ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

01.04.2015Справа № 13/127

За позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону, м. Житомир в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ в особі Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

до Концерну "Техвоєнсервіс", м. Київ

про стягнення грошових коштів

За розглядом заяви б/н від 13.01.2015р. "Про відстрочку виконання судового рішення" Концерну "Техвоєнсервіс"

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: не з'явились;

від позивача-1: Загуменний В.В. - за довіреністю від 14.11.2014р.;

від позивача-2: Філімончук Г.М. - за довіреністю від 24.03.2015р.;

від відповідача: Байда О.Г. - за довіреністю від 15.01.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням від 10.02.2009р. Господарського суду міста Києва в задоволенні первісних позовних вимог Військового прокурора Житомирського гарнізону, м. Житомир в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ в особі Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", смт. Новогуйвинське до відповідача, Концерну "Техвоєнсервіс", м. Київ про стягнення 13 803 062,33 грн. та зустрічних позовних вимог Концерну "Техвоєнсервіс", м. Київ до відповідача, Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", смт. Новогуйвинське про розірвання договору № 225/К/112-06-9 від 11.08.2006р. відмовлено в повному обсязі.

Постановою від 16.04.2009р. Київського апеляційного господарського суду, яка залишена без змін постановою від 22.09.2009р. Вищого господарського суду України, вищевказане рішення господарського суду міста Києва скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги Військового прокурора Житомирського гарнізону, м. Житомир в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ в особі Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", смт. Новогуйвинське до відповідача, Концерну "Техвоєнсервіс", м. Київ про стягнення 13 803 062,33 грн. задоволено повністю, в задоволенні зустрічних позовних вимог Концерну "Техвоєнсервіс", м. Київ до відповідача, Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", смт. Новогуйвинське про розірвання договору № 225/К/112-06-9 від 11.08.2006р. відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2010р. відмовлено в задоволенні заяви Концерну "Техвоєнсервіс" про відстрочку виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. у справі № 13/127.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2011р. заяву Концерну "Техвоєнсервіс" про відстрочку виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. у справі № 13/127 задоволено частково. Відстрочено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. у справі № 13/127 за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" до Концерну "Техвоєнсервіс" про стягнення 13803062,33грн. до 04.01.2012р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2011р. по справі № 13/127 ухвала Господарського суду міста Києва від 04.07.2011р. залишена без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2011р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2011р. по справі № 13/127 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2014р. судом відмовлено у задоволенні заяви б/н від 18.06.2014р. Концерну "Техвоєнсервіс" про відстрочку виконання судового рішення, а саме постанови від 16.04.2009р. Київського апеляційного господарського суду по справі № 13/127, строком на один рік.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014р. по справі № 13/127 задоволено частково апеляційну скаргу Концерну "Техвоєнсервіс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 року у справі № 13/127; ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 року у справі № 13/127 - змінено; задоволено частково заяву Концерну "Техвоєнсервіс" б/н від 18.06.2014р. про відстрочку виконання судового рішення - постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. у справі № 13/127, строком на 2 (два) місяці.

В січні 2015 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява б/н від 13.01.2015р. "Про відстрочку виконання судового рішення" Концерну "Техвоєнсервіс", у якій заявник просить відстрочити виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.04.2009 року по справі № 13/127 виданого згідно постанови Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 16.04.2009 року по справі № 13/127 за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" до Концерну "Техвоєнсервіс" про стягнення з Концерну "Техвоєнсервіс" боргу строком на три роки з моменту набрання судовим рішенням про надання відстрочки законної сили.

За резолюцією заява б/н від 13.01.2015р. "Про відстрочку виконання судового рішення" Концерну "Техвоєнсервіс" була передана для розгляду судді Цюкалу Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2015р. суддею Цюкало Ю.В. призначено розгляд заяви б/н від 13.01.2015р. "Про відстрочку виконання судового рішення" Концерну "Техвоєнсервіс" у справі № 13/127 на 18.03.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2015р. відкладено розгляд справи № 13/127 по розгляду заяви б/н від 13.01.2015р. "Про відстрочку виконання судового рішення" Концерну "Техвоєнсервіс" на 01.04.2015р.

Представники прокуратури в судове засідання не з'явилися.

В мотивування поданої відповідної заяви відповідач посилається, по суті, на тяжке фінансове становище заявника. Зокрема, в обґрунтування відстрочення виконання судового рішення Концерн "Техвоєнсервіс" посилається на відсутність у нього грошових коштів для оплати заборгованості перед Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод", що становить загрозу банкрутства. Боржник наголошує на тому, що виконує мобілізаційні завдання, здійснює ремонт бронетанкової техніки і майна, автомобільної техніки і засобів зв'язку з метою посилення обороноздатності України. Відповідач звертає увагу суду на те, що з метою погашення боргу, Концерн «Техвоєнсервіс» звернувся за фінансовою допомогою до органу управління майном - Міністерства оборони України, і відповідне питання опрацьовується в Міністерстві оборони України. Крім того, у відповідності до вимог постанови KM України № 803 Кабінетом Міністрів України погоджено перелік майна боржника, що підлягає відчуженню. Міністерство оборони України зобов'язало державні підприємства активізувати роботу по реалізації нерухомого майна з метою стабілізації фінансового становища державних підприємств. Кошти від реалізації зазначеного майна будуть спрямовані на погашення боргу перед стягувачем, а відтак, за викладених відповідачем в заяві обставин в цілому, він вважає наявними правові підстави задля відстрочення виконання рішення строк на 3 (три) роки.

В своїх письмових поясненнях б/н від 31.03.2015р. позивач-2 просить суд відмовити відповідачу у задоволенні заяви про відстрочку виконання постанови від 16.04.2009р. у справі 13/127, оскільки, на його переконання, заявником не доведено конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк.

Розглянувши заяву Концерну "Техвоєнсервіс", суд дійшов висновку про її часткове задоволення виходячи з наступного.

Як вже зазначалося вище, рішенням від 10.02.2009р. Господарського суду міста Києва в задоволенні первісних позовних вимог Військового прокурора Житомирського гарнізону, м. Житомир в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ в особі Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", смт. Новогуйвинське до відповідача, Концерну "Техвоєнсервіс", м. Київ про стягнення 13 803 062,33 грн. та зустрічних позовних вимог Концерну "Техвоєнсервіс", м. Київ до відповідача, Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", смт. Новогуйвинське про розірвання договору № 225/К/112-06-9 від 11.08.2006р. відмовлено в повному обсязі.

Постановою від 16.04.2009р. Київського апеляційного господарського суду, яка залишена без змін постановою від 22.09.2009р. Вищого господарського суду України, вищевказане рішення господарського суду міста Києва скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги Військового прокурора Житомирського гарнізону, м. Житомир в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ в особі Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", смт. Новогуйвинське до відповідача, Концерну "Техвоєнсервіс", м. Київ про стягнення 13 803 062,33 грн. задоволено повністю, в задоволенні зустрічних позовних вимог Концерну "Техвоєнсервіс", м. Київ до відповідача, Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", смт. Новогуйвинське про розірвання договору № 225/К/112-06-9 від 11.08.2006р. відмовлено.

30.04.2009р. на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. по справі № 13/127 господарським судом міста Києва видані накази на примусове виконання судового рішення.

Положеннями частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Так, з правової конструкції ст. 121 випливає, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому, положення діючого господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З наведеного випливає, що суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

В постанові від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» Пленум Вищого господарського суду України, з метою правильного і однакового застосування розділу XIV Господарського процесуального кодексу України щодо порядку виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів надав роз'яснення згідно яких, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Коли відповідну заяву подано стороною, державним виконавцем після прийняття постанови апеляційною чи касаційною інстанцією, питання про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання цієї постанови вирішує господарський суд першої інстанції.

Господарський суд не має права самостійно скасувати надану ним відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, в тому числі й з тих мотивів, що такі умови не виконуються відповідачем.

Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови підлягає виконанню на підставі пункту 2 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", тому відповідний наказ у такому випадку не видається.

Як встановлено судом, відповідач є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності, створеним на підставі наказу Міністерства оборони України № 309 від 07.06.2005р. та належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Суд приймає до уваги, що на даний час боржник Концерн "Техвоєнсервіс" відповідно до Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" № 4466 від 17.03.2014р. виконує мобілізаційні завдання, здійснює ремонт бронетанкової техніки і майна, автомобільної техніки і засобів зв'язку з метою посилення обороноздатності України.

Водночас, стягувач, який є Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" відповідно до статуту, затвердженого Наказом № 11 від 20.02.2012р. Державного концерну "Укроборонпром", створений з метою виконання державного контракту і державного замовлення з виготовлення, ремонту та модернізації озброєння військової та іншої техніки.

Відповідне свідчить про те, що, як боржник, так і стягувач мають особливий соціальний статус, оскільки виконують аналогічні функції та обов'язки перед державою, а діяльність обох підприємств, без виключення, є вагомим внеском в обороноздатність держави.

