ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2015 р. Справа № 921/343/14-г/4

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Плотніцький Б.Д.

розглянувши апеляційну скаргу Прокурора Шумського району №452825 вих. 14 від 05.12.2014р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2014р.

у справі № 921/343/14-г/4

за позовом Прокурора Шумського району в інтересах держави в особі Шумської районної ради, м. Шумськ

до відповідача 1 Обласного об'єднання міжгосподарських здравниць

"Тернопільсільгоспздравниця", м. Вінниця

відповідача 2 Тернопільської обласної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу, м. Тернопіль

відповідача 3 Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Тернопіль

про визнання права власності на єдиний майновий комплекс у с. Кутянка

Шумського району

за участю представників:

від прокуратури: Максимчук А.М. (посвідчення №004109 від 14.09.2012р.)

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: не з'явився

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.01.2015р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Михалюк О.В., Новосад Д.Ф. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні. У зв'язку з закінченням терміну повноважень судді Новосад Д.Ф., розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року у склад колегії для розгляду вказаної справи замість судді Новосад Д.Ф. введено - суддю Плотніцького Б.Д.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2014р. у справі № 921/343/14-г/4 (колегія суддів: головуючий суддя Бурда Н.М., судді Шумський І.П., Стопник С.Г.) в позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване відсутністю підстав для визнання права власності на єдиний майновий комплекс у с. Кутянка Шумського району по вул. Млинок, 6 за територіальними громадами сіл та міста Шумського району в особі Шумської районної ради, зокрема, учасниками судового процесу не подано належних та допустимих доказів в підтвердження права власності на майно бази відпочинку "Кутянка" або доказів, що засвідчують перехід такого права від попереднього власника, чи факту реєстрації такого права за ДОЗ "Гайдарівець", власником якого згідно п. 2 Статуту задекларували себе колективні сільськогосподарські підприємства і держгоспи.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду прокурор Шумського району оскаржив його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №452825 вих. 14 від 05.12.2014 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2014р. у справі № 921/343/14-г/4 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, оскільки вважає, що рішення винесено з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно за Шумською районною радою та визнання за нею права власності на це майно є рішення від 30.08.2011р. загальних зборів господарств - учасників ДОЗ "Гайдарівець", відповідно до якого вирішено, зокрема, вилучити відповідний майновий оздоровчий комплекс із користування ДОЗ "Гайдарівець" та передати його до спільної власності територіальної громади та міста Шумського району шляхом передачі на баланс комунальному спеціалізованому Лісогосподарському та мисливському підприємству "Волинь" із переходом права постійного користування земельною ділянкою, що закріплена за ДОЗ "Гайдарівець" площею 4,9 га.

При цьому, скаржник стверджує, що договір купівлі-продажу бази відпочинку від 24.03.1989р., укладений між Тернопільським обласним виробничим об'єднанням будівництва, ремонту та експлуатації автомобільних шляхів Міншляхбуду УРСР та Тернопільським обласним об'єднанням "Тернопільколгоспздравниця", акт продажу - купівлі бази відпочинку "Кутянка" від 31 березня 1989р., затверджений начальником Тернопільського об'єднання "Облавтошлях" та першим заступником голови облагропрому Тернопільської області та постанова колегії Тернопільського обласного агропромислового комплексу (№К-3/16-4-п від 29.03.1989р.) жодним чином не підтверджують факт передачі права власності на єдиний майновий комплекс не лише до ООМЗ "Тернопільсільгоспздравниця", але і до Тернопільського обласного об'єднання "Тернопільсільгоспздравниця", оскільки на той момент єдиний майновий комплекс перейшов у власність колективних сільськогосподарських підприємств та між колгоспів району. Поряд з цим, скаржник вважає, що договір купівлі-продажу бази відпочинку від 24.03.1989р. з посиланням на ст. 228 ЦК України та ст. 49 ЦК УРСР є недійсним.

Крім цього, апелянт зазначає що, інформація Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції (лист №06.04.-11/527 від 18.12.2013р.) та Статут ООМЗ "Тернопільсільгоспздравниця" не підтверджують правонаступництва Обласним об'єднанням міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" прав та обов'язків Тернопільського обласного об'єднання "Тернопільсільгоспздравниця", оскільки рішення уповноваженого органу управління Тернопільського обласного міжколгоспних і колгоспних здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" про передачу майнових прав до ООМЗ "Тернопільсільгоспздравниця" відсутнє.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.01.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 11.02.2015р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.03.2015р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р. (з урахуванням ухвали Львівського апеляційного господарського суду про виправлення описки від 25.03.2015р.) розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.04.2015р.

У зв'язку із зміною складу колегії суддів розгляд справи розпочато спочатку.

В дане судове засідання прибув представник прокуратури, проте, позивач та відповідачі явки уповноважених представників не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 року. При цьому, 30.03.2015р. Львівському апеляційному господарському суду від Шумської районної ради поступило клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі позивача.

Враховуючи ту обставину, що позивач та відповідачі належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідачів.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника прокуратури, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2014р. у справі №921/343/14-г/4 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Прокурора Шумського району без задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 6 постанови ЦК Комуністичної партії України та Ради міністрів УРСР від 19.11.1985р. №412 створено Державний агропромисловий комітет УРСР до якого входили: Держагропром УРСР, агропромислові комітети областей, районні агропромислові об'єднання, підвідомчі їм радгоспи, підприємства, організації та установи, а також колгоспи, які створюють єдину систему Держагропрому УРСР.

Згідно з п. 1 положення про Державний агропромисловий комітет УРСР, яке затверджено постановою Ради Міністрів УРСР №185 від 17.05.1986р., Держагропром УРСР здійснював керівництво довіреними йому галузями, як правило, через агропромислові комітети областей та управляв об'єднаннями, підприємствами та організаціями республіканського підпорядкування, безпосередньо або через створювані в установленому порядку органи.

Таким чином, Тернопільський обласний агропромисловий комітет входив в систему Держагропрому УРСР, був органом управління агропромислового комплексу в області. Його рішення були обов'язкові для всіх підприємств об'єднань, підприємств та організацій агропромислового комплексу. А тому, враховуючи те, що Тернопільське обласне об'єднання міжгосподарських і колгоспних здравниць "Тернопільколгоспздравниця" входило в систему Тернопільського агропромислового комітету, то у своїй діяльності керувалось рішеннями Держагропрому УРСР.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 10 березня 1989 року Шумським агропромисловим об'єднанням прийнято рішення № 9 «Про купівлю бази відпочинку "Кутянка" Тернопільського облавтошляху, затвердження статуту міжколгоспного піонерського табору "Гайдарівець" та його ради» (т. 1 а.с. 60-61), відповідно до якого вирішено купити в облавтошляху базу відпочинку "Кутянка" та організувати на цій базі міжколгоспний табір для оздоровлення дітей працівників АКП, якому присвоїти назву "Гайдарівець".

В подальшому, 24 березня 1989 року між Тернопільським обласним виробничим об'єднанням будівництва, ремонту і експлуатації автомобільних шляхів Міншляхбуду УРСР (Облавтошлях) та Тернопільським обласним об'єднанням "Тернопільколгоспздравниця" (Власник) було укладено Договір продажу бази відпочинку "Кутянка" Тернопільського облавтошляху, розташованої в с. Кутянка, Шумського району (надалі - Договір) (т. 1 а.с. 51-52).

Даний Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб, а також погоджено головою Тернопільського обкому профспілки працівників агропромислового комплексу та головою Шумської районної Ради колгоспів.

На підставі зазначеного Договору, 31.03.1989 року сторонами, Тернопільським обласним виробничим об'єднанням будівництва, ремонту і експлуатації автомобільних шляхів Міншляхбуду УРСР та Тернопільським обласним об'єднанням "Тернопільколгоспздравниця" підписано Акт купівлі-продажу бази відпочинку "Кутянка" (т. 1 а.с. 55-59), відповідно до якого здійснено приймання-передачу: основних засобів, тварин, матеріалів, дизпалива, малоцінного інвентарю, бази відпочинку "Кутянка", у відповідності до змін міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу "Гайдарівець", загальною вартістю 291282 крб. Даний Акт затверджено начальником Тернопільського об'єднання "Облавтошлях" та першим заступником голови облагропрому Тернопільської області.

Документальними доказами у справі встановлено, що рішенням уповноважених представників господарств-учасників від 07.07.1995р. (протокол № 20 від 07.07.1995р.) затверджено Статут міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу "Гайдарівець", який погоджено Радою облоб'єднання "Тернопільсільгоспздравниця" (т. 1 а.с. 83-86) (надалі - Статут) відповідно до якого, ДОЗ "Гайдарівець" створено колективними сільськогосподарськими підприємствами і міжгоспами району шляхом добровільного об'єднання частини своїх фінансових, матеріально-технічних ресурсів з метою оздоровлення і відпочинку дітей членів КСП і держгоспів працівників інших організацій агропромислового комплексу.

Згідно з п. 2 Статуту ДОЗ "Гайдарівець" є оздоровчим закладом, який здійснює свою діяльність на засадах оперативного управління - права володіти, користуватись та розпоряджатись закріпленим за ним майном, яке належить на правах спільної власності колективним с/г підприємствам і держгоспам у розмірах, що відповідають паям господарств - учасників.

