Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Головуючий у 1 інстанції: Нагорний А.О. Єдиний унікальний № 313/493/14 Суддя-доповідач: Боєва В.В. Провадження № 22-ц/778/1475/15.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2015 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.,
Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І.,
при секретарі: Хомяк К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 08 грудня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивач зазначав, що 11.07.2008 р. було укладено кредитний договір № 014/17-32/9866-83, згідно умов якого ними наданий ОСОБА_3 споживчий кредит у сумі 17000,00 доларів США строком до 10.07.2016 р. із сплатою 14%.
Вони виконали свої умови договору, проте ОСОБА_3 умови договору не виконує і станом на 18.03.2014 р. виникла заборгованість у сумі 13 725,29 доларів США ( 133 914,91 грн.), яка складається із: заборгованості за кредитом - 8 964,99 доларів США (87 469, 61 грн.); заборгованості по сплаті відсотків - 1 065,01 доларів США ( 10 391,09 грн.); пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків-3 695,29 доларів США (36 054,21 грн.).
Посилаючись на ці обставини, просили про дострокове стягнення заборгованості в сумі 13725,29 доларів США за кредитним договором №014/17-32/9866-83 від 11.07.2008 р. та звернення стягнення у рахунок погашення заборгованості на предмет іпотеки - нерухоме майно, трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , зазначена на плані літ. А - квартира складається з 3-х кімнат, стіни цегляні, загальною площею 43,08 кв. м., житловою площею 28,4 кв. м., яка належить ОСОБА_4, на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченим Глоба В.І., приватним нотаріусом Веселівського районного нотаріального округу Запорізької області 08.12.2004 р. за реєстровим № 11 , що відповідає Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, видане КП « Веселівське РБТІ » від 12.05.2008 р. № 18773152 ( реєстраційний номер 7950198) - шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною визначеною незалежним експертом в ході проведення виконавчих дій та задовольнити за рахунок предмету іпотеки позовні вимоги.
Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 08 грудня 2014 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга має бути відхилена з наступних підстав.
Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовивши в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не доведено позовні вимоги щодо наявності заборгованості за кредитним договором у розмірі, вказаному в позовній заяві. Такого висновку суд дійшов з огляду на письмові докази, надані відповідачем ОСОБА_3, які підтверджують регулярну оплату нею платежів на виконання зобов'язань за даним кредитним договором.
Основні доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції не в повному обсязі встановив обставини справи та не надав належної оцінки доказам позивача, зокрема, розрахунку заборгованості за даним кредитним договором.
Такі доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження при апеляційному розгляді.
Судом встановлено, що між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 11.07.2008 р. було укладено кредитний договір № 014/17-32/9866-83, згідно умов якого банк надав ОСОБА_3 споживчий кредит у сумі 17000,00 доларів США строком до 10.07.2016 р. із сплатою 14%.
Того ж дня сторони уклали іпотечний договір згідно якого виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено нерухомим майном. Предметом іпотеки є трикімнатна квартира АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_4 - на підставі договору купівлі-продажу квартири від 08.12.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Веселівського районного нотаріального округу Запорізької області Глоба В.І. за реєстр. № 11.
Позивач зазначав, що ОСОБА_3 умови договору не виконує і станом на 18.03.2014 р. виникла заборгованість у сумі 13 725,29 доларів США ( 133, 914,91 грн.), яка складається із: заборгованості за кредитом - 8 964,99 доларів США (87 469, 61 грн.); заборгованості по сплаті відсотків - 1 065,01 доларів США (10 391,09 грн.); пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків - 3 695,29 доларів США ( 36 054,21 грн.), що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (а. с. 26-27).
Суд першої інстанції, відмовивши банку в задоволенні позову, вказував на те, що відповідачі належним чином виконують зобов'язання за кредитним договором, станом на 18.03.2014 в рахунок погашення кредиту ними сплачено 19178 доларів США, що підтверджується відповідними квитанціями, випискою банку про рух грошових коштів станом на 24.02.2012 р. (а. с. 97- 154; 155-169).
