ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа №908/6156/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Кухар В.І.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників:

від позивача - Шатунов А.О. - за довіреністю від 05.01.2015р. №53-02/1, Майтак І.В. - за довіреністю від 05.01.2015р. №53-02/2 ;

від відповідача - Близнюк О.С. - за довіреністю №73/5-36 від 20.01.2015р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод", (вх.№1443 З/2 від 02.03.2015р.), на рішення господарського суду Запорізької області від 13.02.2015р. у справі №908/6156/14,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг,

до Публічного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод", м. Єнакієве, Донецька обл.,

про стягнення 10799795,02 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 22 грудня 2014 року складає 171224226,97 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.02.2015р. у справі №908/6156/14 (суддя Алейникова Т.Г.) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ПАТ "Єнакіївський металургійний завод" на користь ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" 10799795,02 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 11.02.2015р. становить 276021884,71 грн. та судовий збір в розмірі 73080,00 грн.

Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 13.02.2015р. у справі №908/6156/14 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тій обставині, що зобов'язання відповідача за дорученням комісіонера №4 від 09.07.2008р. припинено його належним виконанням, а саме сплатою у серпні 2008р. суми коштів у розмірі 25832655,92 грн., що є погодженою сумою згідно листів №73/4-1152 від 08.12.2008р. та №53-22/1168 від 18.12.2008р., за якими узгоджено анулювання вантажно-митних декларацій за липень 2008 року та здійснення відвантаження товару у грудні 2008 року за цінами липня 2008 року.

Також, апелянт зазначає, що здійснений позивачем розрахунок позовних вимог, зроблений шляхом використання курсу долару США станом на лютий 2015 року, при тому, що фактично вантажно-митні декларації було оформлено у серпні 2008 року є неприпустимим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та договору. При цьому, апелянт вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості у доларах США є неналежним способом захисту своїх прав, оскільки ані договором, ані законодавством України не передбачено можливості стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у валюті - доларах США.

Щодо спливу строків позовної давності, апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції на існування додаткових угод до договору, якими було продовжено цей строк є неправомірним, оскільки вказані угоди є недійсними та неналежними доказами у даній справі, через те, що вказані угоди підписані з боку відповідача особою не наділеною відповідними повноваженнями на укладання угод такого характеру.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2015р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.03.2015р.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№4264 від 16.03.2015р.) в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі, позивач зазначає, що доводи відповідача про повний розрахунок за реалізовану металопродукцію за дорученням №4 від 09.07.2008р. не відповідають дійсності, оскільки вантажно-митні декларації за липень 2008 року були анульовані, а отже до сплати підлягають грошові кошти, отримані за реалізацію товару у січні 2009 року за курсом долару США, що на дату оформлення декларацій склав 7,7 грн., у загальному розмірі із відрахуванням сплачених коштів - 1981795,54 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 15259825,67 грн.

Також, позивач, зокрема, зазначає, що рішення суду першої інстанції саме в частині стягнення іноземної валюти є законним, а доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в іноземній валюті безпідставними, оскільки діючим законодавством України передбачено можливість використання резидентами України іноземної валюти при експортно-імпортних операціях.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 17.03.2015р. при розгляді справи №908/6156/14, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного встановлення обставин справи, у зв'язку із необхідністю надання сторонами додаткових пояснень з питань, що виникли в судовому засіданні, було оголошено перерву до 02.04.2015р.

Позивач надав додаткові пояснення (вх.№4670 від 23.03.2015р.), які долучені до матеріалів справи.

Після перерви в судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 02.04.2015р. представник апелянта підтримав свою апеляційну скаргу з раніше наведених підстав, просив її задовольнити в повному обсязі. Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, оскаржуване рішення просили залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат", яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (Комітент) та Відкритим акціонерним товариством "Єнакіївський металургійний завод", яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Єнакіївський металургійний завод" (Комісіонер) було укладено договір комісії №216/2800265.

Згідно п. 1.1 договору комісії, комісіонер зобов'язався за дорученням та за рахунок комітента здійснювати від свого імені угоди на зовнішньому ринку із продажу металопродукції, далі іменована продукція на суму, яка визначається вартістю узгоджених доручень до даного договору. Номенклатура продукції та її якісні характеристики наведені в дорученнях до договору, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.3. договору комісії встановлено, що комісіонер зобов'язаний надати комітенту оригінали екземплярів 3/8 вантажних митних декларацій з відміткою митниці про фактичний вивіз металопродукції за межі митного кордону України, протягом п'яти календарних днів, з моменту їх отримання від митниці. Протягом десяти календарних днів, з моменту надання вантажних митних декларацій на повний обсяг реалізованої на зовнішній ринок металопродукції, по кожному дорученню, - надати звіт комісіонера, з доданням документів, підтверджуючих його витрати.

На виконання п. 1.1. договору комісії сторони узгодили доручення №1 від 20.05.2008р., №2 від 23.05.2008р., №3 від 12.06.2008р., №4 від 09.07.2008р. та №5 від 11.08.2008р., які є відповідно додатками до договору комісії №№2, 3, 4, 5, 6.

Позивач вказує на те, що відповідачем не здійснено обов'язку перерахувати на користь ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" грошові кошти за реалізовану металопродукцію згідно доручення №5 від 11.08.2008р. в розмірі 8817999,48 дол. США та згідно доручення №4 від 09.07.2008р. в розмірі 1981795,54 дол. США.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлено на юридичну адресу та тимчасову адресу для направлення кореспонденції відповідача претензію з вимогою провести остаточний розрахунок за договором. Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод" про стягнення 10799795,02 доларів США заборгованості за договором комісії від 18.02.2008р. №216/2800265, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 11.02.2015р. складає 276021884,71 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог в частині гривневого еквівалента суми заборгованості за офіційним курсом НБУ).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що за загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Так, за дорученням №5 від 11.08.2008р. позивач доручив відповідачу реалізувати на зовнішньому ринку продукцію загальною вартістю 8810000,00 в еквіваленті доларів США.

На виконання доручення №5 від 11.08.2008р. відповідач у серпні 2008 року здійснив реалізацію продукції за межі митного кордону України, що підтверджується наступними вантажними митними деклараціями:

- №700010018/8/001961 від 13.08.2008р., на суму 1999411,88 дол. США, що відповідно до курсу НБУ на момент відвантаження (4,8446 грн. за 1,00 дол. США) становило 9686350,79 грн.;

- №700010018/8/001967 від 14.08.2008р. на суму 2062570,77 дол. США, що відповідно до курсу НБУ на момент відвантаження (4,844 грн. за 1,00 дол. США) становило 9991092,81 грн.;

- №700010018/8/001973 від 15.08.2008р. на суму 2802258,37 дол. США, що відповідно до курсу НБУ на момент відвантаження (4,844 грн. за 1,00 дол. США) становило 13574139,54 грн.;

- №700010018/8/001986 від 15.08.2008р. на суму 1953758,46 дол. США, що відповідно до курсу НБУ на момент відвантаження (4,844 грн. за 1,00 дол. США) становило 9464005,98 грн.

Загальна вартість реалізованої Відповідачем за межі митного кордону України продукції в серпні 2008 склала 8817999,48 доларів США, що за курсом НБУ на момент відвантаження становила 42715589,12 грн.

Відповідачем було надано позивачу звіт комісіонера №73/4-82, який також підтверджує реалізацію продукції в серпні 2008 року на зазначену суму.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів, а відповідачем, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не доведено суду здійснення перерахування позивачу грошових коштів, отриманих за реалізацію металопродукції загальною вартістю 8817999,48 в еквіваленті доларів США.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (статті 611, 612 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов'язання по перерахуванню грошових коштів на рахунок позивача за реалізовану продукцію згідно доручення №5 від 11.08.2008р. на суму 8817999,48 доларів США.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю №15-93 від 06.03.1993р., валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

У відповідності до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту 5.4. договору, яким визначені ціна, порядок виконання й розрахунки, відповідач зобов'язаний був перерахувати позивачу грошові кошти у вигляді передплати в національній валюті або в іноземній валюті (долари США) за курсом НБУ на дату здійснення платежу або протягом 90 календарних днів з дня оформлення вантажної митної декларації за курсом НБУ на дату оформлення вантажної митної декларації.

Тобто, колегія суддів зазначає, що договором передбачено два види порядку розрахунків між сторонами:

- розрахунок у вигляді передплати, у разі здійснення якої іноземна валюта (долари США) обліковується за курсом НБУ на дату здійснення платежу, або

- розрахунок, який може бути здійснений протягом 90 календарних днів з дня оформлення вантажної митної декларації за курсом НБУ на дату оформлення вантажної митної декларації.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не було здійснено передплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, його обов'язок розрахуватися за реалізовану металопродукцію настав на 91 календарний день з дня оформлення вантажно-митних декларацій, що свідчить про необхідність розрахування іноземної валюти у гривні за курсом НБУ станом на дату оформлення вантажно-митних декларацій, у відповідності до умов договору.

Як вбачається із матеріалів справи та перевірено судом апеляційної інстанції, вартість реалізованої продукції у серпні 2008 року на суму 8817999,48 доларів США за курсом НБУ на дату оформлення вантажно-митних декларацій становить 42715589,12 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказана сума у розмірі 42715589,12 грн. підлягає стягненню з відповідача за невиконане ним зобов'язання із здійснення розрахунку із позивачем за реалізовану в серпні 2008 року металопродукцію згідно доручення №5 від 11.08.2008р.

Щодо реалізації металопродукції у січні 2009 року за дорученням комісіонера №4 від 09.07.2008р., колегія суддів зазначає наступне.

За дорученням №4 від 09.07.2008р. позивач доручив відповідачу реалізувати продукцію на зовнішньому ринку загальною вартістю 5208500,00 в еквіваленті доларів США.

На виконання доручення №4 від 09.07.2008р., відповідач у липні 2008 року здійснив реалізацію продукції за межі митного кордону України, що підтверджується наступними вантажними митними деклараціями:

- №700010018/8/001707 від 16.07.2008р. на суму 950958,46 дол. США, що відповідно до курсу НБУ на момент відвантаження (4,8401 грн. за 1,00 дол. США) становило 4602734,04 грн.;

- №700010018/8/001717 від 17.07.2008р. на суму 3370505,58 дол. США, що відповідно до курсу НБУ на момент відвантаження (4,8408 грн. за 1,00 дол. США) становило 16315943,41 грн.;

- №700010018/8/001724 від 18.07.2008р. на суму 1015221,88 дол. США, що відповідно до курсу НБУ на момент відвантаження (4,8403 грн. за 1,00 дол. США) становило 4913978,47 грн.

Загальна вартість реалізованої відповідачем за межі митного кордону України продукції в липні 2008 склала 5336685,92 доларів США, що за курсом НБУ на момент відвантаження становила 25832655,92 грн.

Відповідачем було надано позивачу звіт комісіонера №73/4-76, який також підтверджує реалізацію продукції в липні 2008 року на зазначену суму.

Згідно платіжного доручення №2811233 від 14.08.2008р. вказаний гривневий еквівалент вартості товарів, визначений станом на липень 2008 року було сплачено відповідачем на користь позивача, що не заперечується сторонами.

В грудні 2008 року відповідач звернувся до позивача з листом №73/4-1152 від 08.12.2008р., про необхідність зміни країни призначення продукції, відвантаженої у липні 2008р., у зв'язку із чим вантажні митні декларації за липень 2008 року підлягали анулюванню, а реалізація продукції оформлювалась у грудні 2008 року за цінами липня 2008 року.

