 32 грн. та прийняти рішення щодо визнання та включення цих вимог до третьої черги реєстру вимог кредиторів ПП "Фабрика делікатесних сирів".

Керуючись ст. 38, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.10.2014 року та Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 року у справі №29/5009/5854/11 в частині відхилення кредиторських вимог Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області зі сплати земельного податку у сумі 42 304, 32 грн., скасувати.

Визнати та включити до третьої черги реєстру вимог кредиторів ПП "Фабрика делікатесних сирів" грошові вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області зі сплати земельного податку у сумі 42 304, 32 грн.

В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 року у справі №29/5009/5854/11 залишити без змін.

Головуючий: О.С. Удовиченко

Судді: П. К. Міщенко

В.Ю. Поліщук