У відповідності до п. 5 Статуту управління оздоровчим закладом здійснюється зборами уповноважених представників господарств учасників та радою оздоровчого закладу, який одночасно є головою цієї ради. Координацію діяльності керівництва роботою оздоровчого закладу здійснює обласне об'єднання "Тернопільсільгоспздравниця".

Відповідно до п. 12 Статуту право розпоряджатися майном і коштами ДОЗ «Гайдарівець» належить лише самому оздоровчому закладу, його органам управління. Придбання, продаж, здача в оренду і списання основних засобів та інших матеріальних цінностей проводиться у порядку, встановленому зборами уповноважених представників господарств учасників та радою оздоровчого закладу на основі чинного законодавства.

Крім цього, аналізом матеріалів справи встановлено, що 30 серпня 2011 року рішенням загальних зборів господарств-учасників Міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу "Гайдарівець" (т. 1 а.с. 33-34), що також підтверджується протоколом зборів від 30.08.2011р. (т. 1 а.с. 95-96), зокрема, вирішено вилучити з користування ДОЗ "Гайдарівець" майно, що передано йому господарствами учасниками для здійснення оздоровлення дітей працівників агропромислового комплексу у складі згідно з Додатком №1 (т. 1 а.с. 35) та передати вилучений єдиний майновий оздоровчий комплекс у складі згідно з Додатком 2 (т. 1 а.с. 36) до спільної власності територіальних громад сіл та міста Шумського району шляхом його передачі на баланс комунальному спеціалізованому лісогосподарському та мисливському підприємству «Волинь» із переходом права постійного користування земельною ділянкою, що закріплена за ДОЗ "Гайдарівець", площею 4,9 га.

Враховуючи наведене, прокурор звернувся до господарського суду Тернопільської області для захисту прав Шумської районної ради, які виникли у зв'язку з вчиненням дій щодо визнання права власності на майно ДОЗ "Гайдарівець", а саме на єдиний майновий комплекс у с. Кутянка Шумського району по вул. Млинок, 6 за територіальними громадами сіл та міста Шумського району в особі Шумської районної ради.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Главою 24 Цивільного кодексу України встановлені способи набуття права власності, зокрема, відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або в разі відсутності в неї документів (у зв'язку з їх втратою), що засвідчують належність їй такого права. Метою подання такого позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, і судове рішення про задоволення відповідних вимог, грунтується на встановленому в ході розгляду справи існуючому юридичному факті та не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 19.09.2012 року у справі № 14/16/5022-229/2012 (12/9/5022-150/2012) позовні вимоги Обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" до відповідачів: 1. Шумської районної ради, 2. Комунального спеціалізованого лісогосподарського та мисливського підприємства "Волинь", 3. Шумського бюро технічної інвентаризації, 4. Андрушівської сільської ради Шумського району за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДОЗ "Гайдарівець" задоволено частково; визнано незаконним та скасовано рішення Шумської районної ради Тернопільської області № 85 від 14.09.2011р. "Про прийняття майнового оздоровчого комплексу в спільну власність територіальних громад сіл та міста Шумського району"; визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Андрушівської сільської ради Шумського району Тернопільської області №37 від 30.09.2011р. "Про розгляд заяв"; зобов'язано Шумське районне бюро технічної інвентаризації скасувати державну реєстрацію права власності на майновий оздоровчий комплекс за адресою: с. Кутянка, вул. Млинок, 6, Шумський район, Тернопільської області, за територіальною громадою сіл та міста Шумського району в особі Шумської районної ради; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаним рішенням господарського суду Тернопільської області від 19.09.2012 року у справі №14/16/5022-229/2012 (12/9/5022-150/2012) встановлено, що Договір від 24.03.1989р. є договором купівлі-продажу в розумінні ст. 224 ЦК УРСР від 18.07.1963р., що діяла на час спірних правовідносин, норма якої передбачала обов'язок продавця передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язувався прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, "Власник" - покупець зобов'язувався прийняти по акту існуючі будівлі, споруди, обладнання, інший інвентар бази відпочинку та оплатити його вартість до 01.05.1989р., а "Облавтошлях" - продавець зобов'язувався в строк до 01.05.1989р. передати по акту дане майно на баланс контрагента після надходження повідомлення про оплату його вартості.

Також, зазначеним рішенням господарського суду Тернопільської області від 19.09.2012р. встановлено, що вартість майна - бази відпочинку "Кутянка" у розмірі 291 282 крб. оплачена, а майно по акту прийому-передачі від 31.03.1989р. передано Тернопільському обласному об'єднанню міжгосподарських і колгоспних здравниць "Тернопільсільгоспздравниця", поряд з цим кошти на придбання даного об'єкта були виділені із коштів Централізованого союзного фонду соціального страхування колгоспників відповідно до постанови президії Ради колгоспів УРСР та Республіканського комітету профспілки працівників агропромислового комплексу від 21.02.1989 року № 4.

Разом з тим, встановлено, що ДОЗ "Гайдарівець" був утворений на підставі рішення ради Тернопільського агропромислового об'єднання від 23.05.1989р. на майні бази відпочинку "Кутянка", згідно затвердженого цим рішенням списку та зареєстрований як юридична особа Шумською державною адміністрацією 25.10.1995р. Проте, інформації про розмір та порядок формування статутного фонду ДОЗ "Гайдарівець" його Статут та установчий договір не містять, а згідно з даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розмір внеску до статутного фонду становить 0 грн. 00 коп.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей.

Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості.

Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Момент виникнення права власності на річ (майно) визначається законом.

При визначенні моменту набуття права власності слід враховувати як особливості самого майна, так і особливості оформлення права власності, які теж суттєво впливають на визначення моменту виникнення (набуття) права власності.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, визначені у главі 24 Цивільного кодексу України, зокрема із правочинів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, та способи захисту права власності, визначені статтею 16 ЦК України.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація є записом, фіксацією фактів або явищ для обліку та надання їм статусу офіційного визнання актів, унесення до списку або книги обліку.

Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що право власності на спірне майно в установленому законом порядку станом на день передачі його Шумській районній раді не було зареєстроване ні за господарствами учасниками ні за дитячим оздоровчим закладом "Гайдарівець" як юридичною особою.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, судова колегія зазначає, що у матеріалах справи відсутні, а сторонами не подані належні та допустимі докази на підтвердження правових підстав щодо розпорядження спірним майном у спосіб, зазначений в рішенні загальних зборів господарств-учасників Міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу "Гайдарівець", оформленому протоколом від 30.08.2011р., шляхом передачі єдиного майнового комплексу до спільної власності територіальних громад сіл та міста Шумського району (на баланс спеціалізованого лісогосподарського та мисливського підприємства "Волинь" із переходом права постійного користування земельною ділянкою, що закріплене за ДОЗ "Гайдарівець", площею 4,9 га).

Відтак, з огляду на наведене та враховуючи документальні докази у справі, колективними сільськогосподарськими підприємствами та міжгоспами Шумського району, в тому числі і ДОЗ "Гайдарівець", не реалізовано свого права, як власників спірного майна, зокрема, шляхом здійснення відповідної державної реєстрації. При цьому, покликання на те, що спірне майно знаходиться на балансі ДОЗ "Гайдарівець" не є безспірною ознакою визнання за ним права власності і не визначає підстав знаходження цього майна у власності (володінні).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання права власності на єдиний майновий комплекс у с. Кутянка Шумського району по вул. Млинок, 6 за територіальними громадами сіл та міста Шумського району в особі Шумської районної ради, оскільки учасниками судового процесу не подано належних та допустимих доказів в підтвердження права власності на майно бази відпочинку "Кутянка" або доказів, що засвідчують перехід такого права від попереднього власника, чи факту реєстрації такого права за ДОЗ "Гайдарівець", власником якого згідно п. 2 Статуту задекларували себе колективні сільськогосподарські підприємства і держгоспи.

Поряд з цим, перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині покликання скаржника на те, що договір купівлі-продажу бази відпочинку від 24.03.1989р. з посиланням на ст. 228 ЦК України та ст. 49 ЦК УРСР є недійсним, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Зазначені статті ЦК УРСР та ЦК України визначають нікчемність правочину у зв'язку з порушенням публічного порядку, що суперечить інтересам держави і суспільства. Проте, як вбачається з матеріалів позовної заяви та матеріалів апеляційної скарги заявником не обґрунтовано та не зазначено у чому конкретно виразилася спрямованість правочину на порушення публічного порядку. Більше того, передбачені ст. 228 ЦК України та ст. 49 ЦК УРСР наслідки нікчемності договору купівлі-продажу бази відпочинку від 24.03.1989р. жодним чином не вплинуть на права Шумської районної ради та права господарств-учасників ДОЗ "Гайдарівець", оскільки ст. 49 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що все одержане за такою угодою стягується в доход держави, а ст. 216 ЦК України передбачено, що все повертається в попередній стан, що у будь-якому випадку виключає законні правові підстави набуття права власності названими вище особами.

З врахуванням викладеного, покликання скаржника на те, що договір купівлі-продажу бази відпочинку від 24.03.1989р. з посиланням на ст. 228 ЦК України та ст. 49 ЦК УРСР є недійсним, колегія суддів вважає безпідставними.

З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2014 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2014 року у справі № 921/343/14-г/4 залишити без змін, апеляційну скаргу Прокурора Шумського району №452825 вих. 14 від 05.12.2014 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови складений 08.04.2015р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Плотніцький Б.Д.