УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2015 р. Справа № 876/11684/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В.,
Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Зборівського районного споживчого товариства на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі №819/2604/14-а за позовом Бзовицької сільської ради Зборівського району Тернопільської області до Реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції Тернопільської області, комунального підприємства «Зборівське районне бюро технічної інвентаризації» про зобов'язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
10.11.2014р. Бзовицька сільська рада Зборівського району Тернопільської області (далі - Рада) звернулась в суд з позовом до Реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції (далі - Реєстраційна служба), КП «Зборівське районне бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Зборівське БТІ»), просила скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, прийняте 17.12.2011р. реєстратором КПЗ борівське БТІ, на підставі якого ним до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності за Зборівським споживчим товариством на нежитлову будівлю, магазину, що знаходиться за адресою вул.Головна,3,с.Бзовиця; зобов'язати Реєстраційну службу перенести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах та внести запис про скасування цієї державної реєстрації прав власності.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.11.2014р. позов задоволено частково: скасовано запис №24849369 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будівлю магазину площею 197,1кв.м. за адресою вул. Головна, 3, с. Бзовиця, Зборівського району Тернопільської області; зобов'язано Реєстраційну службу Зборівського районного управління юстиції перенести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 24849369 про реєстрацію права власності на будівлю магазину площею 197,1кв.м. за адресою вул. Головна, 3, с. Бзовиця, Зборівського району Тернопільської області; зобов'язано Реєстраційну службу Зборівського районного управління юстиції скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 24849369 про реєстрацію права власності на будівлю магазину площею 197,1кв.м. за адресою вул. Головна, 3, с. Бзовиця, Зборівського району Тернопільської області; в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Зборівське районне споживче товариство подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.11.2014р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач не є власником, правонабувачем або стороною правочину, відповідно до якого виникли речові права на спірну будівлю магазину по вул.Головна, 3, с.Бзовиця. Рішення Бзовицької сільської ради №70 від 18.08.2008р. про визнання права власності на вказаний магазин за Бзовицькою сільською радою та оформлення свідоцтва про право власності на будівлю визнано недійсним рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.12.2011р., яке рішенням Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2012р. залишено без змін та у касаційному порядку не оскаржувалось. Окрім того, позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки про реєстрацію за Зборівським РСТ права власності на спірну будівлю було відомо з відмови Реєстраційної служби Зборівського РУЮ від 20.12.2013р. №9282127.
В судовому засідання представник позивача щодо апеляційної скарги заперечила, відповідачі та апелянт явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, що в порядку ч.4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 26.08.2011р. №13/25/5022-1120/2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2011р., задоволено позов Зборівського районного споживчого товариства до Бзовицької сільської ради та визнано за Зборівським районним споживчим товариством в порядку набувальної давності право власності на будівлю магазину загальною площею 197,1 кв.м. за адресою: вул. Головна, 3 с. Бзовиця Зборівського району Тернопільської області (а.с.12-15).
На підставі рішення господарського суду Тернопільської області від 26.08.2011р. №13/25/5022-1120/2011 комунальним підприємством «Зборівське районне бюро технічної інвентаризації» у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 17.12.2011р. зроблено запис №24849369 про реєстрацію права власності на приміщення за Зборівським районним споживчим товариством (а.с.11).
Постановою Вищого господарського суду України від 21 березня 2012 року вказані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому судом касаційної інстанції вказано, що в матеріалах справи відсутні докази надання в користування чи у власність земельної ділянки Зборівському РСТ, на якій знаходиться спірне нерухоме майно, а також докази сплати земельного податку за весь період користування спірним майном (а.с.16-17).
31 липня 2012 року Господарський суд Тернопільської області відмовив у позові Зборівського районного споживчого товариства до Бзовицької сільської ради про визнання права власності на будівлю магазину загальною площею 197,1 кв.м. за адресою: вул. Головна, 3 с. Бзовиця Зборівського району Тернопільської області в порядку набувальної давності. Вказане рішення залишено без змін рішенням Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2012р. (а.с.18-22).
10 вересня 2014 року Бзовицька сільська рада звернулася до Реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції Тернопільської області із заявою про скасування державної реєстрації права власності за №24849369 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на приміщення за Зборівським районним споживчим товариством.
Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції Тернопільської області 10.09.2014р. прийнято рішення про відмову у внесенні запису про скасування державної реєстрації права власності за №24849369. Відповідно до вказаного рішення органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або внесення змін до запису Державного реєстру прав. Тому по одній заяві про скасування права власності неможливо одночасно прийняти два різних рішення: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з наступним прийняттям рішення про скасування (а.с.9).
Не погоджуючись з вказаним рішенням Бзовицька сільська рада звернулась з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. № 1952-IV в редакції, що діяла на момент звернення (далі - Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ч.1 ст.5 вказаного Закону у державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України № 1952-IV орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.
Згідно з ч.4 ст.15 Закону України № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Згідно з п.5 ч.1 ст.19 Закону України № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Відповідно до ст.26 Закону України №1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Відповідно до Інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.08.2011р. зареєстровано право власності на спірну нежитлову будівлю за Зборівським РСТ. Водночас, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна відомості відсутні (а.с.10-11).
Проте, п.29 Порядку ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно, що затверджений постановою Кабміну від 26.10.2011р. №1141 (далі-Порядок №1141) зазначено, що у випадках, передбачених законодавством, державний реєстратор вносить до записів Державного реєстру прав відомості про перенесення записів про нерухоме майно, про право власності та суб'єкта цього права, про інші речові права та суб'єкта цих прав, про обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав із розділів, які закриваються, або спеціального розділу Державного реєстру прав, інформаційних систем, у яких до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства здійснювалася державна реєстрація прав (далі - інформаційна система). Під час перенесення записів із розділів або спеціального розділу Державного реєстру прав державний реєстратор вносить такі відомості: номер запису, що переноситься; дата та час перенесення запису. Під час перенесення записів з інформаційних систем державний реєстратор вносить такі відомості: назва відповідної інформаційної системи; реєстраційний номер, дата і час реєстрації запису у відповідній інформаційній системі; дата та час перенесення запису.
У відповідності до п.41 Порядку №1141, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав.
Набрання законної сили рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012р. стало підставою звернення позивача, як розпорядника земель територіальної громади, згідно ст.12 Земельного кодексу України, із заявою про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за номером 24849369.
Процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури визначено Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 12.12.2011р. № 3502/5 (далі - Порядок № 3502/5).
Пунктом 2.10 Порядку № 3502/5 встановлено, що за результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.
Пунктом 2.14 Порядку № 3502/5 визначено вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про відмову у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.
Підпункт 2.14.2 Порядку № 3502/5 передбачає, що Державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав: якщо органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або внесення змін до запису Державного реєстру прав;
Згідно положень п.94 Постанови Кабміну від 17.10.2013р. №868, якою затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення відомостей із зазначених реєстрів до Державного реєстру прав.
У відповідності до п.96 цього Порядку, під час проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за відсутності державної реєстрації права власності на такий об'єкт у Державному реєстрі прав державний реєстратор відкриває розділ зазначеного Реєстру, вносить до нього відомості про таке право власності та переносить наявні відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та/або Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Враховуючи вказані законодавчі положення, пріоритетність постанов Кабміну над Наказами Мінюсту, колегія суддів вважає, що державний реєстратор, розглядаючи заяву від 10.09.2014р. про скасування державної реєстрації прав на підставі рішення суду, проведеної до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав, наділений повноваженнями перенести до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та внести запис про скасування державної реєстрації прав, а тому покликання на п.2.14.2 Порядку № 3502/5, як на підставу відмови у задоволенні поданої позивачем заяви на переконання колегії суддів не відповідає вимогам чинного законодавства та принципам, визначених ст.2 КАС України.
При цьому безпідставними є покликання апелянта на те, що позивач не є особою, право якого порушено, оскільки не є власником, правонабувачем або стороною правочину, відповідно до якого виникли речові права на спірну будівлю магазину, оскільки згідно п.1.2 Порядку №3502/5 заінтересованою особою у разі внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав є особа, в інтересах якої на підставі рішення суду скасовано рішення державного реєстратора прав.
Оскільки позивач не оскаржує постанову суду в частині відмови в позові, а тому в силу приписів ст.195 КАС України, така відмова не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Зборівського районного споживчого товариства залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі №819/2604/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А.Пліш
Повний текст Ухвали виготовлено 03.04.2015р.