ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09 квітня 2015 року Справа № 922/2671/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 року

у справі господарського суду№ 922/2671/14 Харківської області

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_2

провизнання договору дійсним та визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Подана касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 12.03.2015 року (зареєстровано ВГСУ за № 4951/2015 від 07.04.2015 року) на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 року не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.

Згідно частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

З 1 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 6 жовтня 2011 року № 3828-VI, статтею 4 якого визначено у тому числі розміри ставок судового збору за подання касаційної скарги на судові акти господарського суду.

Згідно з пп. пп. 2, 5 п. 2 частини 2 статті 4 вказаного Закону за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлюється ставка судового збору 1 розмір мінімальної заробітної плати, а за подання касаційної скарги на рішення суду в справі зі спору немайнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 70 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 1 січня установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 218 грн.

Абзацом 1 пункту 2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Предметом спору у даній справі є визнання договору дійсним та визнання права власності, тобто об'єднано дві вимоги, немайнового характеру та майнового характеру.

Скаржником до касаційної скарги у якості доказу сплати судового збору додана квитанція № G7-1639 від 12.03.2015 року про сплату судового збору в розмірі 914,00 грн., яку колегія суддів Вищого господарського суду України не може визнати належним доказом сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі, встановленому Законом, оскільки скаржник у касаційній скарзі просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 року якою відмовлено у задоволенні позову повністю.

Отже, Фізична особа-підприємць ОСОБА_1 за подання касаційної скарги має сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру, так і немайнового характеру.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 86 та п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 року у справі № 922/2671/14 господарського суду Харківської області повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський