Справа № 161/5169/15-к

Провадження № 1-кп/161/281/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 09 квітня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді - Ясельського І.В.,

при секретарі - Тихій І.П.,

за участю прокурора - Романовського Р.О.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015030130000182, що надійшло з прокуратури Луцького району 03.04.2015 року з обвинувальним актом відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, непрацюючого, несудимого,

- за ч.2 ст.384 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_2, 23.03.2015 року о 13 год. 00 хв., знаходячись в приміщенні дільничного пункту міліції, що в смт.Торчин, по вул. Нежалежності, 103, діючи умисно, з метою завідомо неправдивого показання, будучи письмово попередженим про кримінальну відповідальність за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.384КК України, надав слідчому СВ Луцького РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_3 завідомо неправдиві покази в якості потерпілого, у якому обвинуватив невстановлену особу у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а саме про те, що 21.02.2015 року, близько 21 год. 00 хв., поблизу приміщення ПАТ КБ «ПриватБанк», що в смт.Торчин по вул.Незалежності, невстановленою особою відносно нього скоєно грабіж, хоча насправді вказане кримінальне правопорушення не було вчинено, ОСОБА_2 самостійно зняв кошти з нібито викраденої в останнього картки ПАТ КБ «ПриватБанк».

Таким чином, своїми умисними діями, направленими на завідомо неправдиві показання потерпілого, поєднаними з обвинуваченням у тяжкому злочині невідому особу, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.384 КК України.

Під час досудового розслідування між старшим прокурором прокуратури Луцького району Довжиком Р.С. та обвинуваченим ОСОБА_2, 30.03.2015 року укладена угода про визнання винуватості.

Згідно з угодою ОСОБА_2 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 ч.2 КК України. Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди: ОСОБА_2 буде призначене покарання за ст. 384 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки та відповідно до ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки відповідно до ч.1 п.п. 2, 3, 4 ст.76 КК України, а саме не виїжджатиме за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомлятиме зазначений державний орган про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтиметься для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, віднеситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 цілком розуміє положення ч.ч.4, 5 ст. 474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_2 погоджується на призначення узгодженого покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_2.

Керуючись ч.3 п.1 ст. 314, ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Угоду від 30.03.2015 у кримінальному провадженні №12015030130000182 про визнання винуватості, укладену між старшим прокурором прокуратури Луцького району Довжиком Р.С. та обвинуваченим ОСОБА_2 - затвердити.

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 ч.2 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

ГОЛОВУЮЧИЙ