ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                 за участю представників сторін від:

позивача: Лученко Д.В. (дов. від 09.12.08),

відповідача 1): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача 2): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача 3): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

третьої особи: не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України                          № 02.03-10/37 від 28 січня 2009 року для розгляду справи № 13/135   сформовано колегію суддів у складі: Кравчука Г.А. (головуючого), Шаргала В.І., Швеця В.О.

                                   ВСТАНОВИВ:

У квітні 2007 року Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз” (далі –ДК “Укртрансгаз”, позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі –Дніпропетровська ОДА, відповідач) та Відкритого акціонерного товариства “Дніпродзержинський ДБК” (далі –ВАТ “Дніпродзержинський ДБК”, відповідач 2) про виконання умов договору від 14.12.98 про дольову участь у будівництві житлового будинку в с.м.т. Перещепино Дніпропетровської області, а саме: зобов'язати відповідачів погодити з ДП “Харківтрансгаз” договірну вартість житлового будинку № 3 по вул. Радянській в с.м.т. Перещепино Дніпропетровської області, закінчити будівництво цього будинку та здати його в експлуатацію.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10 квітня 2008 року (суддя Усатенко І.В.) в задоволенні позовних вимог ДК “Укртрансгаз” відмовлено. Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем по справі не було надано суду доказів на підтвердження його порушеного або оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу. Рішення господарського суду вмотивоване посиланнями на статтю 430 Цивільного кодексу УРСР, статті 509, 527 Цивільного кодексу України і статтями 20, 173, 175, 179 Господарського кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2008 року (колегією суддів у складі: Андрієнка В.В. –головуючого, Малетича М.М., Студенця В.І.) перевірене рішення суду першої інстанції  залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз” звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у даній справі скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Касаційна скарга, з урахуванням її доповнень, вмотивована доводами щодо порушення судами положень статей 95, 526 Цивільного кодексу України, статей 64, 193 Господарського кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

        Вищий  Господарський  суд  України  заслухавши  доповідь  судді  Швеця В.О, представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій приписів чинного законодавства,  відзначає  наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 14.12.98 між Дніпропетровською обласною державною адміністрацією в особі Управління капітального будівництва (замовник), Дочірнім підприємством “Харківтрансгаз” (дольовик) та ВАТ “Дніпродзержинський ДСК” (підрядник) було укладено договір про дольову участь в будівництві житлового будинку в смт. Перещепино Дніпропетровської області, згідно з умовами якого сторони домовились прийняти участь в будівництві 50-квартирного житлового будинку № 3 по вул. Радянській в с.м.т. Перещепино Дніпропетровської області (далі - Договір).

Відповідно до статті  430 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної мети, як-то: будівництво та експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, пологових будинків, жилих будинків та таке інше. Врегулювання відносин щодо виконання підрядних робіт за умовами договору здійснюється на підставі договору підряду, обов'язок по укладенню якого з підрядником покладений на замовника будівництва.

Судами обох інстанцій установлено, що з 2003 року функції підрядника за спірним Договором перейшли до позивача. Про зміну умов договору свідчить також й факт передачі об'єкту незавершеного будівництва –59-ти квартирного будинку в с.м.т. Перещепино Дніпропетровської області з балансу третього відповідача на баланс позивача на підставі прийнятого Дніпропетровською облрадою Рішення № 407-17/24 від 21.05.04. Господарські суди вказали про погодження та прийняття позивачем умов Договору, зумовлених зміною обставин та зобов'язань сторін. Враховуючи зазначене, суди дійшли висновку, що позовні вимоги Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" щодо зобов'язання відповідачів виконати умови договору про дольову участь у будівництві житлового будинку є такими, що не ґрунтуються на умовах цього договору, яким не передбачено обов'язку відповідачів до вчинення таких дій. Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності позивачем в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України порушення відповідачами його прав та охоронюваних законом інтересів як замовника будівництва житлового будинку в смт. Перещепино Дніпропетровської області. Крім того, суди зазначили про те, що обраний позивачем спосіб захисту не узгоджується зі статтею 16 Цивільного кодексу України.

          Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення чи його припинення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи зміст вказаних норм законодавства України, колегія суддів зазначає, що вимога зобов'язати відповідачів виконати дії, а саме: погодити з ДП “Харківтрансгаз” договірну вартість житлового будинку № 3 по вул. Радянській в с.м.т. Перещепино Дніпропетровської області, закінчити будівництво спірного об'єкту та здати його в експлуатацію не є належним способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, оскільки позовні вимоги є такими, що пов'язані з виконанням підрядних функцій за Договором, що в силу внесених змін до нього покладені на позивача. Зважаючи на викладене, суди обох інстанцій дійшли вірного висновку, що в даному випадку права та інтереси позивача  як замовника за спірним Договором відповідачами порушені не були.

Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, та, крім того, пов’язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

         На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                                  ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2008 року у справі № 13/135 –без змін.

Головуючий суддя                                                           Г. Кравчук

Судді                                                                                  В. Шаргало

                                                                                           В. Швець