Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 квітня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: Дроботі В.В.

суддів: Власова С.О., Бисаги Т.Ю.

при секретарі: Чучка Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою відповідача комунального підприємства «Водоканал м. Ужгорода» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 пред'явила до КП «Водоканал м. Ужгорода», третя особа Інспекція з питань захисту прав споживачів у Закарпатській області позов про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивачка зазначала, що вона є споживачем послуг, які надає відповідач. Обсяг послуг фіксується лічильником, який нею встановлено у власній квартирі. У травні-червні 2014 року відповідач запланував проведення повірки належного їй лічильника гарячої та холодної води, але зобов'язав її сплатити витрати на демонтаж, транспортування та монтаж цього приладу обліку.

Посилаючись на те, що вимоги відповідача суперечать чинному законодавству, позивачка просила визнати його дії по проведенню поточної повірки лічильника за її рахунок незаконними та зобов'язати його здійснити ці дії за власний рахунок і в строки, передбачені постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року.

Рішенням суду позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволені його вимог. Вказує на те, що суд при вирішенні спору не застосував відомчі нормативно-правові акти та рішення Ужгородського міськвиконкому, прийняте в межах його повноважень, які надають йому - відповідачу право на оплатне надання громадянам зазначеної вище послуги.

Колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлені слідуючі факти та обставини.

Позивачка проживає в АДРЕСА_1. Квартира обладнана засобом обліку води, який є власністю позивачки.

Відповідач згідно договору № 1192 надає позивачці послуги з постачання води і водовідведення, але питання механізму надання послуги з державної повірки лічильника цим договором не врегульовано.

12 травня 2014 року відповідач повідомив позивачку про необхідність державної повірки встановленого лічильника гарячої та холодної води, оскільки сплив встановлений законодавством граничний термін його використання.

З листування сторін з цього приводу видно, що позивачка наполягала на здійсненні демонтажу, транспортуванні та монтажу після повірки належного їй лічильника за рахунок відповідача, а КП «Водоканал» вважало, що такі вимоги є безпідставними, оскільки воно не є безоплатним виконавцем цих послуг.

Задовольнивши позов ОСОБА_1 суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував характер правовідносин сторін та законодавче регулювання складових спору.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 7 лютого 2013 року у справі NK/9991/29412/12 визнано, що питання проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води, в тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки регулювання ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність», ЗУ «Про Кабінет Міністрів України», постановою КМ України від 1 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» та Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Окрім того, в результаті перевірки судом законності зазначених вище постанови № 869 та Порядку формування тарифів… визнано, що проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки здійснюється за рахунок виконавця зазначених послуг, а витрати, понесені виконавцем, включаються у тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та сплачуються споживачем щомісячно.

Оскільки відповідач з посиланням на розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 162 від 4 жовтня 2013 року та рішення Ужгородського міськвиконкому № 261 від 7 серпня 2013 року стверджує, що він є виконавцем зазначених вище послуг на території м. Ужгорода, то рішення суду в частині визнання незаконними його дій по проведенню позивачкою поточної перевірки лічильника за власний рахунок є обґрунтованим.

Проте, враховуючи визнані Вищим адміністративним судом України загальновідомі зазначені вище обставини інша частина рішення суду першої інстанції щодо механізму цієї перевірки та порядку оплати даних послуг підлягає приведенню у відповідність із встановленими обставинами.

Отже, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню у частині, яка стосується зобов'язання КП «Водоканал м. Ужгорода».

Викладене вище, в силу вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 лютого 2015 року в частині виконання обов'язку скасувати, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції.

Зобов'язати комунальне підприємство «Водоканал м. Ужгорода» проведення періодичної повірки лічильника гарячої та холодної води ОСОБА_1 в квартирі по АДРЕСА_1, в тому числі його демонтаж, транспортування та монтаж після повірки здійснити за рахунок цього підприємства, а витрати, понесені ним, включити в тариф на послуги з водопостачання, з наступною їх сплатою споживачем щомісячно.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після його проголошення, але може бути оскаржено протягом 20 днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Закарпатської області В.В. Дроботя