У Х В А Л А

10 квітня 2015 року м. Київ

розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2014 року у за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ про визнання скасування наказу та поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України 28 жовтня 2014 року.

Вимоги до заяви про перегляд судових рішень та порядок її подання встановлені статтями 239 та 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Подана заява не відповідає встановленим вимогам.

Згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті заява про перегляд ухвали касаційного суду від 28 жовтня 2014 року подана 2 квітня 2015 року, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого частиною першою статті 238 КАС.

Відповідно до частини п'ятої статті 238 КАС у разі пропущення строку, встановленого частинами першою-четвертою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява. Питання про поновлення строку вирішується колегією суддів під час вирішення питання про допуск справи до провадження.

У заяві ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку для подання заяви, але не наводить причин такого пропуску.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 239 у заяві про перегляд судових рішень зазначаються обґрунтування підстав для перегляду судових рішень, передбачених статтею 273 цього Кодексу. До Верховного Суду України ОСОБА_1 звернувся з підстави передбаченої пунктом 1 статті 237 КАС вказавши на неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини 2 статті 19 Конституції України та пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114.

Проте у заяві відсутнє обґрунтування неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права, а обґрунтування фактично зводиться до неоднакового застосування касаційним судом норми процесуального права, а саме статті 265 КАС.

Заява подана до Верховного Суду України також і з підстави передбаченої пунктом 5 статті 237 КАС. Разом з цим, рішення Верховного Суду України від 18 грудня 2012 року, на яке посилається заявник не містить правового висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки колегія суддів Судової палати в адміністративних справах дійшла висновку про відсутність неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

За таких обставин заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення потребує усунення вищезгаданих недоліків та уточнення підстав перегляду судового рішення.

Заяву буде повернуто заявнику, якщо він не усуне її недоліки протягом установленого строку (пункт 1 частини четвертої статті 2392 КАС).

Керуючись статтями 239, 2391 , 2392 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 залишити без руху та надати строк для усунення її недоліків до 4 травня 2015 року.

Заяву буде повернуто заявнику, якщо він не усуне її недоліки протягом установленого строку.

Надіслати копію цієї ухвали ОСОБА_1.

Суддя

Верховного Суду України О.Ф. Волков