Судом першої інстанції в ході розгляду справи встановлено чисельні розбіжності у змісті письмових доказів, наданих банком та ОСОБА_3
Виконуючи вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд першої інстанції під час судового розгляду справи задовольнив клопотання відповідачів щодо витребування у ПАТ«Райффайзен Банк Аваль» детальне документальне підтвердження розрахунку заборгованості по кредитному договору №014/17-32/9866-83 від 11.07.2008 р. та заборгованості по сплаті відсотків по кредиту із зазначенням періоду виникнення заборгованості, сум щомісячного платежу, які вносилися відповідачем ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості з письмовим обґрунтуванням порядку, за яким платежі відносилися на різні залишки заборгованості, з яких стягувалися різні позичкові ставки або додаткові витрати відповідно до кредитної угоди; детально документально підтвердженого розрахунку пені по кредитному договору; оригінал платіжного інструменту (платіжне доручення, квитанції, меморіальний ордер, тощо) для огляду в судовому засіданні стосовно виплати відповідачу суми 17000,00 доларів США відповідно до кредитного договору №014/17-32/9866-83 від 11.07.2008 р.
Проте, ПАТ«Райффайзен Банк Аваль» вимогу суду не виконав, інформацію не надав, що і було однією з підстав у відмові ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у задоволенні позову в зв'язку з недоведеністю. .
За змістом статті 60 ЦПК, статті 61 ЦПК докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При апеляційному розгляді справи судова колегія, оголосивши перерву у справі, запропонувала сторонам здійснити звірку платежів, здійснених ОСОБА_3 (які підтверджуються квитанціями, які містяться в матеріалах справи) та своєчасність і обсяг зарахування банком сплачених нею коштів в рахунок погашення кредиту і процентів.
Така звірка не була здійснена, а тому судова колегія виходила з доказів, які знаходяться в матеріалах справи та були належним чином досліджені судом першої інстанції, який надав їм оцінку у відповідності до вимог статті 212 ЦПК України.
Зокрема, у виписці банку з особового рахунку від 24.02.2012 р. значиться , що особовий рахунок НОМЕР_3 належить ОСОБА_3, а з виписки банку особового рахунку від 18.11.2014 р. вбачається, що ОСОБА_3 належить вже зовсім інший рахунок - НОМЕР_2.
Крім того при оцінці наданої представником позивача виписки з особового рахунку НОМЕР_2 від 18.11.2014 р. на прізвище ОСОБА_3 суд встановив, що по зазначеному рахунку жодної операції не вказано. Даний рахунок взагалі відсутній за здійсненими платежами тобто в графі «Номер документа ( Ід. код ) МФО значиться ідентифікаційний номер відповідача НОМЕР_1 » в графі «Номер документа» «Дата операції (ОР) де має значитися особовий рахунок НОМЕР_2, значиться зовсім інший рахунок.
В наданих виписках банку від 24.02.2012 р. та від 18.11.2014 р. також наявні розбіжності в графах «ДЕБЕТ» та «КРЕДИТ» де зазначаються суми внесених коштів та їх розподіл, жодна сума в цих виписках за період з 15.08.2008 р. по 24.02.2012 р. не співпадає.
Для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій юридичним та фізичним особам відкривають в установах банків рахунки, що регулюється Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-11 та «Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.12. 2003 р. № 492.
У виписці вказуються номер рахунку згідно з шифром банку, дата попередньої виписки і її вхідний залишок, дата, номер документа, на підставі якого зроблено запис, номер кореспондуючого рахунку (за шифром банку). Розшифровку сум у виписці банку робить бухгалтер підприємства, ґрунтуючись на доданих документах. Це можна робити безпосередньо на виписці або на окремому аркуші.
У виписці банку з особового рахунку від 18.11.2014 р. обов'язково повинна була бути зазначена дата попередньої виписки 24.02.2012 p., і логічним було надання зі сторони банку виписки за період з 25.02.2012 р. по 31.12.2013 р.
За таких обставин суд першої інстанції вірно зазначив, що у відповідності до вимог ст. 59 ЦПК України не може прийняти до уваги наданий ПАТ«Райффайзен Банк Аваль» як допустимий доказ виписку від 18.11.2014р. по особовому рахунку НОМЕР_2 на прізвище ОСОБА_3 за період часу з 15.07.2008 р. по 31.12.2008 р.
Також слід зазначити, що згідно п. 7.2 договору «Позичальник зобов'язуєтья здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту в дату визначену п. 1.3.3 цього договору, в п. 1.3.3 даного договору дата погашення щомісячних ануїтетних платежів відсутня. Відповідно до п. 7.3 договору позичальник з метою сплати ануїтетних платежів зобов'язаний вносити грошові кошти на свій поточний рахунок, зазначений в п. 1.1.9 цього договору або підтримувати залишок коштів на поточному рахунку в сумі, достатній для сплати чергового ануїтетного платежу в рахунок погашення кредиту та інших платежів в строки, встановлені цим договором. При настанні строків сплати ануїтетних платежів кредитор здійснює договірне списання суми, належної до сплати позичальником у відповідному періоді, з поточного рахунку позичальника в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Згідно з п. 7.4 цього договору позичальник доручає кредитору здійснювати договірне списання з поточного рахунку, вказаного в п. 1.1.9 цього договору, та з будь-яких рахунків позичальника в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на розсуд кредитора будь-яких сум, належних до сплати за цим договором, в тому числі в рахунок погашення суми кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим договором. Таке договірне списання може здійснюватися кредитором на підставі цього договору будь-яку кількість разів, починаючи з дати настання строків виконання зобов'язань позичальника та до повного погашення заборгованості позичальника за цим договором.
Перший позачерговий платіж в сумі 300,00 доларів США було здійснено відповідачем 14.08.2008 p., що підтверджується квитанцією № OJFG16501 від 14.08.2008 р. і жодних зауважень з боку позивача не надходило (а. с. 97). Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_3, вносячи щомісяця платіж в більшому розмірі, аніж передбачено графіком, фактично за весь період внесла 19 178.96 доларів США, що давало можливість позивачеві списувати мінімальний щомісячний платіж до 18.03.2014 р. включно (а. с. 170-174).
Прийнявши сплачені відповідачами платежі без зауважень і заперечень, позивач погодився з таким порядком виконання зобов'язання.
Встановлені судом обставини дають підстави зробити висновок, що на поточному рахунку відповідача станом на 01.01.2014 р. був наявний залишок коштів в сумі 1190.96 доларів США, який відповідно до п. 7.4 договору був достатній для сплати чергового ануїтетного платежу у розмірі 345, 87 доларів США в рахунок погашення кредиту та інших платежів в строки, передбачені графіком погашення заборгованості по кредиту протягом трьох календарних місяців, а саме на 15.01.2014 р. в сумі 345, 87 доларів США, на 15.02.2014 р. в сумі 345, 87 доларів США та на 15.03.2014 р. в сумі 345, 87 доларів США, що свідчить про відсутність порушень відповідачем зобов'язань за кредитним договором (а. с. 97-154; 155-169).
Відповідно до п. 9.1 у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом, пеню та штрафи відповідно до цього договору. Жодних доказів, які б підтверджували факт невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором позивачем не надано.
В долученому до позовної заяви розрахунку заборгованості згідно кредитного договору № 014/17-32/9866-83 від 11.07.2008 р. не наведено належних розрахунків та їх нормативного обґрунтування.
Суми вказані в графі «Фактичне погашення» не відповідають квитанціям по оплаті кредиту наявних у відповідачів та виписці по руху грошових коштів від 24.02.2012 р., що тягне за собою безпідставне та неправомірне нарахування пені та підтверджується розрахунком за кредитним договором наданим відповідачами (а. с. 26-27).
Також судом першої інстанції вірно застосовано приписи підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» згідно якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
За змістом підпункту 2 пункту 1 цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержуваних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки).
11.07.2008 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки. Предметом даного договору є забезпечення вимог іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору №014/17-32/9866-83 від 11.07.2008 p., укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_3
Відповідно до п. 1.6 договору іпотеки від 11.07.2008 р. на строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні (користуванні) іпотекодавця (а. с. 15-22).
Зі змісту довідки про місце проживання та склад сім'ї відповідача ОСОБА_4 (виданої Веселівською селищною радою Запорізької області) , відповідач ОСОБА_4 проживає у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 має на утриманні неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., який проживає разом з ОСОБА_4 (а. с. 59-60).
Загальна площа зазначеної квартири 43,08 кв. м., що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 08.12.2004 p., посвідченим Глоба В. І., приватним нотаріусом Веселівського районного округу Запорізької області 08.12.2004 р. за реєстровим №11 (а. с. 39-40).
Згоди на відчуження нерухомого житлового майна ОСОБА_4 не надавала.
У судовому засіданні відповідачі надали суду докази про те, що ними за кредитним договором станом на 18.03.2014 р. фактично сплачено в рахунок погашення кредиту 19 178.96 доларів США (а. с. 92-174).
Позивачем не надано відповідних розрахунків з зазначенням платежів, які здійснювалися відповідачем ОСОБА_3 на виконання нею зобов'язань за кредитним договором. Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову з підстав недоведеності позову відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Інші доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію позивача, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.
За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити.
Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 08 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: