ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"26" лютого 2009 р. | Справа № 2/449/08 |
Одеській апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Туренко В.Б.
суддів Бандури Л.І., Поліщук Л.В.,
при секретарі судового засідання – О.О. Соломахіній
за участю представників сторін:
від позивача: ІноземцевЄ.С.
від відповідача: Войтенкова І.О., Волик В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"
на рішення господарського суду Миколаївської області від "16" грудня 2008р. у справі № 2/449/08
за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"
до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсними пунктів 2, 3, 4 рішення Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.08.08р. №7-ріш,
встановив:
24.10.2008р. ВАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" звернулось з позовом про визнання частково недійсним рішення Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.08.2008р. №7-ріш по справі № 1-26.213/5-2008 ''Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу'', а саме:
- пункту 2, яким визнано дії ВАТ "Миколаївгаз'', що полягають у встановлені в період з лютого по травень 2008р. непередбачених законодавством вимог про необхідність надання нотаріально посвідчених довіреностей проектними організаціями, які звертаються до нього із заявами про видачу технічних умов для газифікації об'єктів громадян, з якими вони мають договірні відносини, і призводять до обмеження конкуренції на ринку послуг проектувальних робіт з газифікації та ущемлення інтересів споживачів, порушенням п.2 ст.50, п.1 ст.13 Закону України ''Про захист економічної конкуренції'' —зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з видачі технічних умов на підключення до розподільних газопроводів, а саме —встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
- пункту 3, яким за вчинення порушення, вказаного у пункті 2 цього рішення, накладено на ВАТ "Миколаївгаз" штраф у розмірі 12000.00грн.;
- пункту 4, яким зобов'язано ВАТ "Миколаївгаз" оприлюднити за власні кошти офіційну інформацію територіального відділення стосовно даного рішення адміністративної колегії у газеті ''Рідне Прибужжя'' у двомісячний строк з дня отримання рішення, про що повідомити відділення у п'ятиденний термін з дня розміщення публікації.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач послався на невірну оцінку позивачем обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права (а.с. 16 —20).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.12.2008р. (суддя Моргуленко Т.Є.) у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що позивач не довів і не спростував необґрунтованість висновків відповідача, викладених у спірному рішенні, своїми листами від 18.06.2008р. за № 04/1078 та від 05.08.2008р. за № 04/1390 адресованими відповідачу позивач фактично визнав вчинені ним порушення конкурентного законодавства (а.с. 50 —52).
Не погодившись із рішенням суду ВАТ "Миколаївгаз'' 23.01.2008р. звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати, позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи. Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги у зв'язку із отриманням рішення суду після закінчення строку на його оскарження. Клопотання задоволено судовою колегією, згідно ст.ст. 53, 93 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 05.02.2009р.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач зазначив про безпідставність та недоведеність доводів скаржника, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.12 Закону України ''Про захист економічної конкуренції'' та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002р. № 49 —р, зареєстрованої Мінюстом України 01.04.2002р. за № 317/6605 територіальне відділення дослідило становище ВАТ "Миколаївгаз'' на ринку надання ним послуг з видачі технічних умов при газифікації об'єктів і встановило слідуюче.
Пунктами 4.2. Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.94р. за № 355, зареєстрованих Мінюстом України 30.11.94р. за № 281/491, передбачено, що при складанні завдання на проектування підключення до магістрального газопроводу чи розподільчих газопроводів споживач або за його дорученням проектна організація повинні одержати від газопостачальної та газозбутової організації технічні умови на газопостачання об'єктів (підприємств), а також технічні умови проектування газового обладнання. Також газопостачальною та газозбутовою організацією у Миколаївській області є ВАТ "Миколаївгаз''. Лише останнє може надавати та надає послуги з видачі технічних умов для підключення до магістральних та розподільчих газових мереж у межах Миколаївської області, тобто ВАТ "Миколаївгаз'' займає монопольне становище на ринку послуг з видачі технічних умов на підключення до розподільних газопроводів на території, де розташовані розподільні газопроводи, які перебувають у законному користуванні цього товариства, як таке, що не має жодного конкурента на зазначеному ринку.
При розгляді справи про порушення конкурентного законодавства Адміністративної колегією Миколаївського обласного територіального відділення з'ясовано, що у Миколаївській області на ринку проектувальних робіт з газифікації діють більш ніж тридцять суб'єктів господарювання, у т.ч. й ВАТ "Миколаївгаз''. На виконання проектних робіт для газифікації певних об'єктів громадяни укладають відповідні угоди з проектними організаціями, як правило, в усній формі. Так само і ВАТ "Миколаївгаз'' не надає письмової форми своїм угодам з фізичними особами, які замовляють у нього послуги з проектування. Для отримання технічних умов споживачі особисто або проектні організації, діючи від імені споживача, звертаються до виробничо —технічного відділу ВАТ "Миколаївгаз'' із заявою встановленого газопостачальником зразка. З лютого 2008р. відповідач у тих випадках, коли до нього за видачею технічних умов звертаються проектні організації, які за договорами з громадянами розробляють для них проекти на газифікації (для чого слід одержати технічні умови), став обумовлювати видачу цих технічних умов вимогою про надання йому нотаріально посвідченої довіреності, якою громадянин уповноважує проектанта вчинити від його імені дії щодо отримання техумов. При цьому розпорядчих документів із зазначеного питання (наказів керівника, тощо) підприємством не приймалось (а.с. 32). Вимога про обов'язковість надання проектантами нотаріально посвідчених довіреностей була викладена в листі в.о. голови правління від 26.03.2008р. № 04/632, який адресовано начальникам УЕГГ, відділів, служб, дільниць ВАТ "Миколаївгаз'' (а.с. 26, 30).
При дослідженні вказаного питання тервідділенням АМКУ з'ясовано, що встановлення вимоги про обов'язкове надання товариству при видачі технічних умов проектантам нотаріально посвідчених довіреностей тягне за собою додаткові фінансові витрати з боку споживачів —громадян при оформленні необхідних робіт, а також вимагає більшого часу для цього, чим ущемляються законні інтереси споживачів та проектних організацій на одержання технічних умов у порядку, непередбаченому чинним законодавством, без додаткових обтяжень. Так, вартість оформлення довіреності у приватних нотаріусів м. Миколаєва коливається від 180грн. до 280грн. Це є суттєвими витратами у порівнянні з ціною самих технічних умов, яка складає, згідно наказу ВАТ "Миколаївгаз'' від 27.10.2007р. № 311 від 88.69грн. до 318.68грн. Тобто витрати споживача —громадянина на одержання технічних умов у разі посвідчення у нотаріуса відповідної довіреності (для проектанта) збільшується на 13-55%. Відповідно, збільшується вартість самих проектних робіт для споживача, який замовляє зазначені роботи не у ВАТ "Миколаївгаз''. Такими діями відповідача обмежується конкуренція на ринку послуг проектувальних робіт з газифікації, враховуючи, що ВАТ "Миколаївгаз'' також надає ці послуги. За умов значної конкуренції на ринку послуг з видачі технічних умов для газифікації об'єктів дії відповідача були б неможливими, оскільки зацікавлені особи могли би обрати іншого суб'єкта господарювання, який би надав їм цю послугу з дотриманням вимог чинного законодавства.
Вимоги ВАТ "Миколаївгаз'' про обов'язковість надання проектантами нотаріально посвідчених довіреностей ґрунтується на п.4.2. Правил подачі та використання природного газу, ст.ст.202, 219 ЦК України, п.35 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій (а.с. 26).
Між тим, п.4.2. Правил не містить приписів щодо обов'язкової нотаріальної форми довіреності, а передбачає лише обов'язок щодо надання проектною організацією доручення. Відповідно до ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Згідно ст.1003 ЦК України, у договорі у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Частиною 1 ст. 245 ЦК України встановлено, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до до закону має вчинятися правочин. Отже, видача довіреності розглядається як правочин. Статтями 206, 208 цього Кодексу передбачено які правочини можуть вчинятися усно, а які належить вчиняти у письмовій формі. Частиною 1 ст. 209 означеного Кодексу встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Глава 68 ЦК України, якою регулюються взаємовідносини сторін за договором доручення, не передбачає обов’язкової нотаріальної форми посвідчення зазначених договорів. Пунктом 35 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту України від 03.03.2004р. № 20/5 та зареєстрованої 03.03.2004р. за № 283/8882 передбачено, що нотаріуси посвідчують правочини, щодо яких за законодавством установлено обов’язкову нотаріальну форму із наведенням переліку таких договорів, у т. ч. довіреності на укладання правочинів, що потребують нотаріальної форми. Також передбачено, що на бажання сторін посвідчуються й інші правочини, для яких законодавством не встановлено обов’язкової нотаріальної форми, як, наприклад, зокрема договір доручення.
У даному випадку ті правочини, які укладаються між проектними організаціями та ВАТ ''Миколаївгаз'' (на видачу техумов), не потребують нотаріальної форми, отже, довіреність проектній організації від споживача на замовлення для нього технічних умов також не потребує нотаріального посвідчення, а скарги проектних організацій та споживачів на дії ВАТ ''Миколаївгаз'' щодо надання нотаріально посвідчених довіреностей свідчать про відсутність у них бажання на таке оформлення довіреностей (а. с. 21-25, 28-29). Про неправомірність вимоги позивача свідчить також лист Міністерства юстиції України від 23.06.2008р. № 5974-0-33-08-31 (а. с. 34). Дія такої вимоги припинена ВАТ ''Миколаївгаз'' з травня 2008р. (а. с. 31).
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає правомірним висновок тервідділення АМКУ про те, що дії ВАТ ''Миколаївгаз'', які полягають у встановленні в період з лютого 2008р. по травень 2008р. непередбачених законодавством вимог про необхідність надання нотаріально посвідчених довіреностей проектними організаціями, які звертаються до товариства із заявами про видачу технічних умов для газифікації об’єктів громадян, з якими вони мають договірні відносини, і призводять до обмеження конкуренції на ринку послуг проектувальних робіт з газифікації та ущемлення інтересів споживачів, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 ст. 50, пунктом 1 ч. 2 ст. 13 Закону України Про захист економічної конкуренції'' - зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з видачі технічних умов на підключення до розподільних газопроводів, а саме —встановлення таких умов реалізації товару, які не можливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
З огляду на наведене, суд першої інстанції обгрунтовано визнав спірне рішення Адміністративної колегії Миколаївського облтервідділення АМКУ законним та відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання його частково недійсним і підстави для скасування судового рішення відсутні.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищезазначеним та не відповідають обставинам і матеріалам справи.
Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –
постановила:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 16.12.2008р. у справі № 2/449/08 залишити без змін, а апеляційну скаргу —без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.В. Поліщук