ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 р. Справа № 876/14747/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Сапіги В. П.;

за участю секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;

представника позивача - Осиповича В. М.;

представника відповідача - Холявки І. Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року в справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Червоноградська автобаза» до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2013 року Львівський окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву відкритого акціонерного товариства «Червоноградська автобаза» до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 червня 2013 року № 0000522200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 132653,00 грн. (106122 грн. - основний платіж, 26531 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000532200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 216433,66 грн. (176082,66 грн. - основний платіж, 40351 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000542200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 765 454 грн.; № 0001421710, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 2508478,21 грн. (2341996,63 грн. - основний платіж, 166481,58 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що оскільки підприємство визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, а тому відповідно до Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у нього не виникає жодних додаткових зобов'язань по сплаті податків та припиняється нарахування штрафів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 27 червня 2013 року № 0000522200, від 27 червня 2013 року № 0000542200, від 27 червня 2013 року № 0001421710. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 27 червня 2013 року № 0000532200 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 149772,24 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 37443,13 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Сокальською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права.

На підставі ст. 55 КАС України судом апеляційної інстанції проведено заміну відповідача - Сокальську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області замінено на Сокальську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідач скористався гарантованим правом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, а тому, судом апеляційної інстанції здійснюється перегляд такого рішення лише в цій частині, оскільки з рішенням суду першої інстанції щодо інших позовних вимог сторони погодились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що 13 червня 2013 року ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС провела позапланову виїзну перевірку ВАТ «Червоноградська автобаза» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2013 року, про що складено акт № 332/2200/00179269 та за результатами якої було винесено податкові повідомлення-рішення від 27 червня 2013 року № 0000522200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 132 653,00 грн. (106 122 грн. - основний платіж, 26531,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000532200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 216433,66 грн. (176082,66 грн. - основний платіж, 40351 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000542200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 765454,00 грн.; № 0001421710, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 2508478,21 грн. (2341996,63 грн. - основний платіж, 166481,58 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000522200 від 27 червня 2013 року суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Пунктом 5.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний в період виявлено порушення, було визначено особливості визначення складу витрат на оплату праці. Так, до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян) (п. 5.6.1).

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не включаються до валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

В Декларації з податку на прибуток за І кв. 2010 року в р.04.3 Декларації «Витрати на оплату праці» всього задекларовано 425934,00 грн., в той час, як реальні фактичні витрати складали 577134,00 грн., в т.ч. відображені по рах.23 «Основне виробництво» - 456715,00 грн., і по рах. 92 «Адміністративні витрати» - 120419,00 грн. У декларації за І півріччі 2010 року в р.04.3 Декларації «Витрати на оплату праці» всього задекларовано 1082234,00 грн. У декларації за І-ІІІ кв. 2010 року в р.04.3 Декларації «Витрати на оплату праці» всього задекларовано 1678873,00 грн. Оскільки платник виявив, що занизив свої втрати за цей період на суму 151201,00 грн., то в декларації за 4 кв. 2010 р.(річна) в р.04.3 самостійно відкорегував значення цього рядку збільшивши «Витрати на оплату праці» на суму + 151201,00 грн. В декларації за 4 кв. 2010 р. в р.04.3 задекларовано 2418550,00 грн. При цьому відкореговані дані рядка 04.3 відповідають даним форми 1ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум отриманого з них податку за 2010 року.

Встановлено, що кредиторська заборгованість ТзОВ «Фактор» в розмірі 1798,80 грн. за матеріали була передана ВАТ «Червноградська автобаза» у зв'язку із ліквідацією ДП «Мотосервіс» відповідно до акту № 2 від 01 червня 2007 року, зазначена сума відображена у журналі-ордері № 6 по кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» за червень 2007 року.

ДП «ШРБУ» виконувало роботи на суму 7212,00 грн., що підтверджується рахунком № 5 від 28 лютого 2006 року, зазначена сума відображена у журналі-ордері № 6 по кредиту рахунка 63/1 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» за березень 2006 року.

Червоноградська філія Львівського РДЦСМС виконувало роботи щодо повірки засобів вимірювальної техніки на суму 2832,19 грн., що підтверджується актом № 08708 від 28 липня 2006 року, зазначена сума відображена у журналі-ордері № 6 по кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» за липень 2006 року.

ВАТ «Прибужжя» виконувало підрядні роботи на суму 7200,00 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2006 року, зазначена сума відображена у журналі-ордері № 6 по кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» за червень 2006 року.