Листом №53-22/1168 від 18.12.2008р. позивач погодив зміну країни призначення продукції та зазначив, що переоформлення вантажно-митних декларацій буде здійснено без зміни експортної ціни, тобто за цінами липня місяця.

На підставі даного погодження відповідач у січні 2009 року здійснив реалізацію продукції за межі митного кордону України, що підтверджується наступними вантажними митними деклараціями №703070406/9/600077 від 14.01.2009р. на суму 3370505,58 дол. США, №703070406/9/600078 від 14.01.2009р. на суму 950958,46 дол. США, №703070406/9/600079 від 14.01.2009р. на суму 1015221,88 дол. США.

Загальна вартість реалізованої відповідачем за межі митного кордону України продукції в січні 2009 року склала 5336685,92 доларів США, як і було визначено в дорученні комісіонера №4 від 09.07.2008р.

Таким чином, враховуючи, що сторонами було погоджено переоформлення у грудні 2008 року вантажно-митних декларацій за цінами липня 2008 року, розрахунок позивача про необхідність стягнення з відповідача суми реалізації товару, обліковану за курсом НБУ на дату відвантаження у січні 2009 року у розмірі 41092481,59 грн., що із відрахуванням сплачених 25832655,92 грн. складає суму до стягнення - 15259825,67 грн., є необґрунтованим.

У відповідності до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на зазначені положення, а також, приймаючи до увагу ту обставину, що відповідач у серпні 2008 року здійснив розрахунок із позивачем за дорученням №4, зобов'язання відповідача за зазначеним дорученням було припинено його належним виконанням, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1981795,54 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає 15259825,67 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи ненадання відповідачем доказів сплати боргу за договором комісії, а саме за дорученням №5 від 11.08.2008р.,вимоги позивача про стягнення 8817999,48 доларів США, що за курсом НБУ становлять 42715589,12 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 1981795,54 дол. США, що у гривневому еквіваленті складають 15259825,67 грн. слід відмовити, з огляду на їх безпідставність.

Вимогу відповідача про застосування загального строку позовної давності, колегія суддів вважає необґрунтованою з огляду на наступне.

Статтею 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Додатковими угодами до договору комісії №№3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 сторони узгодили продовження строку позовної давності до невиконаних зобов'язань за даним договором до 31.12.2014р. Додаткові угоди не визнані судом недійсними і підстав для визнання їх недійсними при розгляді даної справи немає.

Позивач звернувся до суду із позовом по даній справі 24.12.2014р., тобто в межах строку погодженого сторонами по договору комісії, що свідчить про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, правомірно вирішив стягнути з відповідача суму боргу, проте припустився помилки у визначенні його розміру, зокрема помилково задовольнив вимоги про стягнення за дорученням №4 від 09.07.2008р. суми в розмірі 1981795,54 дол. США., та невірно визначив гривневий еквівалент суми, яка підлягає до стягнення, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення місцевого господарського суду - змінити.

У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та позову, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання до господарського суду позовної заяви та апеляційної скарги на рішення господарського суду в задоволеній частині, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п.4 ст.103, п.1, 3 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.02.2015р. у справі №908/6156/14 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг до Публічного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод" , м. Єнакієве задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод" (86429, м. Єнакієве, проспект Металургів, 9, ЄДРПОУ 00191193) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, ЄДРПОУ 00191307) борг в розмірі 42715589 (сорок два мільйони сімсот п'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 12 коп. та судовий збір в розмірі 11305 (одинадцять тисяч триста п'ять) грн. 48 коп.

В іншій частині позову відмовити.".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, ЄДРПОУ 00191307) на користь Публічного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод" (86429, м. Єнакієве, проспект Металургів, 9, ЄДРПОУ 00191193) - 30887 (тридцять тисяч вісімсот вісімдесят сім ) грн. 26 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 07 квітня 2015 року.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.І. Кухар