УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2015 р. Справа № 876/11572/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В.,
Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року у справі №813/5978/14 за позовом Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
28.08.2014р. Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод» (далі - Підприємство) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова (далі - ДПІ) правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0002212201 від 12.08.2014р. в частині донарахування основного платежу в сумі 135 113,92 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 67 556,97 грн.; №0002232201 від 12.08.2014р. в частині донарахування основного платежу в сумі 105 935,03 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 26 552,93 грн.; №0002222201 від 12.08.2014р. в частині донарахування основного платежу в сумі 20 266,40 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5 066,60 грн.;
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2014р. позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2014р. та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в процесі проведення перевірки встановлено неправомірне відображення підприємством у податковому обліку господарських операцій з ТзОВ «Соломія-Текс». Підприємством до перевірки не надано належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують реальність виконання операцій вказаним контрагентом та фактичне отримання товару Підприємством. Перевіркою встановлено відсутність сертифікатів, свідоцтв на поставленні товарно-матеріальні цінності, актів прийому-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю, журналу виданих довіреностей. До перевірки Підприємством не було надано товарно-транспортних накладних, складання яких є обов'язковим для підтвердження реальності здійснених операцій. Також Підприємством не надано документів, які підтверджують фактично понесені витрати комісіонера - Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення, відповідно до договору комісії (актів виконаних робіт (послуг), авансованих звітів) від 30.03.2011р. Враховуючи те, що такі первинні документи Підприємством не представленні, відсутнє підтвердження фактичного надання послуг (виконання робіт) та їх використання Підприємством у власній господарській діяльності. Щодо відображення у податковому обліку комісійної винагороди і витрат по виконанню умов договору комісії №USE-20.1-103-д/к-11 від 30.03.2011р., укладеного з ДК з експорту та імпорту продукції та послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» зазначила, що Підприємством не надано підтверджуючих документів, зокрема, актів виконаних робіт (наданих послуг), авансових звітів які підтверджують фактично понесені витрати комісіонера на виконання даного контракту відображених у звіті комісіонера від 28.06.2013 року №8. Тому, на думку податкового органу, у позивача відповідно до вимог ст.139 Податкового кодексу України, були відсутні підстави для відображення таких операцій у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, що судом не взято до уваги.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод» зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради, як юридична особа та відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків №26 від 30.03.2012р. перебуває на обліку в ДПІ.
Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на підставі направлень №303, 304. 305, 306, 307, 308 від 20.08.2014р. проведено виїзну позапланову документальну перевірку Підприємства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р., за результати якої складено акт №654/13-50-22-01-17/07985602 від 25.06.2014р. в якому встановлено порушення:п.п.14.1.11, 14.1.27, 14.1.228 п.14.1 ст. 14, п 44.1, 44.3 ст. 44, п.п. 135.5.4ст.135, п.138.2, 132.8 ст. 138, п.п. 139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України (далі-ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 322 176 грн., в тому числі, податок на прибуток за 4-ий квартал 2012 року в сумі 7 677,00 грн. та податок на прибуток за 2013 рік в сумі 314 499,00 грн.; п.1, п.2, п. 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №138 від 23.02.2011р., п. 151.1 ст. 151, п.п. 153.3.1., 153.3.2. ст.153 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження: частини чистого прибутку на загальну суму 253 772,00 грн., в тому числі за 4-ий квартал 2012 року на суму 5 483,00 грн., за 2013 рік в сумі 248 289,00 грн.; авансових внесків з податку на прибуток на загальну суму 48 326,00 грн., в тому числі за 4-ий квартал 2012 року в сумі 1 151,00 грн. та за 2013 рік в сумі 4 7175,00 грн.
На підставі акта перевірки ДПІ винесено податкові повідомлення-рішення: №0002212201 від 12.08.2014р., яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 483 265,00 грн., з яких 322 176,00 грн. сума основного платежу та 161 089,00 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); №0002232201 від 12.08.2014р., яким донараховано грошове зобов'язання за платежем частина чистого прибутку в сумі 317 215,00 грн., з яких 253 772,00 грн. сума основного платежу та 63 443,00 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); №0002222201 від 12.08.2014р., яким донараховано грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток (авансовий внесок з частини чистого прибутку) в сумі 60 408,00 грн., з яких 48 326,00 грн. сума основного платежу та 12 082,00 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Підприємство не погодилось з винесеними податковими повідомлення-рішення в частині донарахованих грошових зобов'язань по господарських операціях з ТзОВ «Соломія-Текс» та по відображенні у податковому обліку комісійної винагороди і витрат по виконанню умов договору комісії №USE-20.1-103-д/к-11 від 30.03.2011р., укладеного з ДК з експорту та імпорту продукції та послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», звернувшись з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.
