ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2009 р. | № 26/151-32/196 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді | Добролюбової Т.В., |
суддів | Гоголь Т.Г., |
Швеця В.О., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ" |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2007 року |
у справі | № 26/151-32/196 |
господарського суду | м. Києва |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ" |
до | Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Астрата"
|
про | стягнення 489 508,00 грн. |
за участю представників сторін від:
позивача: Черненко Р.В. (дов. від 25.12.08),
відповідача: Саратов О.Ю. (дов. від 09.02.09),
третьої особи: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2007 року ВАТ “Страхова компанія “Оранта-Січ” (далі - позивач) звернулося з позовом до ВАТ “Страхова компанія “Астрата” (далі - відповідач) і, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило розірвати договір доручення № 07 від 10.03.05 та стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1093935, 67 грн на підставі статей 526, 611, 1008 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов"язань, які виникли на підставі укладеного між сторонами договору доручення № 07, а саме ВАТ "Астрата" не перерахувало вчасно отримані від реалізації полісів кошти.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 07 червня 2007 року позовні вимоги задоволені повністю. Перевірене рішення постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2007 року скасовано з прийняттям нового рішення про відмову у позові.
Постановою Вищого господарського суду України від 07 лютого 2008 року рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.07 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.07 скасовано, матеріали справи скеровані на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.07.08 (суддя Хрипун О.О.) в позові відмовлено. Рішення вмотивоване посиланнями на статті 1, 49, 51 закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі яких суд дійшов висновку, що ВАТ СК "Астрата" може виступати стороною по угодах щодо обміну страховими полісами між страховиками та при здійсненні передбаченої діючим законодавством процедури виконання взятих на себе зобов"язань щодо повернення запозичених полюсів, а відтак суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору доручення у розумінні статті 651 ЦК України. Крім того, приймаючи оскаржуване рішення суд послався на статті 1, 51 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.08 (колегією суддів у складі: Корсак В.А. –головуючого, Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) перевірене рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ "Оранта-Січ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постановлені у справі рішення і постанову скасувати і прийняти нове рішення про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача 874470,00 грн оперативно-господарських санкцій і розірвати договір доручення № 07 від 10.03.05. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судами обох інстанцій приписів статей 525, 526, 614, 1000, 1048 Цивільного кодексу України. Скаржник зазначив, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов"язань за договором доручення позивач позбавлений можливості надати Моторно-транспортному страховому бюро України достовірні дані про реалізацію переданих відповідачеві страхових полісів та здійснити відповідні відрахування до централізованих фондів, що тим самим виключало можливість одержання ним від МТСБУ нових бланків відповідної кількості в межах квоти, встановленої п. 3.2 Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Як встановлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 10 березня 2005 року між ВАТ "СК "Оранта-Січ" і ВАТ "СК "Астрата" був укладений Договір доручення № 07 про проведення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Договір). Відповідно до п. 2.2.6 Договору відповідач зобов'язався надавати щомісячно, в останній день місяця страховику копії реалізованих полісів, оригінали анульованих та зіпсованих полісів. Згідно з п. 3.2 Договору страхові платежі, що надійшли агенту (відповідачу), перераховуються страховику щоденно, на наступний день після їх отримання відповідачем. Крім того, сторони щомісячно до 5 числа місяця, наступного за завітним, проводять звірку страхових платежів, що надійшли за реалізацію полісів та складають акт виконаних робіт. Сума отриманих страховиком страхових платежів від агента йде на формування технічних резервів ВАТ "СК "Оранта-Січ" для наступних виплат, а також для перерахування в Моторно-транспортне страхове бюро України для формування гарантійного фонду захисту потерпілих. Пунктом 2.1.1 Договору передбачено обов'язок страховика по передачі агенту бланків полісів та договорів. За втрату бланків полісів агент несе відповідальність у розмірі базового страхового платежу (п. 4.2).
На виконання умов Договору сторонами укладено Додаткові угоди № 1 від 23.03.05 та № 6 від 19.07.06, згідно з якими ВАТ "СК "Оранта-Січ" здійснила передачу відповідачу бланків полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у кількості 2800 шт. (1800 шт. серії ВА №№ 1923001-1924000; 1000 шт. серії ВА №№ 9704001-970500). Крім того, між сторонами були укладені Додаткові угоди № 2 від 18.07.05, № 3 від 14.09.05, № 4 від 26.04.06 ВАТ до Договору доручення № 07 від 10.03.05.
Предметом заявленого позову є вимоги ВАТ "Страхова компанія "Оранта –Січ" до ВАТ "Астарта" про розірвання договору доручення № 07 від 10.03.05 і стягнення з відповідача 1093935,67 грн збитків за втрату бланків страхових полісів. Відмовляючи у позові, суди обох інстанцій виходили з недоведеності позивачем факту отримання відповідачем бланків у кількості 3000 полісів за додатковими угодами №№ 2, 3, 4 на підставі Договору доручення, а відтак суди дійшли висновку про неможливість застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 4.2 Договору доручення. Крім того, суди обох інстанцій вказали про відсутність правових підстав для розірвання Договору доручення у розумінні статті 651 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з вказаними висновками судів обох інстанцій, виходячи з наступного.
Приписами статті 22 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). За вимогами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. У відповідності з вимогами пункту 4 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, предметом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що підставою заявленого ВАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" позову є невиконання відповідачем умов Договору доручення, що, як наслідок, призвело до заподіяння позивачу збитків в розмірі 1093935,67 грн, тобто вимоги позивача ґрунтувалися на приписах статті 611 Цивільного кодексу України. Колегія суддів визнає, що господарськими судами, в контексті спірних правовідносин, не було надано юридичної оцінки вищенаведеним правовим положенням, в той час, як у даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі.
Викладене свідчить про те, що господарськими судами не вжито заходів для всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи, а тому судові акти прийняті за неповно з’ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Таким чином, доводи, викладені в касаційній скарзі про порушення судами вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі рішення у справі підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта - Січ" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2008 року і рішення Господарського суду м. Києва від 11 липня 2008 року у справі № 26/151-32/196 скасувати.
Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду м. Києва
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
В. Швець