ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

29 січня 2009 р.

№ 4/107

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Кравчука Г.А.,

суддів

Шаргала В.І.,

Швеця В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного підприємства "Завод 410 Цивільної Авіації"

на постанову

Київського  апеляційного господарського суду               від 04 вересня 2008 року

у справі

№ 4/107

господарського суду

міста Києва

за позовом

Державного підприємства Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова

до	Державного підприємства "Завод 410 Цивільної Авіації"

про	стягнення 448 300,85 грн

         за участю представників сторін від:

позивача: не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: Антоненко Г.О. (дов. від 08.01.09),

   Фастовець В.В. (дов. від 08.01.09),

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України                          № 02.03-10/37 від 28 січня 2009 року для розгляду справи № 4/107  сформовано колегію суддів у складі: Кравчука Г.А. (головуючого), Шаргала В.І.,                  Швеця В.О.

                          ВСТАНОВИВ:

У лютому 2008 року Державне підприємство Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова (далі –ДП АНТК ім. О.К. Антонова) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства “Завод 410 Цивільної Авіації” (надалі –ДП “Завод 410 ЦА") про стягнення заборгованості в розмірі 448 300,85 грн за договором про створення науково-технічної продукції № 42 І/26-74-2004.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.05.08 (суддя Борисенко І.І.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 282 800,00 грн основного боргу, 85 243,76 грн інфляційних витрат, 17758,29 грн -  3%  річних. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 42 702,80 грн та штрафу в розмірі 19 796,00 грн - відмовлено. Рішення вмотивоване посиланнями на статті 526, 547, 549, 625, 898 Цивільного кодексу України, на підставі яких суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу, 3 % річних і інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов"язання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2008 року (колегією суддів у складі: Андрієнка В.В. - головуючого, Малетича М.М., Вербицької О.В.) перевірене рішення місцевого суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Державне підприємство "Завод 410 Цивільної Авіації" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити рішення і постанову у даній справі - в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 85243,76 грн і 1775, 29 грн –3 % річних відмовити. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судами попередніх інстанцій статей 526, 897 Цивільного кодексу України і статті 222 Господарського кодексу України.

        Вищий  Господарський  суд  України  заслухавши  доповідь  судді  Швеця В.О, пояснення представників відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши  правильність  застосування  судами попередніх інстанцій приписів чинного законодавства,  відзначає  наступне.

Постанова апеляційного суду оскаржується в частині стягнення з Державного підприємства "Завод 410 Цивільної Авіації" 85243,76 грн  інфляційних витрат і 3 % річних в розмірі 1775, 29 грн.

Як установлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи,  28.01.04 між ДП АНТК ім. О.К. Антонова та ДП “Завод 410 ЦА” було укладено договір № 42И/26-74-2004 на створення науково-технічної продукції згідно умовами якого, замовник (ДП “Завод 410 ЦА”) доручив, а виконавець (ДП АНТК ім. О.К. Антонова) прийняв на себе зобов'язання по передачі випущеної конструкторської документації (КД), уточненню експлуатаційно-технічної документації (ЕТД) на переобладнання літака АН-74 у варіант для перевезення пасажирів у відповідності з технічним завданням, погодженим з позивачем (далі –Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору за випущену науково-технічну продукцію замовник зобов'язався перерахувати виконавцю згідно Протоколу про договірну ціну суму 434 000,00 грн без врахування ПДВ,  який рівний 86 800,00 грн. Загальна сума Договору становить 520 800,00 грн. При цьому, згідно п. 2.2. Договору, замовник зобов'язувався сплатити аванс у розмірі 50%  від вартості робіт на протязі 10 днів з дати підписання Договору, а остаточний розрахунок по договору здійснити не пізніше 10 днів після передачі документації та підписання Акту здачі-приймання науково-технічної продукції. Встановлено, що акт здачі-приймання випущеної та переданої конструкторської документації по уточненню експлуатаційно-технічної документації на переобладнання літака АН-74 заводський номер 365.470.95.896 у варіант для перевезення пасажирів у відповідності з технічним завданням, погодженим з АНТК ім. О.К. Антонова від 14.10.03, був підписаний сторонами 26.12.05. Зі змісту акту вбачається, що роботи були виконані позивачем в повному обсязі та у встановлені строки. В свою чергу, відповідач виконав свої договірні зобов'язання частково, здійснивши на користь позивача платіж у розмірі 238000 від 02.04.04, остаточний розрахунок протягом 10 днів з моменту підписання акту, тобто з 26.12.05 відповідачем не проводився.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди обох інстанцій виходили з того, що положеннями статті 526 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України передбачено обов'язок виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та закону. Враховуючи те, що відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобов’язань за Договором, суди дійшли висновку про правомірне нарахування Державного підприємства Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова з відповідача у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних витрат.

Пунктом 4.1 Договору сторони передбачили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язань по договору виконавець і замовник несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства.

Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі прострочення грошового зобов'язання кредитор має право вимагати сплати основного боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вказаним висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що приймаючи оскаржувані рішення, суди вірно застосували положення статті 625 Цивільного кодексу України, а відтак дійшли обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача 3 % річних і інфляційних витрат за прострочення виконання зобов'язання.

Крім того, судова колегія зазначає, що за змістом вимог чинного законодавства досудове врегулювання спору  не є обов'язковим і суб'єкти господарювання, які порушили майнові права і законні інтереси  інших підприємств та організації зобов'язані поновити їх не чекаючи пред'явлення претензії. Зазначена правова позиція узгоджується з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02 №15-рп/2002 в якому наголошено на тому, що встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Інші доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження та зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам  статті 1117  Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

         На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                              

                                     

                                     ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 Цивільної Авіації" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2008 року у справі № 4/107 –без змін.

Головуючий суддя                                                           Г. Кравчук

Судді                                                                                  В. Шаргало

                                                                                          

                                                                                           В. Швець