Згідно з п.2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
У розумінні пункту 14.1.36 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинна здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Представлені Товариством документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.
Судом першої інстанції встановлено, що між ДП МОУ «Львівський бронетанковий ремонтний завод» як комітентом та ДК з експорту та імпорту продукції та послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», як комісіонером, укладено договір комісії №USE-20.1-103-д/к-11 від 30.03.2011р. предметом якого були зобов'язання комісіонера з укладення в інтересах комітента правочинів з реалізації військової техніки. Згідно з п.п. 3.2.5 договору комітентом взято на себе обов'язок щодо відшкодування витрат понесених комісіонером в забезпечення виконання доручення. Згідно з умовами п. 5.6. договору комісії усі витрати комісіонера понесені згідно з п. 3.2.3. договору підтверджуються документально в його звіті.
У зв'язку з перейменуванням Державного підприємства МОУ «Львівський бронетанковий ремонтний завод» на Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод» між ДК з експорту та імпорту продукції та послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» та ДП «Львівський бронетанковий завод» укладено Угоду від 02.05.2012р. про підтвердження чинності раніше укладених договорів.
Також, на виконання Договору комісії, між сторонами укладались Додаткові угоди №1 від 16.04.2013р., №2 від 04.03.2013р. до Договору комісії №USE-20.1-103-Д/К-11 від 30.03.2011р.
Слід зауважити, що порядок укладання та особливості правовідносин по виконанню договору комісії регулюються Главою 69 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.
На підтвердження виконання Договору комісії №USE-20.1-103-Д/К-11 від 30.03.2011р., Комісіонером подано Звіт №8 від 28.06.2013р. згідно якого, комісіонер виконав свої зобов'язання відповідно до цього Договору в межах зовнішньоекономічного контракту з Міністерством оборони Азербайджану № USE-20.1-45-к/кe-l1 від 30.03.11р. на суму 2 808 000,00 дол. США, що підтверджується ВМД №500040403/2013/004626 від 19.06.2013р. Комісіонер отримав 11.06.2012 р. грошові кошти у розмірі 2 017 500,00 дол. США.
Сума комісійної плати, яка утримана Комісіонером відповідно до умов Договору комісії склала 940 676,19 грн., окрім ПДВ - 188 135,24 грн., разом: 1 128 811,43 гривень, що еквівалентно 141 225,00 дол. США; податкова накладна від 11.06.2013р.
Сума додаткової комісійної плати яка утримана Комісіонером відповідно до Додаткової угоди №2 від 04.03.2013р. до зазначеного Договору склала 17 318,17 грн., окрім ПДВ - 3 463,63 грн., разом: 20 781,80 гривень, що еквівалентно 2 600, 00 дол. США, податкова накладна від 11.06.2013р.
Комісіонер перерахував на рахунок Комітента належні йому кошти у сумі 1 357 331,62 доларів США, а саме: п/д №303 від 14.03.13 на суму 4 236 290,00 грн., що по курсу НБУ - 7,993 складає еквівалент 530 000,00 дол. США, п/д №616 від 12.06.2013р. на суму 3 361 806,19 грн., що по курсу МВРУ - 8,1268 складає еквівалент 413 665,81 дол. США та п/д №294 на суму 413 665,81 дол. США.