ДП «ШРБУ» виконувало роботи на суму 7212,00 грн., що підтверджується рахунком № 5 від 28 лютого 2006 року, зазначена сума відображена у журналі-ордері № 6 по кредиту рахунка 63/1 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» за листопад 2006 року.

ДП «Західний експертно-технічний центр» виконувало експертні роботи на суму 248,70 грн. та 627,84 грн., що підтверджується актами від 06 та 07 грудня 2006 року до договору № 6269-1 від 23 листопада 2006 року та № 6270-16-Т від 23 листопада 2006 року, зазначена сума відображена у журналі-ордері № 6 по кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» за листопад 2006 року.

ДВАТ «Червоноградський інформаційно-обчислювальний центр» виконувало обліково-обчислювальні роботи на суму 118,60 грн., що підтверджується рахунком № 21 від 25 травня 2005 року, зазначена сума відображена у журналі-ордері № 6 по кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» за липень 2005 року.

ТзОВ «Економія» продало товари на суму 31431,02 грн., що підтверджується накладною № 451 від 29 грудня 2004 року та податковою накладною № 479 від 29 грудня 2004 року, зазначена сума відображена у журналі-ордері № 6 по кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» за січень 2005 року.

Правовідносини з ДП «Техінвест» виникли у вересні 2004 року, що підтверджується виписками банку про оплату за виробництво товарів згідно договору доручення від 14 вересня 2004 року в сумі 24600,00 грн. та 25400,00 грн. (всього - 50000,00 грн.).

Відповідно до п.12.1.5 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час виникнення відповідних правовідносин, платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким визнанням.

Однак, відповідач не наводить жодних даних (з посиланням на первинні документи) існування непогашеної заборгованості, визнаної у порядку досудового врегулювання або судом, тому висновок про порушення п.п. 12.1.5 п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставним.

Що стосується заборгованості перед ВАТ «Червоноградське АТП 24664» в сумі 160556,32 грн., то встановлено, що ухвалою господарського суду Львівської області від 04 грудня 2003 року по справі № 7/45-7/45 припинено провадження стосовно кредитора ВАТ «Червоноградське АТП 24664» у зв'язку з відсутністю станом на 28 листопада 2003 року боргу, даний факт спростовує твердження про заниження позивачем доходу на суму 160556,32 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26 березня 2013 року визнано банкрутом ВАТ «Червоноградська автобаза» та відкрито ліквідаційну процедуру. ПП ОСОБА_3 і ПП ОСОБА_4 є кредиторами, а тому відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» строки погашення заборгованості перед цими кредиторами завершаться закриттям провадження у справі про банкрутство ВАТ «Червоноградська автобаза».

Відтак, суд погоджується з доводами платника в цій частині, що заборгованість існує, строки сплати перед кредиторами не завершились, така не є непогашеною, безнадійною заборгованістю, яку за правилами п.12.1.5 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не має підстав відносити до валових доходів.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000542200 від 27 червня 2013 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 765454,00 грн., суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Встановлено, що сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього становить 765454,00 грн., з яких задекларовано 9279,00 грн. в декларації за І кв. 2011 року, 1700,00 грн. в декларації ІІ кв. 2011 року, 4293,00 грн. в декларації ІІ-ІІІ кв. 2011 року, 9949,00 грн. в декларації ІІ-ІV кв. 2011 року, 749226,00 грн. в декларації за 2012 року.

Висновок про заниження ПДВ та завищення витрат на суму 748861,20 грн. зроблено на підставі аналізу та оцінки наступних фактичних обставин.

Відповідно до наказу керуючого санацією позивача № 58 від 28 грудня 2012 року «Про приведення даних бухгалтерського обліку до фактичної наявності» підприємством було визнано придбання сировини та матеріалів, запасних частин, паливо-мастильних матеріалів та МШП на загальну суму 748861,20 грн. без підтверджуючих документів, щодо факту їх придбання. Цим наказом визнано за необхідне різницю між даними бухгалтерського обліку та фактичної наявності підтвердженої проведеною інвентаризацією віднести на рахунок № 442 «непокриті збитки».

В бухгалтерському обліку згідно картки рах. 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» ВАТ «Червоноградська автобаза» відображено дані операції з придбання товарно-матеріальних цінностей на таких рахунках: Дт 201 Кт 631 на суму 31065,43 грн., Дт 641 Кт 631 на суму 6213,09 грн., Дт 203 КТ 631 на суму 671593,81 грн., Дт 641 Кт 631 на суму 134 318,76 грн., Дт 207 Кт 631 на суму 38336,80 грн., Дт 641 Кт631 на суму 7667,36 грн., Дт 22 Кт 631 на суму 7865,16 грн., Дт 641 Кт 631 на суму 1573,03 грн.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.139.1.9 ст. 139 ПКУ).

