ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.02.2009 року Справа № 17/68
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Семендяєвої І.В.
суддів Баннової Т.М.
Парамонової Т.Ф.
за присутністю секретаря
судового засідання Антонової І.В.
та представників сторін:
від позивача - Мєніна Ю.В., довіреність № 24-01-12301/2110
від 30.12.08, юрисконсульт;
від відповідача - повноважний та компетентний представник не
прибув;
від третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог
на предмет спору,
на стороні відповідача: - повноважний та компетентний представник не
прибув,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
розглянувши
апеляційну скаргу Управління ДАІ УМВС України в Луганській
області, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 24.11.08 (підписано 27.11.08)
по справі №17/68 (суддя –Фонова О.С.)
за позовом: Державного підприємства „Сєвєродонецька
теплоелектроценталь, м. Сєвєродонецьк
Луганської області
до відповідача: Управління ДАІ УМВС України в Луганській
області, м. Луганськ
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог
на предмет спору,
на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства
України у Луганській області, м. Луганськ
про стягнення 8492 грн. 39 коп.
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль”, м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі за текстом –ДП „Сєвєродонецька ТЕЦ”, позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Управління ДАІ УМВС України в Луганській області, м. Луганськ (далі за текстом –Управління ДАІ УМВС, відповідач) про стягнення боргу в сумі 5144 грн. 13 коп., пені в сумі 2761 грн. 26 коп., інфляційних нарахувань в сумі 523 грн. 04 коп., 3% річних в сумі 63 грн. 96 коп. Всього: 8492 грн. 39 коп. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. 00 коп.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.11.08 для участі у справі було залучено 3-тю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області.
Заявою б/н б/д, яка була здана до канцелярії господарського суду Луганської області 16.10.08, позивач зменшив позовні вимоги, оскільки відповідачем було погашено основну заборгованість у сумі 5144 грн. 13 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 24.11.08 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у сумі 2761 грн. 26 коп., інфляційні нарахування у сумі 523 грн. 04 коп. та 3 % річних у сумі 63 грн. 96 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. Дане судове рішення мотивовано ст. ст. 525-526, п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 173, ст. 193 Господарського кодексу України; ст. 1 Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибуткових територій”; умовами договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 28 від 01.09.00 з додатковою угодою до нього № 8 від 04.03.08.
Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н б/д, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області по справі № 17/68 від 24.11.08 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю. В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує на те, що рішення господарського суду від 24.11.08 було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, згідно якої законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Також заявник апеляційної скарги вказує на Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, який обмежує розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня та ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, з урахуванням вимог якої, пеня нарахована всупереч чинному законодавству і збільшена у декілька разів.
Розпорядженням голови суду від 21.01.09 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Семендяєва І.В., судді –Баннова Т.М., Парамонова Т.Ф.
Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 21.01.09 прийняв до провадження апеляційну скаргу позивача.
Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 21.01.09 справу було призначено на 10.02.09. Представником відповідача було надано заяву б/н від 09.02.09 про відкладення розгляду справи. Дану заяву суд задовольнив і відклав справу на 24.02.09.
Відзивом на апеляційну скаргу від 05.02.09 № 14-07/672 третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача повідомила суд що, при винесенні рішення судом було вірно вказано установу та номери рахунків, з яких необхідно стягнути пеню, інфляційні нарахування, річні, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та просив розглянути справу без участі представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
27.02.09 до канцелярії апеляційного господарського суду Луганської області від ДП „Сєвєродонецька ТЕЦ” надійшов відзив на апеляційну скаргу № 24-01-179/207 від 05.02.09, яким позивач просить залишити рішення господарського суду Луганської області без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, між сторонами у справі було укладено договір № 28 від 01.09.00 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі –Договір) (а. с. 9-11), за умовами якого:
- енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов’язання постачати Споживачеві (відповідач) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно з умовами та режимами теплоспоживання на межі балансової належності тепломереж Енергопостачальної організації та Споживача, а Споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1);
- розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених відділом цін Луганської облдержадміністрації. Споживачі, що не мають приладів обліку, різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачують не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. п. 6.1, 6.5).
04.03.08 сторони уклали додаткову угоду до Договору № 8, в якій встановили, що згідно рішення № 417 від 04.03.08 виконкому Сєвєродонецької міської ради, яким затверджено тариф на теплову енергію для бюджетних установ, новий тариф на теплову енергію для бюджетних установ за 1 Гкал складає 322 грн. 00 коп. з ПДВ (а. с. 52).