В процесі виконання договору комісіонером представлено Підприємству як Комітенту, до відшкодування витрати згідно із звітом комісіонера №8 від 28.06.2013р., в тому числі: вартість послуг по транспортуванню вантажу на суму 51732 дол. США що в еквіваленті складає 413 494 грн.; вартість квитків на суму 1918,3 дол. США, що в еквіваленті складає 15 333 грн.; витрати на відрядження фахівців на суму 419,45 дол. США, що в еквіваленті складає 3352,66 грн.; витрати на відрядження фахівців на суму 662 дол. США, що в еквіваленті складає 5291,37 грн.; витрати на відрядження фахівців на суму 2829,87 дол. США, що в еквіваленті складає 22619,15 грн.; витрати на проживання делегації на суму 779,93 грн. дол. США, що в еквіваленті складає 6234 грн.; витрати на страхування в сумі 25272 грн. дол. США, що в еквіваленті складає 201999,1 грн.; витрати на цінову експертизу в сумі 300,26 дол. США, що в еквіваленті складає 2400 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, по вищезгаданому Звіту у Підприємства (Комітента за договором) не було заперечень, а тому, згідно з вимогами ст. 1022 ЦК України, Звіт вважається прийнятим. Вказані витрати Підприємство відшкодовано ДК з експорту та імпорту продукції та послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» в порядку встановленому договором комісії №USE-20.1-103-д/к-11 від 30.03.2011р.
На підтвердження факту понесення Комісіонером витрат вказаних у Звіті №8 від 28.06.2013р., наданих ДК з експорту та імпорту продукції та послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» позивачем надано податкову накладну №8318 від 27.05.2013р.; платіжні доручення: №795 від 30.05.2013р; №809 від 31.05.2013р.; №1140 від 07.06.2013р.; №1185 від 13.06.2013р.; видаткові накладні: №8190 від 254.05.2013р.; № №8569 від 31.05.2013р.; №8834 від 05.06.2013р.; розрахункові рахунки №ПТ00012396 від 27.05.2013р.; №ПТ000012189 від 24.05.2013р.; №ПТ000012792 від 31.05.2013р.; №ПТ00013045 від 05.06.2013р.; Звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №684 від 27.05.2013р.; №745 від 10.06.2013р.; №751 від 10.06.2013р.; посвідчення про відрядження, квитки, посадкові талони, копії паспортів з відповідними відмітками, що посвідчують перетинання кордону у вказані в Звіті та посвідченні про відрядження періоди, платіжні доручення на підтвердження страхування багажу, страховий сертифікат, акт прийому-здачі виконаних робіт; акт надання послуг №1/000000662/5 від 04.02.2013р., відповідний рахунок щодо оплати за надання послуг виконавця ДП «Деоржзовнішінформ» перед замовником ДК «Укрспецкекспорт» та відповідно платіжне доручення №159 від 25.01.2013р., що підтверджує здійснення оплати.
Аналіз вимог чинного законодавства та встановлених обставин у справі на підставі досліджених в судовому засіданні належним чином оформлених первинних документів, дає підстави колегії суддів погодитись з висновками суду першої інстанції, що всі понесені позивачем витрати по договору комісії №USE-20.1-103-д/к-11 від 30.03.2011р. підтверджуються фактичне надання Комісіонером послуг за вказаним договором комісії та є підставою для відображення таких витрат у податковому обліку.
Щодо встановленого перевіркою завищення позивачем собівартості придбаних у ТзОВ «Соломія-Текс» товарно-матеріальних цінностей у 4 кварталі 2012 року всього на суму 36 555,00 грн., факт отримання яких на переконання ДПІ не доведено, колегія суддів зазначає наступне.
Під час перевірки предметом дослідження ДПІ був, в тому числі, договір поставки №СТ-23/01-12 від 04.01.2012 року, укладений між Підприємством та ТзОВ «Соломія-Текс».
На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань позивачем долучено копії первинних документів, які були предметом перевірки: податкові накладні: №248 від 29.10.2012р; №247 від 29.10.2012р; №128 від 15.10.2012р; №85 від 10.10.2012р; №87 від 10.10.2012р; №13від 02.10.2012р; №14 від 02.10.2012р; №164 від 19.10.2012р; №66 від 08.10.2012р.; видаткові накладні: №СТ-0002356 від 30.10.2012р; №СТ-0002215 від 15.10.2012р; №СТ-0002265 від 19.10.2012р; №СТ-0002224 від 16.10.2012р; №СТ-0002174 від 09.10.2012р; №СТ-0002155 від 05.10.2012р; №СТ-0002214 від 15.10.2012р; №СТ-0002260 від 18.10.2012р; №СТ-0002359 від 30.10.2012р.; журнал реєстрації довіреностей ДП «Львівський бронетанковий завод», згідно з яким товарно-матеріальні цінності від ТзОВ «Соломія-Тек» отримували працівники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Судом першої інстанції на підставі представлених позивачем письмових пояснень ОСОБА_2, а також наданих в судовому засіданні показань свідком ОСОБА_3, який працює на посаді начальника енерго-механічного відділу встановлено, що ТМЦ від ТзОВ «Соломія-Текс» отримувались зі складу продавця безпосередньо працівниками позивача та доставлялись на територію Підприємства без залучення транспортних організацій. Враховуючи незначні габарити ТМЦ їх поставка здійснювалась як транспортом підприємства так і особистим транспортом працівників.