При цьому, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.06.2009 року № 626-р Концерн "Техвоєнсервіс" визначено уповноваженою організацією щодо реалізації на внутрішньому ринку військового майна, що придатне для подальшого використання, але не може бути застосовано у повсякденній діяльності військ, і надлишкового військового майна (крім нерухомого майна, військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин).

Основна частина обігових коштів, що наявна у результаті вищезазначеної господарської діяльності заявника, перераховується ним до Державного казначейства України.

Матеріали справи свідчать, що за наслідками розгляду заяви відповідача про укладення мирової угоди між боржником та стягувачем, 12 січня 2015 року на засіданні наради Департаменту економічної діяльності Міністерства оборони України тимчасово виконуючим обов'язки директора Департаменту економічної діяльності Міністерства оборони України затверджено протокол № 4 за яким Концерну "Техвоєнсервіс" вирішено питання щодо умов мирової угоди з Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод", а саме передбачено протягом 2015 року та 2016 року щомісячну сплату Концерном "Техвоєнсервіс" на користь Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" залишку боргу згідно рішення Господарського суду міста Києва по справі № 13/127. Також на нараді прийнято рішення про надання Концерном "Техвоєнсервіс" до Департаменту економічної діяльності Міністерства оборони України поетапного плану розвитку концерну до кінця 2015 року.

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що на засіданні наради при обговоренні вказаних питань, за наявності при цьому існування обставин проблеми можливого банкрутства відповідача, були присутні представники, як Департаменту правового забезпечення Міністерства оборони України, так і керівник державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" і представники Концерну "Техвоєнсервіс". Вказане, по суті, свідчить про погодженість з боку стягувача у прийнятому Департаментом економічної діяльності Міністерства оборони України рішенні про поетапний план розвитку Концерну "Техвоєнсервіс" до кінця 2015 року за наявності загрози банкрутства останнього.

Відомостей про заперечення з боку учасників наради щодо прийнятих на ній, за наслідками обговорення, питань протокол № 4 від 12.01.2015р. не містить.

Як випливає із заяви б/н від 13.01.2015р. "Про відстрочку виконання судового рішення" боржника, останній не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачами, проте звертається з проханням відстрочити їх виконання для уникнення наслідків визнання Концерну "Техвоєнсервіс" банкрутом.

Представник Міністерства оборони України в судовому засіданні підтримав заяву про відстрочення виконання судового рішення по справі № 13/127 та просив задовольнити її у повному обсязі також посилаючись, зокрема на те, що у протилежному випадку існує реальна загроза банкрутства Концерну "Техвоєнсервіс" за ініціативою Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", що призведе до неможливості виконання Концерном державних замовлень, спрямованих на забезпечення належного рівня обороноздатності країни.

Дослідивши подану до суду заяву відповідача про відстрочення виконання судового рішення, з огляду на матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи відповідача - наявної загрози його банкрутства, а також з огляду на те, що позивач-2 приймав 12.01.2015р. участь у нараді Департаменту економічної діяльності Міністерства оборони України при розгляді питання щодо надання Концерну "Техвоєнсервіс" до кінця 2015 року поетапного плану свого розвитку, і відомостей про заперечення з боку учасників наради щодо прийнятих на ній, за наслідками обговорення, питань протокол № 4 від 12.01.2015р. не містить, що, фактично, вказує на погодження відповідних питань з боку його учасників, зважаючи, що Господарським процесуальним кодексом України не обмежується право сторони/заявника на повторне звернення до суду з відповідною заявою, з огляду на можливість розгляду судом першої інстанції питання про відстрочку або розстрочку постанови апеляційної чи касаційної інстанції, враховуючи те, що обставини, наведені відповідачем у заяві про відстрочення виконання рішення є винятковими з урахуванням нагальної необхідності забезпечення високого рівня технічного оснащення української армії з метою укріплення обороноздатності країни, при цьому зважаючи на особливий соціальний статус як боржника, так і стягувача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про відстрочення виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.04.2009 року по справі № 13/127 виданого згідно постанови Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 16.04.2009 року по справі № 13/127 на 9 (дев'ять) місяців.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву б/н від 13.01.2015р. "Про відстрочку виконання судового рішення" Концерну "Техвоєнсервіс" по справі № 13/127 - задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.04.2009 року по справі № 13/127 виданого згідно постанови Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 16.04.2009 року по справі № 13/127 за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" до Концерну "Техвоєнсервіс" про стягнення з Концерну "Техвоєнсервіс" боргу строком на 9 (дев'ять) місяців, а саме до 01.01.2016р. включно, з моменту набрання відповідним судовим рішенням про надання відстрочки законної сили.

3. Копію даної ухвали направити прокурору по справі № 13/127.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.В. Цюкало