КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа№ 910/23399/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Мельник В.В. - дов. від 24.11.2014 року № 59

від відповідача: Тхорик С.М. - дов. від 06.03.2015 року № 225-КР-623

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Місто Банк" в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства „Місто Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року

у справі № 910/23399/14 (суддя Котков О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Місто Банк" в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства „Місто Банк" (м. Київ)

до Київської міської ради (м. Київ)

про стягнення заборгованості за рахунок спадкового майна

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство „Місто Банк" в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства „Місто Банк" з позовом до Київської міської ради про стягнення з відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 419 178 грн. 57 коп.

Рішенням від 28.01.2015 року господарський суд міста Києва у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПАТ „Місто Банк" в особі Київської філії ПАТ „Місто Банк" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року по справі № 910/23399/14 повністю та прийняти нове, яким в позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року апеляційна скарга ПАТ „Місто Банк" в особі Київської філії ПАТ „Місто Банк" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/23399/14 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 02.04.2015 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, проте правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 21.04.2008 року Комерційний банк товариство з обмеженою відповідальністю „Місто Банк" (в подальшому перейменований на Публічне акціонерне товариство „Місто Банк", банк) та Кардава Тамаз (позичальник) уклали договір про надання кредиту № 39/Ф-USD, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у сумі 35 000,00 доларів США строком з 21.04.2008 року до 20.04.2011 року зі сплатою 15% річних з метою придбання нерухомості.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про іпотеку" від 05.06.2003 року № 898-IV іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Ч. 6 ст. 3 Закону України „Про Іпотеку" визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за договором від 21.04.2008 року № 39/Ф-USD, КБ ТОВ „Місто Банк" (іпотекодержатель) та Кардава Тамаз (іпотекодавець) уклали договір іпотеки від 21.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 671, предметом якого є нерухоме майно, що стане власністю іпотекодавця в майбутньому, після укладення іпотечного договору, а саме квартира за номером 110 у будинку під номером 2/13, розташованому по проспекту Леся Курбаса в місті Києві.

Позивач зазначає, що позичальником були порушені умови договору від 21.04.2008 року № 39/Ф-USD, а саме з 10.03.2009 року не сплачувались кредит та відсотки за користування кредитними коштами, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 320 194 грн. 57 коп.

Банк звернувся до суду з позовом про стягнення з позичальника заборгованості за договором від 21.04.2008 року № 39/Ф-USD, проте в процесі розгляду справи з'ясувалось, що гр. Кардава Тамаз помер 07.04.2010 року.

У зв'язку зі смертю позичальника провадження по стягненню з останнього заборгованості по договору від 21.04.2008 року № 39/Ф-USD було припинено.

Відповідно до п. 8.3 договору іпотеки від 21.04.2008 року у разі смерті іпотекодавця права та зобов'язання за цим договором поширюються на його правонаступників.

У зв'язку зі смертю Кардави Тамаза, дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 369/11.

В подальшому, Київська міська рада звернулась до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про визнання спадщини Кардави Тамаза відумерлою у зв'язку із відсутністю у померлого спадкоємців за законом і за заповітом.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12.12.2013 року заяву Київської міської ради задоволено, спадщину - квартиру № 110 по пр-ту Л. Курбаса, 2/13 в м. Києві, що належала Кардаві Тамазу, визнано відумерлою.

Після прийняття вищезазначеного рішення суду, позивач звернувся до відповідача із листом від 31.01.2014 року № 74 щодо задоволення вимог кредитора за рахунок спадкового майна шляхом сплати відповідачем позивачу заборгованості позичальника за договором від 21.04.2008 року № 39/Ф-USD.

У зв'язку із ненаданням відповідачем відповіді на листи позивача, останній звернувся з даним позовом до господарського суду.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що станом на поточну дату відумерла спадщина у встановленому порядку до комунальної власності територіальної громади м. Києва не передавались, а відповідачем не приймалось рішення про прийняття до комунальної власності вказаної спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1277 Цивільного кодексу України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Ч. 3, 4 ст. 1277 Цивільного кодексу України встановлено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до ст. 1231 цього Кодексу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Цивільний кодекс України не ототожнює спадкоємця з територіальною громадою в особі органу місцевого самоврядування, до якої переходить у власність відумерла спадщина. Вичерпний перелік підстав для задоволення територіальною громадою - власником відумерлого майна вимог кредиторів міститься у ст. 1231 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач, посилаючись на ст. 1282 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором від 21.04.2008 року № 39/Ф-USD, що протирічить ст. 1231 ЦК України.

Також колегією суддів апеляційного господарського суду було встановлено, що майнові права Київської міської ради на предмет іпотеки не були зареєстровані у встановленому законом порядку, відтак територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради не набула права власності на предмет іпотеки за договором, який був визнаний відумерлою спадщиною, - квартиру за номером 110 у будинку під номером 2/13, розташованому по проспекту Леся Курбаса в місті Києві.

Таким чином звернення з позовом до Київської міської ради до реєстрації нею всіх майнових прав в установленому законом порядку є передчасним.

Крім того, позивачем нараховано до стягнення пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 1 065,63 доларів США та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 490,03 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 1231 Цивільного кодексу України до спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця.

Проте позивачем не було надано господарському суду жодного судового рішення на підтвердження присудження позивачу з позичальника суми пені, нарахованої на заборгованість позичальника за договором від 21.04.2008 року № 39/Ф-USD за життя позичальника.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Місто Банк" в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства „Місто Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року у справі № 910/23399/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року у справі № 910/23399/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/23399/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун