Справа № 161/5093/15-к

Провадження № 1-кп/161/271/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 09 квітня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

судді - Ясельського І.В.,

при секретарі - Тихій І.П.,

з участю прокурора - Степанькова М.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12015030130000124, що надійшло до суду з прокуратури Луцького району 02.04.2015 з угодою про примирення між потерпілим та підозрюваним відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця с.Карасин, К.-Каширського району, Волинської області, мешканця АДРЕСА_1, з середньою освітою, непрацюючого, в порядку ст.89 КК України несудимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.1, ст.357 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Згідно обвинувального акту ОСОБА_2, 17.02.2015 року, в с.Верхи Луцького району, Волинської області, перебуваючи на прилеглій території продуктового магазину, розташованого по вулиці Радянська, будучи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, користуючись тим, що потерпілий ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння та не усвідомлював протиправність його дій, таємно викрав з лівої нагрудної кишені куртки потерпілого, картку для виплат КБ «Приватбанк».

Таким чином, своїми умисними діями, що виразились у таємному викраденні документів, вчиненому з корисливих мотивів, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.357 КК України.

Крім того, 18.02.2015 року, ОСОБА_2, перебуваючи на вулиці Незалежності, що в смт.Торчин, Луцького району, діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою таємного викрадення чужого майна, зняв з вказаної банківської картки грошові кошти в сумі 2100 гривень, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_1 майнової шкоди на вказану суму.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразились у таємному викраденні чужого майна, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України.

Під час досудового провадження між потерпілим ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2, 24.03.2015 року укладена угода про примирення. Згідно з угодою, підозрюваний ОСОБА_2 свою вину у вчинених злочинах визнав, щиро розкаявся у вчиненому та вибачився перед потерпілим. Окрім того, згідно з Угодою, підозрюваний ОСОБА_2 зобов'язався перед потерпілим ОСОБА_1 відшкодувати йому розмір завданої злочином матеріальної шкоди, а саме - 2100 гривень до 24.05.2015. Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_2 буде призначене покарання за ч.1 ст. 185 КК України у виді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт, за ч.1 ст.357 КК України у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Злочини, у вчиненні яких підозрюваний ОСОБА_2 визнав себе винуватим, віднесені до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Судом встановлено, що підозрюваний ОСОБА_2 цілком розуміє положення ч.4,5 ст. 474 КПК України, а потерпілий ОСОБА_1 цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені п.2 ч.1 ст.473 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального кодексу України, зокрема, вимогам ст.53 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_2 погоджується на призначення узгодженого покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Угоду про примирення від 24.03.2015 року у кримінальному провадженні №12015030130000124 укладену між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 - затвердити.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.185 ч.1, 357 ч.1 КК України, призначивши покарання:

· за ч.1 ст. 185 КК України у виді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт;

· за ч.1 ст.357 КК України у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

ГОЛОВУЮЧИЙ