Також судом першої інстанції встановлено, що при одержанні ТМЦ на видаткових накладних, при вхідному контролі продукції, відділом технічного контролю Підприємства проставлено відповідні відмітки про отримання таких на склад, що підтверджується картками складського обліку, в яких відображено рух ТМЦ: оприбуткування на складах Підприємства та використання у господарській діяльності.
Оплата за ТМЦ, поставлених ТзОВ «Соломія-Текс» проведена платіжними дорученнями, що не заперечується ДПІ та підтверджується актом перевірки.
На підтвердження здійснення перевезення ТМЦ, одержаних від ТзОВ «Соломія Текс» суду надано копії шляхових листів автотранспорту Підприємства, які на переконання суду першої інстанції, в сукупності з іншими доказами, є підтвердженням дійсного постачання від ТзОВ «Соломія Текс» до позивача придбаного товару.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Підприємство не зобов'язано при транспортуванні ТМЦ власним транспортом складати товарно-транспортні накладні, оскільки це не передбачено чинним законодавством, а тому покликання ДПІ на відсутність таких транспортних документів, як на підставу безтоварності спірних операцій, є безпідставним.
Вірними також є висновки суду першої інстанції про те, що посилання на висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Соломія Текс» з питань правомірності формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПП «Фасад Інвест» за березень 2012 року, ТОВ «Сана Прим» за квітень 2012 року та серпень 2012 року, ТзОВ «НПКП «Техекспо» за листопад 2012 року, ПП «Транс-Капітал» за серпень 2012 року та жовтень 2012 року, ТзОВ «Сіріус-Техно» за січень 2012 року, ТзОВ «Конді 50» за грудень 2012 року та їх вплив на формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту по ПДВ та доходів і витрат за відповідні періоди як на підставу протиправності діяльності позивача до уваги не може братись, оскільки правомірність таких висновків досліджувалось Львівським окружним адміністративним судом у справі за позовом ТзОВ «Соломія - Текс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів України у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень у справі №813/4168/14, і змісту якого вбачається, що правовідносини, що досліджувались під час проведення вказаної перевірки не охоплюються періодом, що перевірявся ДПІ у Сихівському районі міста Львова по правовідносинах між ТзОВ «Соломія -Текс» та ДП «Львівський бронетанковий завод».
Слід зауважити, що висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом вимог закону. Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011р. (справа №21-47а10 та, постанові від 11.12.2007р. (справа №21-1376во06).
Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у господарюючого суб'єкта права на формування витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця. Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.
Слід зауважити, на момент здійснення господарських операцій контрагент Товариства знаходився в Єдиному державному реєстрі та був зареєстрований як платник ПДВ, що Актом перевірки не спростовано. Таким чином, господарські операції, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.
Доказів того, що спірний правочин в судовому порядку визнавався недійсним ДПІ суду не надано, а товар поставлявся та оплачувались протягом певного періоду часу, що дає підстави вважати, що такий мав реальний характер.
В свою чергу, досліджені первинні документи на предмет відповідності їх положенням законодавства, дають можливість колегії суддів погодитись з висновком суду першої інстанції, що такі оформлені належним чином, в повній мірі відображають зміст господарських операцій, та давали право позивачу на відображення їх в бухгалтерському та податковому обліках.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що викладені в акті перевірки від 25.06.2014р. висновки податкового органу про порушення позивачем норм ПК України є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року у справі №813/5978/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А.Пліш
Повний текст Ухвали виготовлено 03.04.2015р.