ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року Справа № 910/10138/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачаЛихольот А.В. дов. від 05.01.2015

відповідачівКурманського В.В. дов. від 09.12.2014

третьої особине з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс"

на постановувід 17.02.2015 Київського апеляційного господарського суду

у справі№910/10138/14 господарського суду міста Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс"

доВійськової частини А2788

доДепартаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України

третьої особиМіністерство оборони України

простягнення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Військової частини А 2788 та Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства Оборони України про стягнення 17536,50 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2014 (суддя Митрохіна А.В.) позовні вимоги задоволено частково.

З Військової частини А 2788 на користь позивача стягнуто основного боргу у розмірі 17218,00 грн, 3% річних у розмірі 308,52 грн та 1825,97 грн судового збору.

Провадження у справі відносно Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства Оборони України припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від13.01.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Міністерство Оборони України.

За апеляційною скаргою Військової частини А2788 судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 (головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді Агрикова О.В., Мальченко А.О.) скасоване з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" на користь Військової частини А2788 стягнуто судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 1827,00 грн та судовий збір за розгляд справи в апеляційній інстанції у розмірі 913,50 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015, в якій просить залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2014.

Скаржник вважає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме частини 1 статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель", статті 181, частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України та статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи предметом спору у даному випадку є стягнення 17536,50 грн за надання послуг з прання згідно актів здачі - приймання робіт (надання послуг) №ОУ-001726 від 31.05.2012, №ОУ-0001960 від 27.06.2012, №ОУ-0002052 від 18.07.2012.

Місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги виходив із доведеності матеріалами справи факту надання послуг з прання і сухого чищення білизни, обмундирування, спецодягу та іншого речового майна військовослужбовців відповідача.

Апеляційний господарський суд рішення місцевого суду скасував та відмовив у позові виходячи із наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою зазначеної статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Отже, військова частина А 2788 в спірних правовідносинах виступає як окремий суб'єкт господарювання, водночас утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Враховуючи те, що фінансування військової частини А 2788 здійснюється за рахунок державних коштів, а тому на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України Про здійснення державних закупівель".

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" державна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно вимог пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" договір про закупівлю - договір, який укладається між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за державні кошти.

Суд апеляційної інстанції спростував висновок місцевого суду про наявність між сторонами у справі договору, укладеного у спрощений спосіб, оскільки частиною 5 статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про здійснення державних закупівель" закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; двоступеневі торги; запит цінових пропозицій; попередня кваліфікація учасників; закупівля в одного учасника; електронний реверсивний аукціон.

Апеляційний суд дійшов висновку, що на спірні правовідносин не розповсюджується приписи статті 181 Господарського кодексу України, оскільки спеціальний порядок закупівлі послуг за державні кошти, визначений Законом України "Про здійснення державних закупівель", а відтак наявність лише актів здачі прийняття робіт (надання послуг) не є підставою для виникнення обов'язків для Військової частини А 2788 щодо сплати коштів за послуги.

Касаційна інстанція не може погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки їх здійснено без врахування наявних в матеріалах справи доказів та норм чинного законодавства.

Так, судом апеляційної інстанції не враховано, що згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень. Позивачем були надані послуги на суму 17218,08 грн тобто без перевищення сум, встановлених даним Законом.

Також, суд апеляційної інстанції скасувавши рішення повністю не врахував, що господарським судом першої інстанції було припинено провадження у справі відносно Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, який не має статусу юридичної особи із чим апеляційний суд погодився у описовій частині постанови.

Одночасно колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись і з висновком місцевого суду, оскільки задовольняючи позовні вимоги останній не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи накладним №53, 54, 23, 24, 11, 12 (а.с.237-239), з яких вбачається, що послуги з прання надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Група "Капітал", яке не є стороною у справі.

Крім того, місцевим судом не було перевірено статусу Військової частини А2788 як субєкта господарської діяльності (а.с.90).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 у справі № 910/10138/14 господарського суду міста Києва скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач