ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 року Справа № 876/1363/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області на постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2014 року у справі №343/2856/14-а за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

13.11.2014р. ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області (далі - Фонд), просила визнати протиправним рішення відповідача про відмову в призначенні страхових виплат; зобов'язати відповідача призначити одноразову страхову виплату на сім'ю з якою проживав потерпілий в розмірі п'яти середньорічних заробітних плат померлого чоловіка ОСОБА_3; зобов'язати відповідача призначити одноразову страхову виплату на двох неповнолітніх дітей сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2., які на момент смерті потерпілого перебували на його утриманні в розмірі однорічного середнього заробітку на кожну особу; зобов'язати відповідача призначити щомісячні страхові виплати на дітей, які на момент смерті потерпілого були неповнолітніми та продовжувати виплачувати в подальшому; зобов'язати відповідача провести індексацію страхових виплат за несвоєчасну виплату.

Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2014р. позов задоволено частково: визнано протиправним рішення Фонду щодо відмови в призначенні страхових виплат ОСОБА_2; зобов'язано Фонд призначити ОСОБА_2 одноразову страхову виплату на сім'ю з якою проживав потерпілий в розмірі п'яти середньорічних заробітних плат померлого чоловіка - ОСОБА_3; зобов'язано відповідача призначити одноразову страхову виплату на двох неповнолітніх дітей сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. та дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2., які на момент смерті потерпілого ОСОБА_3 перебували на його утриманні в розмірі однорічного середнього заробітку на кожну особу; зобов'язано Фонд призначити щомісячні страхові виплати на дітей ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1. та дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2., які на момент смерті потерпілого ОСОБА_3; зобов'язано Фонд провести індексацію страхових виплат за несвоєчасну виплату.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фонд подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2014р. та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 надавав ДП «Вигодське лісове господарство» послуги згідно цивільно-правової угоди від 01.07.2011р., то представник Фонду не мав юридичних підстав приймати участь у розслідуванні даного нещасного випадку. Так як представник Фонду не приймав участь у розслідуванні нещасного випадку, то як такого випадку не зареєстровано у Фонді, а отже немає підстав для проведення виплат. Оскільки позивач не отримувала жодних грошових доходів у Фонді що підлягали б індексації, тому мотиви щодо врахування індексу інфляції при виплаті страхових виплат є надуманими та повністю суперечать Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Окрім того, вказаний спір не є публічно-правовим, оскільки Фонд не є суб'єктом владних повноважень та у спірних правовідносинах не здійснює щодо позивача управлінських функцій. На підставі викладено вважає, що судом задоволено вимоги, які є безпідставними.

В судовому засіданні представник позивача та позивач щодо апеляційної скарги заперечили, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції, відповідач явку повноважного представників в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи в порядку ст.38 КАС України, що в порядку ч.4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно наказу №56 від 30.05.2011р. чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3, був прийнятий на роботу лісорубом 3-го розряду в Шевченківське лісництво ДП «Вигодське лісове господарство». 01.07.2011р. у зв'язку з закінченням строкового трудового договору з ОСОБА_3 укладено цивільно-правову угоду.

Під час виконання робіт по валці лісу 27.07.2011р. стався груповий нещасний випадок, внаслідок чого чоловік позивача ОСОБА_3 був смертельно травмований і помер на місці, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 28.07.2011р. (а.с.63).

Зібравши всі необхідні документи ОСОБА_2 звернулась до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області із заявою про виплату їй та неповнолітнім дітям грошових коштів, передбачених законом.

Листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Івано-Франківській області від 15.08.2012р. №833/01-11 у виплаті коштів відмовлено у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 формально не був оформлений на роботу та не подано Акт за Формою Н-1, копія трудової книжки та довідка про заробіток встановленого зразка (а.с.58).

Рішенням Долинського районного суду від 22.08.2013р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ДП «Вигодське лісове господарство», третя особа без самостійних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області позов задоволено, встановлено факт перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з ДП «Вигодське лісове господарство», а саме, що він з 01.07.2011р. по 27.07.2011р. працював в ДП «Вигодське лісове господарство» лісорубом 3-го розряду, зобов'язано ДП «Вигодське лісове господарство» сплатити обов'язкові внески на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві (а.с.47-48). Вказане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23.09.2013р. та набрало законної сили 23.09.2013р.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Після набрання вказаним рішенням законної сили, таке виконано ДП «Вигодське лісове господарство»: у трудову книжку ОСОБА_3 внесено запис про прийняття на роботу від 01.07.2011р. та про виключення зі списку працюючих у зв'язку зі смертю від 28.07.2011р.(а.с.54), 27.11.2013р. видано Наказ №95_к про прийняття на роботу ОСОБА_3 лісорубом 3-го розряду з відрядною оплатою праці в Шевченківське лісництво з 01.07.2011р. по 27.07.2011р. (а.с.55).

Вказане стало підставою для повторного звернення позивача із заявою у Фонд, однак своїм листом №579/06-12 від 14.08.2014р. останній повідомляв, що на підставі п. 11 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, згідно Постанови КМУ від 30.11.2011р. №1232 та абзацу 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд не має можливості провести їй страхові виплати.

Вважаючи таку відмову незаконною, ОСОБА_2 звернулась із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998р. № 16/98-ВР загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Стаття 4 Основ до видів загальнообов'язкового державного соціального страхування відносить страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до ч.1 ст.26 Основ до страхових випадків, з настанням яких надаються матеріальне забезпечення та соціальні послуги, належать, зокрема, нещасний випадок на виробництві.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV) в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю;

Статтею 10 Закону №1105-XIV встановлено, що для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі. Всі особи, перелічені у статті 8 цього Закону, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків. Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до ч.6 та ч.7 ст.13 Закону №1105-XIV факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці». Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

На момент настання групового нещасного випадку 27.07.2011р. процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб - підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю визначалась Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. № 1112 (далі - Порядок №1112).

Відповідно до п.11 Порядку №1112 до складу комісії включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (за згодою), представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи. У разі настання нещасного випадку з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, до складу комісії обов'язково включається представник робочого органу Фонду за місцезнаходженням підприємства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Порядку №1112 нещасні випадки із смертельними наслідками підлягають спеціальному розслідуванню.

Пунктом 42 Порядку передбачено, що спеціальне розслідування нещасного випадку (крім випадків, передбачених пунктом 43 цього Порядку) проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку (далі - спеціальна комісія), що призначається наказом керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що на вимогу Долинської міжрайонної прокуратури, адресованою Управлінню Держгірпромнагляду по Івано-Франківській області листом від 29.07.2011р. №98-3681 щодо проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку, який стався 27.07.2011р. під час виконання лісосічних робіт в урочищі «П'янівський» Шевченківського лісництва ДП «Вигодське лісове господарство» ОСОБА_3 та ОСОБА_7, Управлінням Держгірпромнагляду по Івано-Франківській області скеровано лист начальнику Управління Фонду від 02.08.2011р. про надання представників для включення до складу комісії зі спеціального розслідування цього нещасного випадку.

Листом від 12.08.2011р. Управління Фонду повідомлено, що оскільки потерпілі особи не працювали на умовах трудового договору, тому представники Фонду не мають юридичних підстав приймати участь у розслідуванні даного нещасного випадку (а.с.57).

Відповідно до п.51 Порядку №1112 за результатами спеціального розслідування складаються акт форми Н-5, акт форми Н-1 стосовно кожного потерпілого, нещасний випадок з яким визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або форми НПВ в іншому випадку, карта форми П-5 стосовно кожного потерпілого у разі настання гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, а також оформляються інші матеріали спеціального розслідування, передбачені пунктами 54 і 55 цього Порядку.

За результатами спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 27.07.2011р. на ДП «Вигодське лісове господарство» Державного агентства лісових ресурсів України складено акт від 11.10.2011р. форми Н-5 та акт про нещасний випадок №2 від 11.10.2011р. форми Н-1. При цьому розслідування проведено та складено вказані акти без участі представника Фонду, оскільки явка такого не була забезпечена Фондом.

30.07.2014р. позивач звернулась із заявою до начальника територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області та директора ДП «Вигодське ЛГ» про проведення повторного розслідування вказаного нещасного випадку із залученням представника Фонду (а.с.60)

Листом начальника територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області у проведенні перерозслідування даного випадку відмовлено, так як функціональні обов'язки комісією виконані, а Фонду надсилався лист про скерування представника у дану комісію.

На момент звернення із вказаною заявою (30.07.2014р.) Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011р. №1232 було затверджено Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, відповідно до п.54 якого у разі надходження від роботодавця, робочого органу Фонду, представника профспілки, потерпілого або члена його сім'ї чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, скарги або їх незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин і причин настання нещасного випадку керівник Держгірпромнагляду або його територіального органу з метою забезпечення об'єктивності проведення спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі, за результатами її роботи скасувати акти за формою Н-5 і Н-1, притягти до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держгірпромнагляду, які порушили вимоги цього Порядку.

Рішення спеціальної комісії в іншому складі щодо результатів повторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і причин настання нещасного випадку може бути оскаржено лише у судовому порядку.

Враховуючи вказане колегія суддів приходить до переконання, що оскільки скарг або незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин і причин настання нещасного випадку не було, підстав для проведення повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі не має, а відмова Фонду направити представника у комісію слід розглядати як не виконання покладених законодавством завдань та обов'язків.

Водночас, колегія суддів зауважує, що ст.37 Закону №1105-XIV закріплює перелік підстав відмови у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, яка не передбачає такої підстави, як відсутність у складі комісії з розслідування нещасного випадку представника Фонду.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України №1105-XIV Фонд соціального страхування від нещасних випадків розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону №1105-XIV в редакції на час настання страхового випадку, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Такими непрацездатними особами, зокрема, є діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами.

Про те, що позивач по справі є дружиною померлого ОСОБА_3 та має право на отримання одноразової допомоги відповідно до ч.7 ст.34 Закону №1105-XIV підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1, виданого 16.10.1994р. виконкомом Грабівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області (а.с.64).

Крім того, копіями паспортів та свідоцтв про народження підтверджено, що у померлого на день настання нещасного випадку було двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.(а.с.65-68). Зазначені особи також мають право на одержання страхових виплат, що є предметом даного спору.

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає вірним висновки суду першої інстанції щодо протиправності рішення відповідача у відмові в призначенні страхових виплат ОСОБА_2 та неповнолітнім дітям, які мають одноразовий характер, а також щомісячний, для дітей у відповідності до вимог ст.33 Закону №1105.

Водночас, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Фонд провести індексацію страхових виплат за несвоєчасну виплату страхових виплат, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Оскільки спірні страхові виплати позивачем не отримано, отже, такі індексації не підлягають.

Водночас, покликання апелянта на те, що Фонд не є суб'єктом владних повноважень, а тому позов ОСОБА_2 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства не заслуговує на увагу, оскільки Пленум Вищого адміністративного суду у п.14 Постанови №8 від 20.05.2013р. зазначив, що за приписами частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 17 Закону №1105-XIV та з огляду на те, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків наділений контролюючими функціями та правом видання обов'язкових для страхувальників нормативно-правових актів, спори за його участі та участі його робочих органів розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції виявлено описку у тексті та у резолютивній частині рішенні суду першої інстанції, а саме: у даті народження ОСОБА_4 вказано « ІНФОРМАЦІЯ_1» замість « ІНФОРМАЦІЯ_3», яка в порядку ст.169 КАС України може бути виправлена судом першої інстанції з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції частково порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та є підставою постанову суду скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2014 року у справі №343/2856/14-а в частині задоволення позову про зобов'язання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області провести індексацію страхових виплат за несвоєчасну виплату,- скасувати та в цій частині в позові відмовити.

В решті постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2014 року у справі №343/2856/14-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш

Повний текст Постанови виготовлено 03.04.2015р.