ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" лютого 2009 р. Справа № 10/2666
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зарудяної Л.О.
суддів: Вечірка І.О
Ляхевич А.А.
при секретарі Кулик О.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - підприємця,
ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 17.01.2008р.,
від відповідача: ОСОБА_4 - представника за довіреністю від 16.01.2008р.,
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, с. Тетерівка Житомирського району Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "27" серпня 2008 р. у справі № 10/2666 (суддя Тимошенко О.М.)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, с. Тетерівка Житомирського району Житомирської області
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м. Житомир
про стягнення 87754 грн. збитків, усунення перешкод в користуванні майном,
звільнення від орендної плати в розмірі 179,46 грн. та витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.08.2008р. у справі №10/2666 позов Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (с.Тетерівка Житомирського району Житомирської області ) до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (м.Житомир) про стягнення 87754 грн. збитків, усунення перешкод в користуванні майном, звільнення від орендної плати в розмірі 179,46 грн., витребування майна - задоволено частково.
Звільнено Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.п.н. НОМЕР_1) від зобов'язання по оплаті орендної плати за період з 18.10.2007р. по 30.11.2007р. відповідно до договору оренди торгового приміщення НОМЕР_1 від 01.06.2007р., який укладений з Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, і.п.н НОМЕР_2).
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Житомирського апеляційного господарського суду з скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 27.08.2008р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 збитків у розмірі 87154,00 грн.
Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема, наступним:
- при вирішенні спору суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права;
- висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи;
- в матеріалах справи відсутні жодні докази про надання позивачем будь-яких повноважень своєму чоловіку представляти інтереси ОСОБА_1 як підприємця у відносинах з третіми особами та про отримання позивачем свого майна (вказане судом не взято до уваги);
- не відповідає матеріалам справи та наявним у справі документам (розрахунку збитків, звітам суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи платника єдиного податку за 1,2,3 квартали 2007р., поясненням позивача про систему отримання доходів від торгової діяльності в орендованому приміщенні) посилання суду в оскаржуваному рішенні на недоведеність розміру збитків позивача, які були спричинені останньому створенням відповідачем перешкод у користуванні орендованим майном у вигляді неотриманих доходів, які б позивач могла реально одержати за звичайних обставин.
У судовому засіданні підприємець ОСОБА_1 та її представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
Представник відповідача в засіданні апеляційного суду проти доводів й вимог скарги заперечив, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а скаргу - без задоволення (більш детально позицію відповідача викладено у письмовому відзиві від 27.11.2008 р. на апеляційну скаргу (а.с.17-18, т.2).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Підприємець ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду про зобов'язання підприємця ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні торговим приміщенням площею 6,73 кв.м., що знаходиться в магазині АДРЕСА_3; звільнення підприємця ОСОБА_1 від орендної плати в розмірі 179,46 грн. за договором оренди НОМЕР_3 від 01.06.2007р.; стягнення з підприємця ОСОБА_3 збитків у розмірі 87754 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок проведення в орендованому нею приміщенні ремонтних робіт, вона не може користуватись орендованим майном з метою реалізації товарів, як це зазначено в договорі оренди, а тому з 18.10.2007р. несе збитки у вигляді неотриманих доходів, які б могла реально отримати за звичайних обставин.
25.03.2008р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить зобов'язати підприємця ОСОБА_3 повернути з незаконного володіння майно, посилаючись на те, що 06.11.2007р. відповідач вивіз майно, яке належить на праві власності позивачу, на склад по АДРЕСА_4, а саме: крісло Tantal вартістю 480 грн., стілець ISO C3 вартістю 70 грн., шафу для документів 720х340х1823 Б601 вартістю 420 грн., стіл однотумбовий вартістю 351 грн., стіл приставний вартістю 229 грн., шафу для документів 550х340х1823 Б901 вартістю 370грн.
Вказана заява була прийнята судом першої інстанції до розгляду.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, звільнивши підприємця ОСОБА_1 від зобов'язання по оплаті орендної плати за період з 18.10.2007р. по 30.11.2007р. відповідно до договору оренди торгового приміщення НОМЕР_3 від 01.06.2007р., який укладений з підприємцем ОСОБА_3, в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
1 червня 2007 року між фізичними особами - підприємцями ОСОБА_1 (орендар) та ОСОБА_3 (орендодавець) був укладений договір оренди торгового приміщення НОМЕР_1, відповідно до умов якого орендодавець (відповідач) передав, а орендар (позивач) прийняв в оренду (тимчасове платне користування), з метою реалізації товарів, відділ у торговому приміщенні, площею 6,73кв.м., що знаходиться в магазині по АДРЕСА_3.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно акту приймання-передачі від 01.06.07р. відповідач передав позивачу зазначене у договорі оренди приміщення (а.с.18).
Пунктом 9.1 договору, передбачено, що даний договір укладений строком до 30.11.07р.
Колегія суддів вважає доведеним факт проведення ремонту в приміщенні, частину якого орендувала позивач. Вказане стверджується листом заступника головного державного санітарного лікаря м.Житомира від 09.11.2007р. №3-01/6535 (а.с.50, т.1), листом прокурора Корольовського району м.Житомира №416/07 від 04.12.2007р. (а.с.51, т.1) та не заперечується представником відповідача в засіданні апеляційного господарського суду.
Так, представник відповідача в засіданні суду пояснив, що дійсно в приміщенні, частину якого було передано в оренду позивачу, проводились ремонтні роботи в жовтні-листопаді 2007р., однак ці роботи проводив не власник приміщення - підприємець ОСОБА_3, а орендарі. Підприємець ОСОБА_1 дійсно не користувалась орендованим приміщенням з 18.10.2007р. по 30.11.2007р., а тому відповідач не заперечує проти звільнення її від зобов'язання внесення орендної плати за цей період.
Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача про звільнення його від сплати за оренду приміщення за період з 18.10.2007р. по 30.11.2007р.
Вимога про усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За умовами п.9.3 договору, після закінчення строку дії договору договір вважається продовженим на таких же умовах, якщо за один місяць до дня завершення періоду дії договору ні одна із сторін не заявила про намір внести зміни або припинити дію договору.
19 жовтня 2007 року орендодавець (відповідач) надіслав орендарю (позивач) повідомлення-попередження №65,в якому повідомив про намір припинити дію договору, у зв'язку з чим просив у термін до 30.11.07р. звільнити орендоване приміщення (а.с.56).
З наведеного вбачається, що строк дії договору не був продовжений сторонами, на день розгляду справи договір оренди припинив свою дію, а тому вимога про усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням є безпідставною.
Згідно ч.1 і 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, як би її право не було порушене (упущена вигода).
Норми ч.1 і 2 ст.623 ЦК України встановлюють, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Позивач ставить вимогу про стягнення на його користь з відповідача 87754 грн. збитків, посилаючись на те, що у зв'язку з проведенням відповідачем ремонтних робіт в орендованому позивачем приміщенні, останній був позбавлений права користуватися цим приміщенням, внаслідок чого зазнав збитків у вигляді неотриманих доходів, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене.
Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Дійсно, як було встановлено судом, за період з 18.10.07р. по 30.11.07р., позивач не мав змоги використовувати орендоване приміщення.
В обґрунтування суми збитків, позивач надав суду звіти суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - платника єдиного податку за перший, другий та третій квартали 2007 року (а.с.10-12).
У вищезазначених звітах платника єдиного податку, видом підприємницької діяльності, які здійснювались позивачем у звітному кварталі , зазначено: інші види підприємницької діяльності, посередницька діяльність.
Наведене свідчить про те, що крім торгівельної діяльності в спірному приміщенні, позивач здійснював інші види діяльності, за результатами яких отримав дохід. Зокрема, позивач також орендував інші приміщення (а.с.105)
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 87754 грн. збитків є недоведеними, тому задоволенню не підлягають.
Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача повернути з незаконного володіння майно, яке їй належить, а саме: крісло вартістю 480,00грн., стілець -70грн., шафу для документів - 420,00грн., стіл однотумбовий - 351грн., стіл приставний - 229,00грн., шафу для документів - 370,00грн., вказавши, що незважаючи на те, що термін дії договору не закінчився, з орендованого позивачем приміщення відповідачем було вивезено зазначене майно в складські приміщення АДРЕСА_4 та складено акт опису майна (а.с.53).
Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
З наведеної норми вбачається, що власник може вимагати повернення свого майна, якщо майно, якого позбавився власник, збереглось в натурі та знаходиться у фактичному володінні іншої особи. При цьому, власник повинен підтвердити право власності правовстановлюючими документами.
В судовому засіданні представник підприємця ОСОБА_3 пояснив, що відповідач дійсно вивіз з орендованого позивачем приміщення майно, зазначене в акті опису майна (а.с.53, т.1), однак в подальшому згідно вказаного акта майно було передано чоловіку позивача ОСОБА_5, про що свідчить розписка від 05.12.2007р. (а.с.25, т.2). Майно підприємця ОСОБА_1 у відповідача відсутнє. Відповідачу невідомо, де на даний час знаходиться майно позивача.
За результатами перевірки Корольовським РВ УМВС України в Житомирській області звернення позивача від 06.112007р. по факту невиконання договору НОМЕР_1 від 01.06.2007р. та вивезення ним майна позивача в інше місце для зберігання, в порушенні кримінальної справи відносно громадянина ОСОБА_3 було відмовлено.
Частиною 2 ст. 4-3 ГПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з положеннями ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.
Однак позивачем не надано суду доказів, що на даний час майно підприємця ОСОБА_1 знаходиться у підприємця ОСОБА_3
Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що позивач є власником вказаного вище майна.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив в позові в цій частині.
Таким чином, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, спростовуються вищенаведеним та не є підставою для скасування оскарженого рішення.
З урахуванням наведеного, рішення господарського суду Житомирської області від 27.08.2008р. є законним, обгрунтованним, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 27 серпня 2008 року у справі № 10/2666 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (с.Тетерівка Житомирського району Житомирської області) - без задоволення.
2. Справу № 10/2666 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Зарудяна Л.О.
судді:
Вечірко І.О
Ляхевич А.А.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4- в наряд.