ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 року Справа № 876/11810/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного Управління Міндоходів у Львівській області правонаступником якого є Головне управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі №813/1843/13-а за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 до Головного Управління Міндоходів у Львівській області правонаступником якого є Головне Управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення №130157 від 20.12.2012р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

11.03.2013р. суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Львівській області (далі - Управління) правонаступником якого є Головне Управління ДФС у Львівській області, просив визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №130157 від 20.12.2012р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2014р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Управління подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2014р. та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення №130157 від 20.12.2012р. прийнято на підставі подання Бориславського МВ ГУ МВС України у Львівській області від 16.10.2012р., відповідно до якого зафіксовано факт реалізації слабоалкогольних напоїв і тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років; копій протоколу про вказане адміністративне правопорушення; пояснень неповнолітньої особи та продавця; фіскальних чеків та ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, виданих СГ ФОП ОСОБА_2, та з врахуванням постанови адміністративної комісії Новокропивнянської сільської ради від 16.11.2012р. Застосування фінансових санкцій в розмірі 13 600,00 грн. зумовлено тим, що оскільки позивач здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами на підставі двох ліцензій, тому згідно отриманих матеріалів встановлено порушення ведення двох видів ліцензійної діяльності.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представники позивача щодо апеляційної скарги заперечили, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 провадить господарську діяльність на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію Серії НОМЕР_1 виданого 26.11.1999р. виконавчим комітетом Бориславської міської ради Львівської області, зокрема, в магазині (продуктовому кіоску) за адресою АДРЕСА_1. У даному об'єкті торгівлі позивачем, у тому числі, провадилася реалізація алкогольних і тютюнових виробів, згідно з наявними в нього ліцензіями. Розрахункові операції з продажу товарів здійснюються із застосуванням реєстратора розрахункових операцій.

За наслідком проведення Бориславським МВ ГУ МВС України у Львівській області перевірки, яка на переконання позивача є протиправною та безпідставною, відповідачем 20.12.2012р. прийнято оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій за реалізацію продавцем магазину слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років. Проте, позивач вважає, що фактично жодної перевірки в розумінні Податкового кодексу України насправді не проводилося, акт за її результатами не складався, що свідчить про порушення встановленого законом порядку проведення перевірок податковими органами й протиправність прийнятого рішення. Окрім того, в продавця магазину позивача не виникало жодних сумнівів щодо повноліття покупця таких товарів.

Вказане слугувало підставою звернення позивача з позовом до суду за захистом порушених прав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995р. № 481/95-ВР (далі - Закон № 481).

Статтею 15-3 Закону №481 передбачено заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Відповідно до статті 17 Закону №481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів. Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, який видав ліцензію, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Згідно аб.9 ч.2 ст.17 Закону №481 передбачено застосування до суб'єктів господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафу у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону у розмірі 6 800,00грн.

Відповідно до п.п.14.1.202 ст.14 ПК України продажем (реалізацією) товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно, в тому числі, з договорами купівлі-продажу які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Пунктами 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265 (далі - Закон №265) передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно із ст.2 Закону №265 розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року №790 затверджено Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Пунктом 5 вищезгаданого Порядку передбачено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Як встановлено судом першої інстанції, 11 вересня 2012 року близько 15.00 год. у магазині, який належить позивачу що у АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_3 було реалізовано сигарети «Бонд» і слабоалкогольний напій «Ром Кола».

Як з'ясовано згодом, датою народження ОСОБА_3 є ІНФОРМАЦІЯ_1. Отже, на час придбання слабоалкогольного напою й сигарет вона була неповнолітньою, її вік складав 14 років. Продаж слабоалкогольного напою та тютюнових виробів даній неповнолітній особі було здійснено ОСОБА_4 - продавцем належного позивачу магазину (кіоску).

Факт реалізації особі віком до 18-ти років слабоалкогольного напою та тютюнових виробів одразу був виявлений працівниками Бориславського МВ ГУ МВС України у Львівській області у ході здійснення ними контрольних заходів щодо профілактики протиправного продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів неповнолітнім. У зв'язку з чим, 11.09.2012р. працівниками Бориславського МВ ГУ МВС України у Львівській області складено стосовно продавця ОСОБА_4 протокол ЛВ №179759 про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КпАП України), відібрано письмові пояснення у продавця та покупця.

16 листопада 2012 року рішенням адміністративної комісії при виконкомі Новокропивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, відповідно до ч.2 ст.156 КпАП України, ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн.

