Головуючий суду 1 інстанції - Посохов І.С.

Доповідач - Гаврилюк В.К.

Справа № 428/2555/14-ц

Провадження № 22ц/782/16/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого: Гаврилюка В.К.

суддів: Коротенка Є.В., Околота Г.М.

при секретарі : Краснокутській Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 січня 2015 року

за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2014 року позивач звернувся із зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № DNH4KP88191059 від 10.06.2006 року відповідач отримав кредит у розмірі 18926,70 грн. з кінцевим терміном повернення 11.12.2009 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду про те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» (Стандарт) складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. У порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним Договором не виконав. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 28.12.2012 року має заборгованість у загальній сумі 121856,85 грн., яку позивач просив стягнути. Відповідач подав до суду заяву про застосування строків позовної давності та письмові заперечення проти позову, в яких, зокрема, вказав, що позивачем не надано належних документів, які підтверджують перерахування кредитних коштів на рахунок ПП ОСОБА_3 в сумі 14559,00 грн. на рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк» в якості сплати комісії згідно п. 2.2 Умов. Також зазначив, що позивачем не надано підтвердження укладення між сторонами кредитно-заставного договору, частиною якого є Умови надання кредиту фізичним особам, а застосування банком в розрахунку заборгованості відсоткової ставки в розмірі 72 % не передбачено Умовами надання кредиту фізичним особам або заявою позичальника, у зв'язку із чим застосування такої відсоткової ставки є необгрунтованим.

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код 14360570, заборгованість за кредитним договором № DNH4KP88191059 від 10.06.2006 року у сумі 71184 (сімдесят одна тисяча сто вісімдесят чотири) грн. 73 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 711 (сімсот одинадцять) грн. 89 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначає, що судом неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, не застосовано позовну давність, а тому просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

На підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону у повній мірі виконані не були.

Ухвалюючи рішення суд дійшов висновку, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між ним та Банком кредитно-заставний договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві позичальника, також, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватисі позичальником щомісяця в період сплати, за який приймається період з 21 по 28 число кожного місяця то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань. Позивач не виконує щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користуванні кредитом, у зв'язку з чим з 29.06.2006 року у нього утворилась заборгованість за кредитним договором. У свою чергу банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості 23 квітня 2014 року. З урахуванням того, що сторонами укладено договір про збільшення строку позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів до п'яти років, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача сум заборгованості за кредитним договором, які виникли внаслідок невиконання відповідачу зобов'язань до 23 квітня 2009 року, належить відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності, іншу частину позовних вимог слід задовольнити.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі, апеляційний суд вважає, що висновок суду, викладений в рішенні стосовно підстав задоволення позовних вимог є помилковим, а тому рішення суду слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення з наступних підстав.

Згідно з заявою позичальника № DNH4KP88191059 від 10.06.2006 року, відповідач отримав кредит у розмірі 18 926, 70 грн. на строк 42 місяці по 10.12.2009 року включно з умовами сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів в обумовлених в заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам строки, а також сплати комісії, яка зазначена в Умовах. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 21 по 28 число кожного місяця, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 684,99 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інших витрат згідно Умов.

Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) передбачено, що терміни позовної давності до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування ним, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором установлені сторонами тривалістю в п'ять років. Відповідач не виконав своїх зобов'язань за вказаним договором, унаслідок чого в нього перед ПАТ КБ «Приватбанк» виникла заборгованість.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У справі, яка розглядається, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не містять підпису відповідача. При цьому суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Адже, зміст пункту 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, що зазначений у цих Умовах і в заяві позичальника від 10.06. 2006 року, містить розбіжності.

Крім того, у заяві позичальника від 10.06.2006 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

У зв'язку із цим доводи відповідача про щодо ознайомлення його з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) не можна визнати необґрунтованими, такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 10.06.2006 року.

Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року (№ 6-38753св13) та від 18 грудня 2013 року (№ 6-40942св13), які надані як приклади неоднакового застосування судом касаційної інстанції норми матеріального права в подібних правовідносинах. Саме з цих питань була винесена постанова Верховного Суду України від 11.03.2015 року у справі №6-16цс15, яка містить відповідні правові позиції.

Зважаючи на вищевикладене, ураховуючи, що суд встановив обставини справи і характер правовідносин сторін, але не застосував строки позовної давності звернення до суду, тому відповідно до ст. 309 ЦПК України вказані обставини є підставами для скасування рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Представником відповідача надані документально підтверджені судові витрати у розмірі 601 грн. 20 коп., які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 88, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити за пропуском строку звернення до суду.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 на відшкодування судових витрат 601 (шістсот одна) гривна 20 копійок.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржене протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :