копія

    Справа №2-1271/08

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2008 року        Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді     Пепеляшкова О.С.

при секретарі     Латинської О.В.

з участю представника позивача        ОСОБА_1.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом,  вказуючи про те,  що відповідно до договору позики,  укладеному між сторонами 26.05.2006 року,  ОСОБА_3 позичив 63 125 та зобов'язався повернути зазначену суму в повному обсязі не пізніше 10.06.2006 року,  але у вказаний строк зобов'язання не виконав. 03.08.2006 року відповідач позичив 61 200 гривень,  які він зобов'язався повернути в строк до 21.08.2006 року,  про що свідчить розписка,  складена відповідачем власноручно,  та 01.11.2006 року позивач надав у позику відповідачу ще 71 400 гривень,  які останній зобов'язався повернути 21.11.2006 року,  про що також власноручно склав розписку,  проте грошей по цей час не повернув. Позивач просить стягнути з відповідача 195 725 гривень з урахуванням трьох відсотків річних.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги,  посилаючись на обставини,  викладені у заяві,  просив стягнути з відповідача з урахуванням трьох відсотків річних на день винесення рішення з відповідача 205 311 гривень 50 копійок.

Відповідач до судового засідання не з'явився,  про день,  час місце слухання справи був повідомлений належним чином та своєчасно. Відповідач в попередньому судовому засіданні визнав позов частково та без урахування відсотків,  посилаючись на те,  що суми в розписках дублюються. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність ОСОБА_3,  так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Вислухавши пояснення представника позивача,  вивчивши та проаналізував письмові докази по справі,  суд встановив,  що відповідно до договору позики,  укладеного в письмовій формі між сторонами 26.05.2006 року ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_2 63 125 гривень та зобов'язався повернути гроші не пізніше 10.06.2006 року (а.с. 5).

05.08.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір позики,  за умовами якого позивач передав відповідачу 61 200 гривень,  а відповідач,  у свою чергу,  зобов'язався в строк до 21.08.2006 року повернути позивачу вказану грошову суму. Доказом укладення договору позики fa передачі грошових коштів є письмова розписка,  написана ОСОБА_3 власноручно (а.с. 6).

Крім того 01.11.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір позики,  за умовами якого позивач передав відповідачу 71 400 гривень,  а відповідач,  у свою чергу,  зобов'язався в строк до 21.11.2006 року повернути позивачу вказану грошову суму. Доказом укладення договору позики та передачі грошових коштів є письмова розписка,  написана ОСОБА_3 власноручно (а.с. 7).

Свої зобов'язання по поверненню боргу відповідач не виконав.

Розмір заборгованості з урахуванням трьох відсотків річних відповідно до розрахунку (а.с.  30) станом на 03.03.2008 року складає 205 311 гривень 50 копійок.

Статтею 509 ЦК України встановлено,  що зобов'язанням є правовідносини,  згідно яких одна сторона зобов'язана здійснити на користь іншої сторони певну дію (передати майно,  виконати роботу,  тощо) або утриматись від певної дії.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (займодавець) передає іншій стороні (заемщику) у власність (у оперативне управління) гроші або речі,  визначені родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути кредитору таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Згідно зі статтею 615 частиною 2 ЦК України,  одностороння відмова не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики,  він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу,  тобто боржник,  який прострочив виконання грошового зобов'язання,  на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних від простроченої суми,  якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів,  суд вважає,  що позивач довів суду ті обставини,  на яки посилався в обґрунтування позовних вимог і вони на підставі статей 509,  615,  625. 1046,  1050 ЦК України підлягають задоволенню в повному обсязі.

2

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача    про    те,     що    суми    в    розписках

дублюються,  оскільки це суперечить встановленим по справі обставинам та жодних доказів зворотного

відповідачем всупереч вимог статті 60 ЦПК України не зазначено.

Крім того,  в силу статті 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню

державне мито в розмірі 1 700 гривень.

Керуючись статями 10,  11,  60,  61,  88,  212-215,  218 ЦПК України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу -задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 205 311 гривен 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави суму державного мита в розмірі 1 700 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.     у

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд міста Одеси шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції.