ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2015 р. Справа № 907/268/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Плотніцький Б.Д.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тернопіль мостобуд" б/н від 19.12.2014 р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2014р.

у справі № 907/268/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Тернопіль мостобуд", с. Острів Тернопільської області

до відповідача 18 окремого мостового загону 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту Військова частина Т0300, м. Чоп

про стягнення 17332 грн. 54 коп. заборгованості за поставлений товар

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явилися

від відповідача - не з'явилися

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2015р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Михалюк О.В., Новосад Д.Ф. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні. У зв'язку з перебуванням судді Михалюк О.В. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року у склад колегії для розгляду вказаної справи замість судді Михалюк О.В. введено - суддю Плотніцький Б.Д. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2015р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Новосад Д.Ф., Плотніцький Б.Д. (з урахуванням ухвали Львівського апеляційного господарського суду про виправлення описки від 25.03.2015р.) розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.04.2015р. У зв'язку з закінченням терміну повноважень судді Новосад Д.Ф., розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року у склад колегії для розгляду вказаної справи замість судді Новосад Д.Ф. введено - суддю Михалюк О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2014р. у справі № 907/268/14 (суддя Ремецькі О.Ф.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що передача паливно-мастильних матеріалів за видатковими накладними, на які покликається позивач, відбулась на виконання умов Договору підряду № 17-0300-2013 від 05.07.2013р. з метою забезпечення виконавця робіт відповідними товарно-матеріальними цінностями та, як зазначено у рішенні Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2014 року у справі № 921/83/14-г/15, вартість наданих замовником паливно-мастильних матеріалів не може бути вирахувана з загальної вартості робіт, визначеної на підставі зазначених актів та довідок. Таким чином, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю „Тернопіль мостобуд" оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 19.12.2014 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 26.11.2014р. повністю та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю, оскільки вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області є необґрунтованим та незаконним.

Свої доводи скаржник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що передача паливно-мастильних матеріалів за відповідними видатковими накладними на виконання умов договору підряду з метою забезпечення виконавця робіт відповідними товарно-матеріальними цінностями відбулася безоплатно.

Крім цього, покликаючись на положення ст. ст. 207, 526, 530, 610, 712 ЦК України, скаржник зазначає, що вимога про оплату поставленого товару в строк, передбачений цивільним законодавством України, відповідачем виконана не була. А тому, вважає, що відповідачем належним чином не виконано покладені на нього обов'язки визначені умовами Договору підряду, зокрема, щодо оплати поставленого товару.

Скориставшись своїм правом, 18 окремий мостовий загін 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту Військова частина Т0300 подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує та просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 11.02.2015р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2015р. (з урахуванням ухвали Львівського апеляційного господарського суду про виправлення описки від 17.02.2015р.) розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.03.2015р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2015р. (з урахуванням ухвали Львівського апеляційного господарського суду про виправлення описки від 25.03.2015р.) розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.04.2015р.

У зв'язку із зміною складу колегії суддів розгляд справи розпочато спочатку.

Позивач та відповідач участі уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2015р.

Враховуючи ту обставину, що сторони належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2014р. у справі № 907/268/14 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тернопіль мостобуд" без задоволення, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 05 липня 2013 року між 18 окремим мостовим загоном 1 об'єднаного загону Державної спеціалізованої служби транспорту (військовою частиною Т0300) (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Мостобуд" (Замовник) укладено Договір № 17-0300-2013 (надалі - Договір) (а.с. 45-46), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується відповідно до умов договору згідно затвердженої проектної документації, будівельних норм та правил виконати ремонт водопропускних труб на автодорозі Київ-Чоп, Контракт км 14+080 - км 128+000 на об'єкті Замовника в Житомирській області (п. 1.1., 1.2. Договору).

Підрядник розпочинає роботи з 09.07.2013р. і виконує їх до 30.09.2013р. (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість Договору буде складатись з вартості фактично виконаних робіт по ремонту водопропускних труб за завданням Замовника, що визначені у переліку робіт (додаток № 1 до договору) і одиночних розцінках робіт (Додаток № 2 до Договору), та за кількістю відремонтованих труб і орієнтовна вартість становить 434 276,40 грн. з ПДВ.

Пунктами 4.1.-4.2. Договору передбачено, що забезпечення робіт матеріалами, устаткуванням та паливно-мастильними матеріалами (ПММ) здійснюється замовником із урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005р. "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві". Матеріали, устаткування та ПММ одержані від замовника, підрядник використовує із урахуванням норм витрат матеріалів, визначених Державними будівельними нормами.

Документальними доказами у справі встановлено, що на виконання умов Договору № 17-0300-2013 від 05.07.2013р. позивачем в липні, серпні та жовтні 2013р. були виконані роботи по ремонту водопропускних труб на автодорозі Київ-Чоп в Житомирській області на загальну суму 94 448,40 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) № 1 від 05.08.2013р. на суму 24 509,57 грн. (а.с. 48-50), № 2 від 02.09.2013р. на суму 42 504,83 грн. (а.с. 51-52), № 3 від 22.10.2013р. на суму 27 434,00 грн. (а.с. 54) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) від 05.08.2013р. (а.с. 47), 02.09.2013р. (а.с. 50), 22.10.2013р. (а.с. 53), які підписані уповноваженими представниками Замовника і Підрядника, а також скріплені печатками юридичних осіб.

Оцінюючи доводи позовної заяви судом встановлено, що згідно видаткових накладних №34 від 31.07.2013р. (а.с. 7), №37 від 30.08.2013р. (а.с. 8) та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 50 від 07.08.2013р. (а.с. 9) та № 52 від 30.08.2013р. (а.с. 10) ТзОВ „Тернопіль мостобуд" було передано 18 окремому мостовому загону 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту Військова частина Т0300, паливно-мастильні матеріали на загальну суму 17 332,54 грн.

При цьому, 12.03.2014р. позивачем було направлено відповідачу вимогу (а.с. 12) про оплату вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними, що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 13.03.2014р. (а.с. 11). Проте, дана вимога відповідачем залишена без задоволення та належного реагування.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог щодо проведення розрахунку за отримані ПММ, позивач звернувся до суду з вимогою про їх стягнення в примусовому порядку, оскільки передача відповідних ПММ здійснювалась поза межами умов договору підряду №17-0300-2013 від 05.07.2013р.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З'ясуванням доказів у справі встановлено, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2014р. у справі №921/83/14-г/15 позов Заступника Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України, заявленого в особі 18 окремого мостового загону 1 об'єднаного загону Державної спеціалізованої служби транспорту (військова частина Т0300) - задоволено повністю: присуджено до стягнення з ТзОВ "Тернопіль Мостобуд" на користь 18 окремого мостового загону 1 об'єднаного загону Державної спеціалізованої служби транспорту (військова частина Т0300) 17332,54 грн. - основного боргу та 630,88 грн. - пені (а.с. 64-75).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2014р. рішення господарського суду Тернопільської області від 19.05.2014 року у справі №921/83/14-г/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Тернопіль Мостобуд" - без задоволення (а.с. 76-79).

У відповідності до ч.3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2014р. у справі №921/83/14-г/15 встановлено, що згідно п. 8.1.-8.3. Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються за фактично виконані роботи на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2В та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3. Замовник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті. Підрядник готує акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2В та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 та подає їх на підписання замовнику протягом 3-х днів після виконання робіт, але не менше ніж за 5-ть днів до завершення звітного місяця. Замовник підписує подані підрядником акти приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтовує причини відмови від їх підписання протягом 3-х днів з дня одержання.

Разом з тим, як вбачається із актів виконаних робіт, переліку робіт по ремонту водопропускних труб на автодорозі Київ-Чоп (додаток №1) та одиночних розцінках робіт (додаток №2) вартість необхідної для виконання робіт кількості ПММ до даної документації не включена. Отже, вартість фактично виконаних робіт обраховувалась без включення в неї використаних підрядником в ході виконання робіт ПММ, а фінансування забезпечення підрядника ПММ здійснювалось безпосередньо замовником.

При цьому, у актах приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) № 1 від 05.08.2013р., № 2 від 02.09.2013р. та довідках про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) від 05.08.2013р., 02.09.2013р. не містяться відомості про вартість використаних підрядником ПММ, хоча такі підписані замовником і підрядником без зауважень.

Більше того, перевіряючи доводи апеляційної скарги судом встановлено, що довідка про вартість виконаних будівельних робіт від 22.10.2013р. на загальну суму 27 434,00 грн. (а.с. 53) містить відомості про те, що замовником надано підряднику паливно-мастильні матеріали в кількості 2695 л. на суму 27 253,00 грн., що враховано підрядником, а тому, сторони погодили, що до оплати за даною довідкою підлягає лише 181,00 грн. (0,181 тис. грн.) за виконані в жовтні 2013р. будівельні роботи.

З огляду на викладене, оскільки акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт від 05.08.2013р., 02.09.2013р. включають в себе лише вартість фактично виконаних робіт та не містять зауважень з боку замовника, вартість наданих замовником ПММ не може бути вирахувана з загальної вартості робіт, визначеної на підставі зазначених актів та довідок.

Відтак, покликання скаржника на те, що передача паливно-мастильних матеріалів за відповідними видатковими накладними на виконання умов договору підряду з метою забезпечення виконавця робіт відповідними товарно-матеріальними цінностями відбулася безоплатно, колегія суддів вважає безпідставними. Більше того, передача ПММ за видатковими накладними відбувалась на виконання умов договору підряду з метою забезпечення виконавця робіт відповідними товарно-матеріальними цінностями та як зазначено у рішенні Господарського суду Тернопільської області вартість наданих замовником ПММ не може бути вирахувана з загальної вартості робіт, визначеної на підставі зазначених актів та довідок.

Поряд з цим, видаткові накладні №34 від 31.07.2013р. та №37 від 30.08.2013р. містять відомості щодо визначення підстави їх видачі з посиланням на договір №17-0300-2013 від 05.07.2013р., а тому покликання апелянта на те, що передача відповідних ПММ відбувалась з укладанням окремого договору поставки товару у спрощений спосіб не підтверджуються матеріалами справи та є голослівними.

Разом з цим, перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині покликання скаржника на те, що відповідачем належним чином не виконано покладені на нього обов'язки визначені умовами Договору підряду, зокрема, щодо оплати поставленого товару, колегія суддів зазначає, що питання стягнення заборгованості за Договором №17-0300-2013 від 05.07.2013р. було предметом розгляду у справі №921/83/14-г/15, рішенням у якій позовні вимоги Заступника Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в особі 18 окремого мостового загону 1 об'єднаного загону Державної спеціалізованої служби транспорту (військова частина Т0300) - задоволено повністю. І як вже зазначалося вище Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2014р. рішення господарського суду Тернопільської області від 19.05.2014 року у справі №921/83/14-г/15 залишено без змін.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю та зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2014р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2015р. та від 11.02.2015р. скаржника зобов'язано надати суду докази зарахування судового збору за подання апеляційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України. Проте, скаржник вимог ухвал Львівського апеляційного господарського суду не виконав. Тому, колегія суддів вважає за необхідне у відповідності до ст. 49 ГПК України, стягнути зі скаржника судовий збір за перегляд рішення господарського суду Закарпатської області в апеляційному порядку, оскільки скаржником не подано суду належних та допустимих доказів сплати судового збору щодо зарахування останнього до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2014р. у справі № 907/268/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тернопіль мостобуд" б/н від 19.12.2014 р. - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тернопіль мостобуд" (46400, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Острів, вул. Промислова, 3Б, код ЄДРПОУ 36404316) у спеціальний фонд Державного бюджету України - 913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень 50 коп.) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

3. Господарському суду Закарпатської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складений 07.04.2015р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Плотніцький Б.Д.