Справа № 145/1726/14-к

Провадження №11-кп/772/185/2015

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Мазурчак А. Г.

Доповідач : Гончарук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2015 рокум. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Гончарука М.М.,

Суддів: Пікановського Б.В., Паська Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, апеляційну скаргу адвоката Гуменюка В.М. - захисника обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.12.2014 року по кримінальному провадженню № 12014020320000262 від 24.05.2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Михайлівка Тиврівського району Вінницької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, розлученого, раніше судимого: 14.03.2014року Тиврівським районним судом за ч.. 1 ст.125 КК України до покарання у вигляді 180 годин громадських робіт; 16.04.2014 року Тиврівським районним судом за ч. 1 ст.125 КК України до покарання у вигляді сплати штрафу у розмірі 850 гривень, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 389 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 70 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднане невиконане покарання за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 16.04.2014 року і призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки та штрафу у розмірі 850 гривень.

Вирішено питання з процесуальними витратами та речовими доказами.

за участю секретаря: Воронюк О.О.,

прокурора: Кузьміна С.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого : Гуменюка В.М.,

В С Т А Н О В И В :

Вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.12.2014 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 389 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 70 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднане невиконане покарання за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 16.04.2014 року і призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки та штрафу у розмірі 850 гривень.

Згідно вироку Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.12.2014 року, ОСОБА_3 засуджено за те, що 24.05.2014 року біля 16 години ОСОБА_3 перебуваючи на подвір'ї свого домогосподарства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, під час суперечки, що виникла на побутовому ґрунті, взяв дерев'яну палицю та нею умисно наніс декілька ударів ОСОБА_4 по ногах та руках. Після цього кулаком руки, наніс ОСОБА_4 удар в шию зі сторони потилиці. Згідно висновку експерта №62 від 28.05.2014 року у ОСОБА_4 виявлено струс головного мозку, підвивих першого шийного хребця, синці на шиї, садна на обох долонних поверхнях кистей рук, та синці на обох стегнах, що виникли від дії тупого твердого предмету і по ступені тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Крім того ОСОБА_3 16.04.2014 року, згідно вироку Тиврівського районного суду Вінницької області, визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України та призначено покарання у виді 180 годин громадських робіт. 22.04.2014 року ОСОБА_3 було поставлено на облік в КВІ Тиврівського району та 12.05.2014 року, ознайомлено з порядком та умовами відбування призначеного покарання, а також попереджено про те, що в разі ухилення від відбування покарання, він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності. ОСОБА_3 отримав направлення до Сутисківської селищної ради Тиврівського району Вінницької області для відбування покарання у виді громадських робіт.

13.05.2014 року Сутисківською селищною радою видано розпорядження про прийняття на відпрацювання громадських робіт ОСОБА_3 та складено графік його виходу на відпрацювання, з якими останній був письмово ознайомлений. ОСОБА_3 два рази, а саме 13 та 14 травня 2014 року вийшов на відпрацювання громадських робіт, де відпрацював лише 8 годин, а також з поважних причин з 28.05.2014 року по 04.06.2014 року не з'явився на відпрацювання, оскільки знаходився на стаціонарному лікуванні в Тиврівській ЦРЛ. Однак в подальшому до виконання громадських робіт без поважних на те причин не приступав, таким чином від відбування покарання у виді громадських робіт ухилився, не відпрацювавши 172 години.

Не погоджуючись з вироком суду , адвокат Гуменюк В.М. - захисник обвинуваченого ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу із змінами, вважає вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.12.2014 року є незаконним внаслідок неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та просить його скасувати а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд .

Заслухавши суддю-доповідача, адвоката та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги і вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, колегія суддів вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч.1ст.409 КПК України, підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 42 КПК України передбачено, що обвинувачений має право бути чітко повідомлений про свої права, передбачені КПК, а також отримати їх роз'яснення; у п. 3 ч. 3 цієї ж статті визначено, що обвинувачений має право мати захисника.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права, як захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.Участь захисника в рамках кримінального провадження покликана в найбільш повному обсязі сприяти захисту прав людини та реалізації інтересів правосуддя, що підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Зокрема, положення статті 59 Конституції України стосовно права на правову допомогу викладено в рішенні від 19 лютого 2009 року в справі «Шабельник проти України».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КПК України ,суд зобов'язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні, якщо обвинувачений (засуджений) заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно.

З технічних засобів фіксування підготовчого судового засідання 02.10.2014 року вбачається, що обвинуваченим ОСОБА_3 було заявлено вимогу мати захисника , однак в порушення вимог ст.42 КПК України а саме прав обвинуваченого на захист, суд першої інстанції не надав обвинуваченому ОСОБА_3 можливості залучення захисника , чим порушив вимоги ст. ст 42,48 КПК України , що підтверджується журналом судового розгляду від 02.10.2014 р ,03.10.2014 року .

Враховуючи складність кримінального провадження, низький рівень освіти обвинуваченого ОСОБА_3, неможливість розібратися в обставинах кримінального провадження без належної правової допомоги, суд першої інстанції зобов'язаний був забезпечити участь захисника за призначенням навіть за відсутності відповідного клопотання обвинуваченого, оскільки згідно з вимогами ст. 49 абз. 2 ч. 1 КПК України законодавець встановив додаткову гарантію права на захист обвинуваченого.

Враховуючи зазначене , колегія суддів вважає ,що суд першої інстанції допустив істотних порушень норм ст.ст. 42,48,49 КПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов'язковою.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу.

Отже, колегія суддів вважає , суд першої інстанції розглядаючи дане кримінальне провадження допустив істотні порушення вимог ст.ст. 42,48,49 КПК України , які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення , так як судове провадження здійснено у відсутності захисника , що відповідно до вимог п.1 ч.1ст. 415 КПК України, є безумовною підставою для скасування вироку і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи вимоги ст.409, п.4 ч.2ст.412 , п.1 ч.1 ст.415 КПК України, суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок суду першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, не має права вирішувати наперед між інших питань призначеного покарання.

Під час нового судового розгляду необхідно перевірити доводи адвоката які зазначені в апеляційні скарзі та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення, яке б відповідало вимогам ст.370 КПК України. Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 409, 412, 415 419 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу із змінами адвоката Гуменюка В.М. - захисника обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.12.2014 року по кримінальному провадженню № 12014020320000262 від 24.05.2014 року щодо ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 389 КК України - задовольнити частково.

Вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.12.2014 року по кримінальному провадженню № 12014020320000262 від 24.05.2014 року щодо ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 389 КК України - скасувати.

Кримінальне провадження № 12014020320000262 від 24.05.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 389 КК направити в суд першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

З оригіналом згідно

Суддя