Для сплати наданих позивачем послуг по поставці теплової енергії в гарячій воді відповідачеві позивачем було виставлено рахунки за листопад 2007 року та березень-квітень 2008 року на загальну суму 5144 грн. 13 коп., вручення яких підтверджується матеріалами справи (а. с.15-17).
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те що, оскільки відповідач умови договору порушив та виставлені рахунки не сплатив вчасно, за відповідачем на день подачі позову до суду утворилась заборгованість у розмірі 5144 грн. 13 коп., яку позивач просив стягнути у судовому порядку.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 2761 грн. 26 коп.: за період з 16.04.08 по 28.07.08 на суму 2191 грн. 78 коп. та з 16.05.08 по 28.07.08 на суму 769 грн. 57 коп., а також інфляційних нарахувань у сумі 532 грн. 04 коп. та 3% річних у розмірі 63 грн. 96 коп.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Матеріалами справи доведено, що зобов’язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої теплової енергії в обумовлені договором строки відповідачем не були виконані вчасно, що також не спростовано відповідачем.
Але відповідачем було сплачену суму основного боргу 5144 грн. 13 коп. платіжним дорученням № 1487 від 01.10.08; оскільки дана сума була сплачена вже після подання позову та порушення провадження у справі, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу було обґрунтовано припинено у зв’язку з відсутністю предмету спору.
Як зазначено вище, позивачем заявлена вимога про стягнення пені у сумі 2191 грн. 78 коп. за період з 16.04.08 по 28.07.08 (заборгованість –2191 грн. 78 коп.) та у сумі 569 грн. 48 коп. за період з 16.05.08 по 28.07.08 (заборгованість –769 грн. 57 коп.), всього –2761 грн. 26 коп.
Вказане нарахування пені проведене згідно п. 7.2.3 договору, у якому передбачено, що відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію настає у вигляді пені в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Місцевий господарський суд підставно визнав обґрунтування нарахування пені саме в такому розмірі тим, що зазначений розмір пені передбачено ст. 1 Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, де зазначено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: … за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. Всі вимоги цієї статті позивачем виконані в повному обсязі.
З викладеним погоджується суд апеляційної інстанції. Такою ж є правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у постанові Вищого господарського суду від 02.09.08 № 25/23.
Таким чином, висновок місцевого господарського суду Луганської області (з урахуванням ухвали про описку від 19.02.09) про наявність підстав для нарахування пені саме в такому розмірі, який передбачений у підписаному сторонами договорі № 28 від 01.09.00, є обґрунтованим.
Інші доводи апеляційної скарги відхиляються також у зв’язку з їх необґрунтованістю.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не прострочив виконання грошового зобов’язання, оскільки вони виникли після підписання додаткової угоди, згідно якої відбулось збільшення тарифу, суперечать фактичним обставинам справи.
Додаткова угода № 8 від 04.03.08 до Договору підписана обома сторонами 04.03.08, про що сторонами зазначено в тексті додаткової угоди після їх підписів.
До стягнення заявлена заборгованість за жовтень-грудень 2007 року та за січень-березень 2008 року. До підписання додаткової угоди від 04.03.08 діяли інші, нижчі тарифи (п. 6.1), за якими відповідач повинен розрахуватись за надані послуги з постачання теплової енергії відповідно до п. 6.5 договору.
Отже у рахунках, які були виставлені до сплати за спірний період, зазначені ті тарифи, які діяли на законних підставах відповідно до договору № 28 від 01.09.00 та додаткової угоди № 8 від 04.03.08 і підлягали сплаті в обумовлений п. 6.5 договору строк. Саме на час настання цього строку за відповідачем виникло грошове зобов’язання.
В матеріалах справи мається клопотання відповідача від 03.11.08 про відкладення розгляду справи (а. с. 36). Згідно ухвали господарського суду Луганської області від 03.11.08 (а. с. 42) розгляд справи був відкладений на 10.11.08; ухвала про відкладення розгляду справи направлена учасникам судового процесу 04.11.08, про що свідчить відповідний штамп суду першої інстанції. 10.11.08 представник відповідача у судове засідання не прибув, у зв’язку з чим розгляд справи був відкладений на 24.11.08. Відповідна ухвала місцевого господарського суду була направлена сторонам у справі згідно штампу суду 13.11.08 (а. с. 50). У наступне судове засідання, яке відбулось 24.11.08, представник відповідача також не прибув з невідомих суду підстав. Відповідач не довів суду апеляційної інстанції, що не отримував ухвали господарського суду від 03.11.08 та від 10.11.08.
Доводи Управління ДАІ УМВС України в Луганській області про те, що місцевим судом під час розгляду справу було розглянуто за відсутності його представника не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання, то такі твердження скаржника не можуть бути взяті до уваги з наступних підстав.
Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що під час розгляду справа була відкладалась ухвалами господарського суду Луганської області від 03.11.08 (вих. № 528 від 04.11.08), від 10.11.08 ( вих. № 566 від 13.11.08).
Крім того, колегія суддів Луганського апеляційного господарського суду враховує, що під час вивчення даного питання судом апеляційної інстанції встановлено, що факт відправки ухвал від 03.11.08, 10.11.08, 24.11.08 Управлінню ДАІ УМВС України в Луганській області підтверджено також випискою з реєстру відправлення поштової кореспонденції господарського суду Луганської області.
Колегія суддів Луганського апеляційного господарського суду звертає увагу, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення є, зокрема, розгляд господарським судом справи за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду. Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення. Як правило, скасування судового рішення має бути наслідком істотного порушення процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового процесу, що потягло за собою неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Відповідне питання повинно вирішуватись у кожному конкретному випадку на підставі встановлення кола обставин, що входять до предмету доказування у справі та з урахуванням її матеріалів.
Відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75 (далі Інструкція) ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.
Разом з тим, п.п. 3.5.10, 3.5.11 Інструкції передбачено, що судові документи, які підлягають відправленню, передаються до служби діловодства, реєструються і в той же або наступного дня відправляються за призначенням. Відправка чи передача адресатові судових документів без їх реєстрації у службі діловодства забороняється. Не допускається залишення у справі судового документа без відмітки про його відправку. Перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі, на якому на звороті у лівому нижньому куті проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Луганський апеляційний господарський суд вважає, що вказані положення Інструкції мають застосовуватись в комплексі, а тому з урахуванням наведених вимог матеріалами справи підтверджено належним чином факт відправлення Управлінню ДАІ УМВС України в Луганській області ухвал господарського суду Луганської області від 03.11.08, 10.11.08, 24.11.08.
Щодо доведення скаржником факту неотримання такої ухвали, Луганський апеляційний господарський суд зазначає наступне.
За змістом ст. 18 Закону України "Про поштовий зв'язок" від 04.10.01 № 2759-ІІІ у разі неможливості вручити адресатам поштові відправлення вони повертаються відправникам.
Разом з тим, відповідних поштових повідомлень та повернутих поштою ухвал суду матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 142 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 № 1155, фізична або юридична особа, яка користується послугами поштового зв'язку має право, зокрема: на одержання достовірної та необхідної інформації про порядок і терміни надання послуг поштового зв'язку; подати заяву до будь-якого об'єкта поштового зв'язку про розшук відправленого на його адресу поштового відправлення; подати претензію, в тому числі з вимогою про відшкодування завданих йому збитків, у разі невиконання або неналежного виконання оператором поштового зв'язку обов'язків з надання послуг поштового зв'язку. Такі претензії можуть подаватися об'єктові поштового зв'язку протягом шести місяців з дня прийняття ним поштового відправлення для пересилання.
Доказів звернення до відділу поштового зв'язку з вимогою про надання інформації щодо направлення на його адресу кореспонденції за спірний період чи будь-яких інших доказів щодо неотримання ухвал суду від 03.11.08, 10.11.08, 24.11.08 (журнал вхідної кореспонденції, ін. докази), Управлінням ДАІ УМВС України в Луганській області не надано.
За таких обставин колегія суддів Луганського апеляційного господарського суду вважає, що доводи, викладені Управлінням ДАІ УМВС України в Луганській області в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Таким чином, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду, що оскаржується у даному випадку, ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито за апеляційною скаргою покладається на заявника апеляційної скарги (відповідача у справі).
Оскільки Господарським процесуальним кодексом не передбачено сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання апеляційної скарги, суд вважає необхідним повернути з Державного бюджету України помилково сплачені заявою про переказ готівки № 960810005 від 08 грудня 2008 року кошти у сумі 59 грн. 00 коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Управління ДАІ УМВС України в Луганській області, м. Луганськ б/н б/д на рішення господарського суду Луганської області від 24.11.08 по справі № 17/68 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 24.11.08 у справі № 17/68 залишити без змін.
3. Повернути з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок Управління ДАІ УМВС України в Луганській області, вул. А. Ліньова, буд. 150, м. Луганськ, 91008, ідентифікаційний код № 08682772, помилково сплачені заявою про переказ готівки № 960810005 від 08 грудня 2008 року кошти у сумі 59 грн. 00 коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Підставою для повернення є зазначена постанова та заява про переказ готівки № 960810005 від 08 грудня 2008 року.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п’ятиденний строк з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.В. Семендяєва
Суддя Т.М. Баннова
Суддя Т.Ф. Парамонова