СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
18 лютого 2009 року |
Справа № 2-22/8925-2008 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Борисової Ю.В.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 12 від 16.02.2009,
відповідач: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 30.09.2008 у справі №2-22/8925-2008
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська фірма "Руслана" (вул. Горького, 25, місто Феодосія, 98100) (вул. Мирошніка, 57, склад 2а, місто Керч, 98300 - Керченська філія товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська фірма "Руслана")
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
про стягнення 10 689,74 грн,
ВСТАНОВИВ:
Керченська філія товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'ютерська фірма "Руслана" звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення 10 689,74 грн., у тому числі 5 713,89 грн. основного боргу та 4 975,85 грн. пені. У процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивач зменшив суму пені та просив суд стягнути з відповідача 5 713,89 грн. основного боргу та 505,82 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 02.01.2006 року між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу товару, в рамках якого відповідач -суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 виступала покупцем та прийняла на себе зобов'язання з оплати поставленого товару. Позивач зазначає, що з боку суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 утворилась заборгованість у сумі 5713,89 грн. за поставлений товар та вказана заборгованість на момент звернення до суду є непогашеною.
Рішенням господарського суду АР Крим від 09.12.2008 року у справі № 2-22/8925-2008 позов Керченської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'ютерська фірма "Руслана" задоволено. Суд стягнув з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь позивача 5713,89 грн. заборгованості, 505,82 грн. пені, а також судові витрати.
При прийнятті рішення суд першої інстанції встановив, що факт поставки товару на адресу відповідача підтверджується відповідними накладними, доказів оплати отриманого товару суду не надано. Тому, керуючись статтями 525, 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, господарський суд АР Крим дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
Не погодившись з цим судовим актом, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову Керченської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'ютерська фірма "Руслана" відмовити.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що договір купівлі-продажу від 02.01.2006 року припинив свою дію 31.12.2006 року та після його припинення поставки будь-якої продукції не відбувались. Тому, відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.
Представник суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив. Будь-яких доповнень в обґрунтування своєї позиції суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 не надано.
Крім того, судова колегія вважає необхідним зазначити, що відповідач у судові засідання жодної інстанції не з'являвся, про причини неявки не сповіщав.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи ухвалою від 12.02.2009 року.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
За цих обставин судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез'явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Дистриб'ютерська фірма "Руслана" в особі Керченської філії -Продавець, та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 -Покупець, було укладено договір купівлі-продажу партії товарів, відповідно до пункту 1.1 якого Продавець прийняв на себе зобов'язання передати у власність Покупця партію товарів, а Покупець зобов'язався прийняти товари та оплатити їх вартість (а.с. 8-9).
Пунктом 1.3 договору встановлено, що найменування, асортимент, якість і кількість товарів, ціна за одиницю, загальна вартість, податок на додану вартість обумовлюється видатковою накладною, оформленою Продавцем згідно з пунктом 1.2 договору.
Судовою колегією встановлено наявність в матеріалах справи наступних видаткових накладних:
- № сРТ 0001390 від 24.12.2007 року на суму 3756,08 грн.;
- № сР 0026977 від 20.11.2007 року на суму 1127,84 грн.;
- № сРТ 0001173 від 21.12.2007 року на суму 440,40 грн.;
- № сР 0027868 від 30.11.2007 року на суму 776,56 грн. (а. с. 28-32).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктами 3.5, 3.9 договору від 02.01.2006 року сторонами узгоджено, що поставка товару здійснюється на умовах передплати. При наданні продавцем товарного кредиту покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 5-ти банківських днів.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що у порядку, передбаченому статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язань з оплати отриманого від позивача товару в повному обсязі або доказів повернення позивачеві товару, вартість якого не сплачена в терміни, передбачені договором від 02.01.2006 року.
Існування у відповідача заборгованості підтверджується також наявними в матеріалах справи актами звірки розрахунків (а. с. 33-35).
Що стосується доводів апеляційної скарги про припинення 31.12.2006 року дії договору купівлі-продажу та відсутності з цієї дати будь-яких взаємовідносин між сторонами, судова колегія вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на пункт 6.1 договору.
Відповідно до вказаного пункту договір діє до 31.12.2006 року або до повної оплати за поставлений товар, і вважається продовженим на 1 рік, якщо за місяць до закінчення даного строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від даного договору або його перегляду.
Так, з матеріалів справи не вбачається існування заяви однієї із сторін договору від 02.01.2006 року про відмову від даного договору або його перегляду. Крім того, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості, то такий договір в будь-якому випадку діє до повного розрахунку.
За таких обставин, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості та необхідність задоволення даних вимог.
Поряд з вимогами про стягнення основного боргу, позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені в сумі 505,82 грн..
Відповідно до пункту 4.3 договору купівлі-продажу від 02.01.2006 року, у випадку порушення строків оплати, покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але більше подвійної облікової ставки НБУ.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду АР Крим про те, що розмір пені в сумі 505,82 грн., нарахованої позивачем відповідно до договору, не перевищує передбаченого Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" максимального розміру пені. Нарахування пені проведено з дотриманням шестимісячного строку, передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим, вона підлягає стягненню.
На підставі викладеного, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню, рішення господарського суду АР Крим від 30.09.2008 року законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.09.2008 у справі №2-22/8925-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Ю.В. Борисова
В.І. Гонтар