Всатновлено, що в р. 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, робіт, послуг» декларації за 4 кв. 2012 року позивачем задекларовано суму 5101157,00 грн. На формування цього показника мали вплив суми прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, внески на соціальні заходи, амортизація виробничих основних засобів, вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (операцій з придбання електроенергії, водопостачання та водовідведення), що обліковуються на рахунку 23 «Основне виробництво» і становлять 5117829,00 грн. Ця сума підтверджується головною книгою, оборотно-сальдовою відомістю по рах. № 631, 65, 66, 13, 20 31.

Сума 748861,00 грн. є сумою витрат, пов'язаною з придбанням товарно-матеріальних цінностей від контрагентів без підтверджуючих документів (різниця між даними бухгалтерського обліку та фактичної наявності підтвердженої проведеною інвентаризацією). Відповідно ця сума не включалася платником в р. 05.1 декларації за 4 кв. 2012 року (765454,00 грн. - 748861,00 грн. = 16593,00 грн.), що фактично збігається з сумами, відображеними у декларації (5117829,00 грн. - 5101157,00 грн. = 16672,00 грн.).

Таким чином, документально не підтверджується, що витрати на придбання товаро-матеріальних цінностей на суму 748 861 грн. були попередньо віднесені до складу валових витрат та вплинули на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000532200 від 27 червня 2013 року збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 216433,66 грн., в т.ч. 176082,66 грн. за основним платежем і 40351,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вплив на формування суми основного зобов'язання мало списання товаро-матеріальних цінностей на суму 748 861 грн. (внаслідок чого нарахованого ПДВ на суму 149 772,24 грн.) і віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними на суму 26310,42 грн.

Під час перевірки встановлено заниження ПДВ на суму 176082,66 грн., з яких 26310,42 грн. є сумою ПДВ, яка сплачена в ціні 157862,52 грн. за дизпаливо, бензин, запчастини, шини придбане в ТзОВ «Золотий екватор», ТзОВ Автотехцентр-3000», філії ТзОВ «Агро-Союз-Хмельницький», ТзОВ «Континент Нафто Трейд», ПП «ТК «Укр-Петроль», ТзОВ «Ютрейд», ПП «Вікком», ТзОВ «Український сертифікаційний центр», ТзОВ «Машинно-тракторна станція «Агропромтехніка», ТзОВ «Рінг».

Відповідно до п.198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Встановлено, що керуючим санацією ВАТ «Червоноградська автобаза» було видано наказ № 50 від 31 жовтн 2012 року на проведення щорічної інвентаризації основних засобів, матеріалів, запасних частин, малоцінних та швидкозношуючих предметів, паливо-мастильних матеріалів, грошових коштів, документів та бланків строгої звітності з перевіркою їх фактичної наявності станом на 01 листопада 2012 року з метою забезпечення повноти та достовірності відображення даних у річній фінансовій звітності, а також результати проведеної інвентаризації згідно інвентарних описів. Відповідно до наказу керуючого санацією № 58 від 28 грудня 2012 року «Про приведення даних бухгалтерського обліку до фактичної наявності» підприємством було визнано придбання сировини та матеріалів, запасних частин, паливо-мастильних матеріалів та МШП на загальну суму 748861,20 грн. без підтверджуючих документів, щодо факту їх придбання. Цим наказом визнано за необхідне різницю між даними бухгалтерського обліку та фактичної наявності підтвердженої проведеною інвентаризацією віднести на рахунок № 442 «непокриті збитки».

Платник визнав, що підтверджуючих документів на цю суму немає, хоч і факт придбання товарно-матеріальних цінностей відображено в податковому обліку. Відповідно дані бухгалтерського обліку не підтверджують, що товаро-матеріальні цінності на суму 748861,20 використовувались в господарській діяльності, тому було списано лише товарно-матеріальні цінності, а не кредиторську заборгованість. Відтак в цій частині податковий орган безпідставно збільшив грошове зобов'язання по ПДВ в сумі 149772,24 грн. та нарахував штрафні санкції в сумі 37443,13 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0001421710 від 27 червня 2013 року збільшено суму грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб на 2508478,21 грн. (в т.ч. основний платіж - 2341996,63 грн., штрафні (фінансові) санкції - 166481,58 грн.)

