ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

  

р.

Справа №

За позовом   

до   

про  

  

Представники:

   

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача та просить суд визнати простой вексель № 66334389393419, емітований ВАТ "МК "Азовсталь" на користь ЗАТ "ТЕК "Ітера-Україна" 01.12.2000р., номіналом - 4 726 233,72 грн., зі строком погашення - 01.12.2010р., недійсним та таким, що не має вексельної сили.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірний вексель виданий з порушенням вексельного законодавства, а саме Положення “Про переказний i простий вексель”, затверджене постановою ЦВК i РНК СРСР вiд 7 серпня 1937 р. № 104/1341,  п. 1 ч. 2 Постанови КМ України і НБ України від 10.09.1992р. № 528 “Про правила виготовлення і використання вексельних бланків”, оскільки він не містить прізвища та посади особи, що його підписала,  підпису другої особи та печатки векселедавця. Отже вексель  №  66334389393419 є недійсним та не має сили простого векселя.

Відповідач проти позову заперечує та вказує, що до спірних правовідносин не застосовується Положення “Про переказний i простий вексель”, затверджене постановою ЦВК i РНК СРСР вiд 7 серпня 1937 р. № 104/1341, оскільки на час видачі спірного векселя застосовувалися норми Уніфікованого Закону “Про переказні векселі та прості векселі”, які не передбачають відсутність у векселя вексельної сили внаслідок відсутності підпису двох посадових осіб векселедавця та його печатки. Отже дефекту форми векселя у даному випадку не має, що унеможливлює визнання спірного векселя недійсним та таким, що не має вексельної сили згідно з вимогами Уніфікованого Закону “Про переказні векселі та прості векселі”. До того-ж, Уніфікований Закон “Про переказні векселі та прості векселі” не передбачає права векселедавця на звернення з позовом до векселедержателя.

Також, відповідач зазначає, що спірний вексель було втрачено, а ним пред’явлено позов до позивача про визнання недійсним  втраченого спірного векселя та зобов’язання емітувати вексель замість втраченого, який розглядається Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя.  В межах же розгляду справи про банкрутство Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Укргазкомплект" компанії "Форте Трейдінг с.р.о" господарським судом Дніпропетровської області було встановлене грошове зобов’язання банкрута по договору купівлі-продажу спірного векселя та було встановлено відповідність векселя вексельному законодавству. За наведених обставин відповідач просить припинити провадження у справі, оскільки спір щодо відповідності векселя № 66334389393419 вимогам вексельного законодавства вже вирішено господарським судом Дніпропетровської області у справі № Б24/3/02, а в провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя є справа про визнання векселя № 66334389393419 недійсним внаслідок його втрати.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

                                                                            ВСТАНОВИВ:  

          

01.12.2000р. ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" емітувало на користь  ЗАТ  „Ітера-Україна” простий вексель № 66334389393419 на суму 4 726 233,72грн., строком платежу–01.12.2010р.  

Згідно з актом прийому-передачі векселя від 01.12.2000р. простий вексель № 66334389393419 було передано ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" - ЗАТ ТЕК „Ітера-Україна” в якості оплати за поставлений газ.

В подальшому ЗАТ ТЕК „Ітера-Україна” за договором № 956-ИУ/00 від 21.11.2000р. купівлі-продажу цінних паперів продало вексель  № 66334389393419 Дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями "Укргазкомплект" компанії "Форте Трейдінг с.р.о". Факт передачі векселя за зазначеним договором відповідачу підтверджується актом прийому-передачі векселя від 15.03.2001р.

Оригінал простого векселя № 66334389393419 сторонами на огляд суду не наданий та за поясненням відповідача оригінал векселя втрачено. Як вбачається з копії простого векселя № 66334389393419 зі сторони векселедавця його підписано однією особою посадове становище та прізвище, якого не вказано. Відсутній на копії векселя і відтиск печатки ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь". На обороті векселя ЗАТ ТЕК „Ітера-Україна” вчинено напис „ДП з ІІ „Укргазкомплект” без обороту на мене”.

З матеріалів справи, також вбачається, що від імені ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" простий вексель № 66334389393419 підписано фінансовим директором останнього Очкас М.В. на підставі довіреності № 09-18/127 від 14.12.1999р., що позивачем не заперечується.  

Вексель, відповідно до ст.21 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”, є цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

За своєю правовою природою зобов’язання за векселем відрізняється від інших грошових зобов’язань, а саме: воно є абстрактним, тобто незалежним від обставин, які обумовили видачу векселя; вексельне зобов’язання є безспірним і безумовним –сторони не можуть обумовлювати платіж настанням якихось подій; окрім того вексель може бути переданий за індосаментом. За таких умов відносини учасників вексельного обігу регулюються нормами вексельного законодавства.

Вексельний обіг в Україні здійснюється з дотриманням, зокрема, вимог Женевської конвенції 1930р., якою запроваджено Уніфікований Закон “Про переказні векселі та прості векселі” (далі –Уніфікований закон) та Закону України “Про обіг векселів в Україні”.

Відповідно до ст. 2 Уніфікованого закону, на території кожної з Високих Договірних Сторін  Уніфікований Закон  не  буде  застосовуватися до переказних і простих векселів, які вже видані на момент набуття чинності цією Конвенцією. Для України зазначена Конвенція набрала чинності 06.01.2000р.

Враховуючи, що спірні правовідносини за векселем, які є предметом розгляду у справі, виникли у грудні 2000р. до них застосовуються норми вексельного обігу, які встановлені Уніфікованим законом, тому посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на  Положення “Про переказний i простий вексель”, затверджене постановою ЦВК i РНК СРСР вiд 7 серпня 1937 р. № 104/1341 є безпідставним.

Також, не можуть застосовуватися до спірних правовідносин і норми Закону України “Про обіг векселів в Україні”, оскільки він набув чинності 04.05.2001р., тобто після видачі спірного векселя.

На час видачі спірного простого векселя –01.12.2000р. була чинною Постанова КМ України і НБ України від 10.09.1992р. № 528 “Про правила виготовлення і використання вексельних бланків”, якою зокрема було передбачено, що вексель підписується  керівником   і   головним   бухгалтером юридичної особи та завіряється печаткою (п. 1 р. 2 Правил).

Разом з цим, відповідно до ст.ст. 33, 75, 76  Уніфікованого Закону “Про переказні векселі та прості векселі”, документ вважається таким, що не має сили простого векселя, лише у разі відсутності у ньому будь-яких необхідних реквізитів або зазначення строку платежу іншого ніж встановлено у ст. 33 Уніфікованого Закону. Інших підстав визнання векселів, такими що не мають вексельної сили або недійсними Уніфікований Закон, який є спеціальним та має пріоритет перед національним  законодавством України,  не містить.

Так, у ст. 75 Уніфікованого Закону встановлений вичерпний перелік обов’язкових реквізитів простого векселя. Вимог до підписання векселя керівником і головним бухгалтером юридичної особи та посвідчення їх підписів печаткою ст. 75 Уніфікованого Закону  не містить.

Згідно з п. 7 ст. 75 Уніфікованого Закону, вексель має містити підпис особи, яка видає документ (векселедавець). Вексель № 66334389393419 містить підпис фінансового директора  ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь". Ємітування ж векселя саме ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" підтверджується матеріалами справи. Зазначення прізвища особи (яке не є тотожним підпису) та посади цієї особи Уніфікованим Законом не передбачено.

При цьому, суд враховує, що оскільки зобов’язаною за векселем особою є юридична особа, відсутність прізвищ особи, яка підписала вексель від імені юридичної особи, не позбавляє векселедержателя права та можливості до пред’явлення векселя до оплати як векселедавцю, найменування якого у векселі зазначено, так і іншим зобов’язаним за векселем особам.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов’язковість, яких надана Верховною  Радою України, встановлені інші правила ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору, тобто Женевської конвенції 1930 року,  якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі,  до якої Україна приєдналася згідно з Законом  України  "Про приєднання  України  до  Женевської  конвенції  1930  року,   якою запроваджено  Уніфікований  закон  про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999р.

Таким чином Уніфікований Закон має вищу юридичну силу ніж законодавство України, зокрема Постанова КМ України і НБ України від 10.09.1992р. № 528 “Про правила виготовлення і використання вексельних бланків”, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог. До того-ж, зазначеною Постановою на встановлено відповідальність за не виконання її вимог щодо оформлення бланків векселів, тобто правових наслідків її порушення у вигляді визнання векселя недійсним або таким, що не має вексельної сили.

Враховуючи усе вищевикладене, а також втрату оригіналу векселя, який позивач просить визнати недійсним, тобто відсутність векселя в натурі, суд вважає позовні вимоги позивача неправомірними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відсутні, також у суду і підстави для припинення провадження у справі, або залишення позову без розгляду з огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки  у справі про банкрутство відповідача № Б24/3/02 зазначений спір між тими-ж  сторонами та з тих же підстав не вирішувався, а у справі яка розглядається між сторонами Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя про визнання векселя № 66334389393419 недійсним є інші підстави пред’явлення позову.  

За наведених підстав у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити з віднесенням сплачених судових витрат на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись Уніфікованим Законом “Про переказні векселі та прості векселі”, ст.ст. 49, 80, 81, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

                                                                                 

                                                                                ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог позивача –відмовити.