Окрім того, за поданням №6617 від 16.10.2012р. Бориславського МВ ГУ МВС України у Львівській області матеріали щодо порушення законодавства у сфері реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів скеровано до Управління, на підстав яких 20.12.2012р. прийнято оспорюване рішення №130157 про застосування до позивача штрафу в розмірі 13 600,00 грн., згідно з абз.9 ч.2 ст.17 «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Суд першої інстанції констатував, що наявні у справі матеріали в своїй сукупності засвідчують і не спростовують факт реалізації 11.09.2012р. продавцем магазину (продуктового кіоску) по вул.Бориславській у смт.Східниця ОСОБА_4 слабоалкогольного напою та тютюнових виробів неповнолітній (особі віком до 18-ти років) ОСОБА_3

Проте з такими висновками суду частково не погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

Як зазначили представники позивач в судовому засіданні, 11.09.2012р. невідома молода особа, яка виглядала старше 18 років, як потім стало відомо, ОСОБА_3, зайшла у кіоск і продавцем магазину ОСОБА_4 їй було зреалізовано сигарети марки «Бонд Сірий», на який був вибитий фіскальний чек. Згодом дівчина підійшла до холодильника і відкривши його дістала пляшку «Ром-кола». В цей момент до магазину (кіоску) зайшли два мужчини, які представились працівниками міліції і відразу підійшли до дівчини, яка діставала з холодильника слабоалкогольний напій, ще не заплативши за нього. Тобто реалізації цього напою не відбулась, оскільки чек не пробивався. Про те, що вона є неповнолітньою стало відомо тільки з її відповіді на запитання працівників міліції, при цьому ніяких документів, які б свідчили про це, вона не мала. Один з працівників міліції дівчину вивів з приміщення магазину і посадив у машину, інший почав складати протокол. Крім того, другий чек на «Ром-кола» був пробитий на вимогу працівників міліції під час складання протоколу, що свідчить про те, що продавець не продавала слабоалкогольний напій неповнолітній.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні суду апеляційної інстанції двох фіскальних чеків за 11.09.2012р., які долучались відповідачем до заперечень на адміністративний позов суду першої інстанції, в таких зазначено, що фіскалізація продажу пачки сигарет «Бонд сірий» мала місце в торговій точці позивача 11.09.2012р. об 15:03 за №0418, в свою чергу долучений інший фіскальний чек на підтвердження факту продажі слабоалкогольного напою «Ром-кола» мав місце 11.09.2012р. об 15:41 за №0421, тобто з розривом в 40 (сорок) хвилин (ар.с.31).

Дані обставини підтверджують факт роздрукуванням на РРО в цьому часовому проміжку ще двох фіскальних чеків за №0419 та №0420.

В протоколі ЛВ №179759 про адміністративне правопорушення від 11.09.2012р. за ч.2 ст.156 КпАП України складений щодо продавця магазину позивача ОСОБА_4 зазначено, що 11.09.2012р. близько 15:00 год. ОСОБА_4 продала неповнолітній ОСОБА_3 пачку сигарет «Бонд сірий» та пляшку слабоалкогольного напою «Ром-кола».

В постанові за справою про адміністративне правопорушення від 11.09.2012р., складеної начальником МГБ Бориславського МВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_5 щодо ОСОБА_4 зазначено, що 11.09.2012р. близько 15:00 год. ОСОБА_4 продала неповнолітній ОСОБА_3 пачку сигарет «Бонд» та пляшку слабоалкогольного напою «Ром-кола».

Оскільки продаж сигарет «Бонд сірий» неповнолітній мав місце 11.09.2012р. о 15:03, а фіскальний чек на продаж у вказаний час слабоалкогольного напою «Ром-кола» в матеріалах справи відсутній, а тому долучений фіскальний чек №0421 від 11.09.2012р. який роздрукований о 15:41 підтверджує пояснення продавця магазину, в спростування факту продажу слабоалкогольного напою неповнолітній разом з сигаретами.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із частиною четвертою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що в протоколі про адміністративне правопорушення від 11.09.2012р., який складений щодо продавця магазину позивача ОСОБА_4, не зазначено які є свідки даного правопорушення, в графі свідки відсутні прізвища, імена та по-батькові свідків, їх адрес та їх підписи; також відсутня інформація про понятих.

В контексті ч.4 ст.72 КАС України колегія суддів зауважує, що в постанові у справі №438/622/13-а щодо оскарження дій працівників міліції та скасування протоколу і постанови зазначено, що 11.09.2012р. близько 15.00 год. - гр.ОСОБА_4 в продуктовому кіоску, що по вул.Бориславській смт.Східниці, продала неповнолітній ОСОБА_3, 1998 р.н., слабоалкогольний напій «Ром Кола» та сигарети «Бонд».

В свою чергу постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.05.2013р. в справі №442/2828/13-а, без оцінки обставин у справі, скасоване рішення адміністративної комісії при виконкомі Новокропивницької сільської ради про накладення на ОСОБА_4 адміністративного стягнення, з підстав накладення стягнення в строк понад два місяці з дня вчинення правопорушення, а тому жодної інформації щодо предмета доказування таке рішення для адміністративного суду не має.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України). Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не надано належну оцінку наявним у справі доказам.

Враховуючи положення адміністративного принципу «законності» (ст.9 КАС України), «поняття докази» (ст.69 КАС України), пояснення представників позивача, протокол та постанову за справою про адміністративне правопорушення, фіскальні чеки, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо доведеності факту продажу ОСОБА_4 слабоалкогольного напою «Ром-кола» неповнолітній особі ОСОБА_3 такими, що не підтверджені належними доказами.

На підставі наявних документів, пояснень представників позивача, колегією суддів не встановлено обставин продажу продавцем позивача слабоалкогольного напою особі, яка не досягла 18-річного віку, а відповідачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України цього факту не доведено належними та допустимими доказами, що є наслідком оскаржуване рішення визнати протиправним і скасувати в частині застосування фінансових санкцій на суму 6 800,00грн.

В свою чергу, оскільки Управління не проводило перевірки господарської діяльності позивача, а підставою для прийняття оскаржуваного рішення стали матеріали правоохоронних органів згідно п.5 Порядку, а тому покликання позивача на порушення Управлінням при проведенні перевірки норм «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 не заслуговує на увагу, оскільки цим Наказом врегульовано процедуру проведення документальних перевірок. Виявлення факту продажу тютюнових виробів неповнолітній особі, не є документальною перевіркою, в розумінні п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України.

Слід зауважити, що роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами регулюється Законом №481, Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996р. №854 та Правилами роздрібної торгівлі тютюновими виробами, які затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.02р. №218, згідно п.10 та п.11 яких відповідно, передбачено, що продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів громадянам, які не досягли 18-річного віку, забороняється. В разі виникнення сумніву щодо віку покупця продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється за умови пред'явлення документа, що засвідчує його вік.

На переконання колегії суддів, враховуючи те, що на момент реалізації сигарет ОСОБА_3 було лише 14 років, а згідно пояснень продавця магазину на її думку цій особі на вигляд було більше 18 років, дана обставина підлягала перевірці, враховуючи приписи закону щодо заборони продажу такого товару неповнолітнім.

Слід зауважити, що припис закону щодо перевірки віку покупця, стосується обов'язку такі документи покупцю пред'являти в разі сумніву продавця, а продавця їх вимагати, для застереження застосування санкцій до суб'єкта господарювання.

Правова позиція щодо права продавця отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, документи, які підтверджують вік такого покупця, висловлена Верховним Судом України, зокрема, в його постанові від 26.03.2013 року, яка, згідно з приписами ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для застосування всіма судами України. Верховний Суд України зазначив, що ця вимога має спонукати суб'єкта господарювання дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі зазначену продукцію. Відсутність у продавця сумніву щодо віку покупця та продаж у зв'язку з цим забороненого товару неповнолітній особі не може бути підставою звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності.

В свою чергу, висновки суду першої інстанції про те, що до суб'єкта господарювання - позивача було застосовано санкцію, яка не відповідає допущеному ним порушенню не заслуговують на увагу, оскільки за порушення, яке є предметом судового розгляду, законодавцем визначена санкція, яка зазначена в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до п.8 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, від 02.06.2003р. №790 встановлено, що питання застосування фінансових санкцій може розглядатися за участю представника суб'єкта підприємницької діяльності на його вимогу або на вимогу органу, що прийняв рішення про застосування санкцій. Тобто, законодавством не встановлено обов'язковість залучення суб'єкта господарювання до розгляду питань про застосування до нього фінансових санкцій, передбачених ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Виходячи з приписів зазначеної правової норми, повідомлення суб'єкта підприємницької діяльності про розгляд матеріалів, які є підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій щодо такого суб'єкта є правом, а не обов'язком Регіонального управління, а тому посилання позивача на те, що відповідачем порушено порядок розгляду матеріалів, є безпідставними.

Окрім того слід зауважити, що висновки суду першої інстанції про те, що причини пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду є поважними, на переконання колегії суддів є вірними.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та є підставою постанову суду скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного Управління Міндоходів у Львівській області правонаступником якого є Головне управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі №813/1843/13-а скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Львівській області №130157 від 20.12.2012р. в частині застосування фінансових санкцій на суму 6 800,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш

Повний текст Постанови виготовлено 02.04.2015р.