При проведенні перевірки встановлено факт неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб станом на 31 березня 2013 року в сумі 2341996,63 грн. та несвоєчасного його перерахування за період, що перевірявся в сумі 319179,17 грн.

Встановлено, що за період з 01 липня 2010 року по 30 березня 2013 року ВАТ «Червоноградська автобаза» сплатило податок на доходи фізичних осіб в сумі 375479,17 грн. Враховуючи суму боргу станом на 01 січня 2011 року в сумі 2007949,66 грн., всі кошти, що сплачувались платником протягом 2011-2013 р.р. зараховуються в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю.

Згідно з даними форми 1-ДФ Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за 2010 рік задекларовано 2574183,42 грн.

Податковий розрахунок за формою 1-ДФ за І кв. 2013 року ВАТ «Червоноградська автобаза» подала до ДПІ в електронній формі, який отримано 10 травня 2013 року Згідно з розрахунком станом на 01 квітня 2013 року сума податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб становить 2309158,00 грн. На момент перевірки ДПІ вже отримала цей Розрахунок, таким чином, ВАТ «Червоноградська автобаза» самостійно задекларувала податок з доходів фізичних осіб в сумі 2309158,00 грн., що підлягає сплаті до бюджету, але не сплатило у встановлені строки.

Відповідно до п.54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.168.1.1 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Відповідно до п.168.1.2. податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Суд вважає, що підстав для збільшення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та нарахування штрафних санкцій в ДПІ немає, виходячи з такого.

Відповідно до п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

З акту перевірки вбачається , що жодного заниження чи завищення суми податку з доходів фізичних осіб в Розрахунку не встановлено, як не встановлено факту неподання звітності, порушення правил нарахування, утримання податку. Відтак, правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у податкового органу не було.

Також суд звертає увагу на те, ухвалою господарського суду Львівської області від 13 серпня 2013 року у справі № 6/152-5/176 (7/45-7/45) заяву заяву про визнання поточним кредитором задоволено та визнано поточні вимоги Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області станом на 10 червня 2013 року на суму 11663740,52 грн.

Відтак, у ДПІ не було підстав для визначення податковим повідомленням-рішенням від 27 липня 2013 року грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб в розмірі 2341996,63 грн., оскільки ця сума включає визнані судом вимоги ДПІ як поточного кредитора, і створює передумови для стягнення однієї і тієї ж суми двічі.

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачена ст.126 ПК України, а за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати - у ст. 127 ПК України.

Відповідно до ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно зі ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за правопорушення, передбачене ст. 127 ПК України, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов'язків платником податків (податковим агентом). В такому випадку контролюючий орган за результатами перевірки визначає суму грошового зобов'язання платнику податків та застосовує штраф у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Оскільки ВАТ «Червоноградська автобаза» допущено порушення податкового законодавства в частині несплати суми узгодженого грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду, що відповідає складу правопорушення, передбаченому іншою статтею ПК України (ст. 126), то підстав для нарахування штрафу відповідно до ст. 127 ПК України немає.

В обгрунтування неправомірності застосування штрафних санкцій, нарахованих податковим органом оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п.1.3 ст. 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Водночас, у цій нормі не зроблено винятку щодо поширення ПК України на правовідносини щодо визначення сум грошових зобов'язань з відповідних податків. Таким чином, податковий орган має право на визначення сум грошових зобов'язань платників податків, в т.ч. і тих, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень. Однак стягнення податкового боргу, який виникає на підставі таких рішень, відбувається на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Разом з тим, п. 1.3 ст. 1 ПК України визначає загальне співвідношення між ПК України та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», безвідносно до виду судової процедури та стадії провадження у справі про банкрутство. Натомість Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачаються спеціальні норми, які стосуються окремих видів боржників або окремих стадій. До таких належить ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в якій передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначений Закон викладено в новій редакції, який набрав чинності 19 січня 2013 року (за винятком окремих його положень). У п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону зазначено, що його положення застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Встановлено, що постановою господарського суду Львівської області від 26 березня 2013 року у справі № 6/152-5/176 (7/45-7/45) припинено процедуру санації, визнано ВАТ «Червоноградська автобаза» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Таким чином, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону від 19.01.2013 р.) поширюється на правовідносини за участю ВАТ «Червоноградська автобаза».

Відтак, з урахуванням положень ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з 26 березня 2013 року (тобто з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури), у ВАТ «Червоноградська автобаза» не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)).

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року в справі № 813/6515/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

В. П. Сапіга

Ухвалу складено в повному обсязі 31 березня 2015 року.