донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.03.2009 р.                                                                          справа №25/188

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство “АрселорМіттал Кривий Ріг»м. Кривий Ріг Дніпропетровської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля-Сервіс»м. Донецьк 1101грн. 41коп. суми збитків, які виникли у зв’язку із невиконанням умов договору № 3979 від 31.07.2007р., з причин отримання відвантаженої продукції з недостачею.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору № 3979 від 31.07.2007р., на ст.ст.526, 623 Цивільного Кодексу України та просив стягнути розмір вартості вагової недостачі, яка зафіксована актом приймання продукції по кількості № 81/1 від 20.12.2007р.

Ухвалою від 04.12.2008р. господарський суд з власної ініціативи залучив до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ТОВ  „Уністройпром” м. Донецьк.

Господарський суд Донецької області рішенням від 25.12.2008р. у справі № 25/188 встановив факт оплати позивачем відвантаженого вугілля в кількості зазначеної у залізничній накладній, визнав те, що відповідачем порушені умови договору № 3979 від 31.07.2007р. та не поставлена продукція у кількості 0,4т, тому визнав збитки у сумі 1101грн.41коп. доведеними, а позовні вимоги про стягнення 1101грн. 41коп. суми збитків обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вугілля-Сервіс»м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду від 25.12.2008р. у справі № 25/188 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заявник скарги вважає рішення господарського суду винесеним без врахування п.3.5 договору № 3979 від 31.07.2007р., згідно якого покупець при розрахунку сухої маси партії товару використовує масову частку вологи, визначену продавцем і зазначену в документі про якість. Оскільки позивачем не надано документу про якість продукції, на думку заявника скарги, неможливо здійснити правильний розрахунок недостачі.

Позивач, просить рішення господарського суду Донецької області від 25.12.2008р. у справі № 25/188 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник третьої особи –ТОВ «Уністройпром»м. Донецьк у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу без представника третьої особи, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.  

Між ВАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” та ТОВ «Вугілля-Сервіс»    укладено договір № 3979 від 31.07.2007р. У відповідності до п.1.1 даного договору відповідач зобов’язався передати у власність покупця кокс доменний в обсязі і за цінами, зазначеними у договорі чи у додатках до нього, а позивач у справі - прийняти товар та здійснити оплату продавцю –відповідачу у справі, в порядку, передбаченому  даним договором.

Вартість 1 тн вугілля –1490грн.00коп. зазначена в розрахунку вагової недостачі позивача.

ТОВ «Уністройпром»по залізничній накладній № 50451233 у вагонах №  67701177, № 65945784, № 65951469 зі станції Ханженково Донецької залізниці відвантажило позивачеві кокс доменний.

Станцією призначення Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці вантаж, який прибув у справних вищезазначених вагонах без ознак втрати, виданий без перевірки ваги вантажу, згідно до ст. 52 Статуту залізниць України.

Позивачем, якій є одержувачем вантажу, 20.12.2007р. здійснено зважування вагону з вантажем на вагонних 200-тонних вагах № 42261147 за участю представника громадськості Цимбал О.В., якій діяв на підставі посвідчення № 12/2 від 20.12.2007р.

За результатами зважування вантажу комісією складено акт приймання продукції по кількості № 81/1 від 20.12.2007р., в якому комісія відобразила стан вантажу, а саме те, що вантаж прибув у справних вагонах без ознак втрати та розкрадання та встановила недостачу вантажу у вагоні № 65951469 в кількості 1,05тн, у вагоні №67701177 надлишок –0,35тн, у вагоні № 65945784 надлишок –0,30тн.

Комісія зробила висновок про те, що продукція, якої не вистачає у вагони вміститись могла, недостача в кількості 0,4тн. утворилась у місці навантаження в результаті недовантаження вантажу поставщиком.

Як вбачається з розрахунку вартості вагової недостачі, відповідальна недостача з урахуванням норми недостачі становить 0,616тн, вартість якої –1101грн.41коп.(в тому числі ПДВ 183грн.57коп.)

Оскільки позивачем зазначена в накладній кількість коксу оплачена платіжним дорученням № 1/28314 від 27.12.2007р. у повній сумі згідно виставленого відповідачем рахунку-фактурі №УС-161201 від 16.12.2007р., позивач звернувся до ТОВ «Вугілля-Сервіс», поставщика за договором № 3979 від 31.07.2007р., із заявою про стягнення збитків у сумі 1101грн. 41коп., які виникли у зв’язку з отриманням продукції з ваговою недостачею.

Господарський суд, дослідивши надані у підтвердження позовних вимог докази, дійшов до правильного висновку про обґрунтованість  позовних вимог наданими документами та задовольнив їх у повному обсязі.   

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає товар та зобов’язується сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 193 Господарського кодексу України зазначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, зокрема, відповідно до договору.

У відповідності до ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, понесені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Пунктами 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2 договору сторони встановили обов’язок позивача поставити товар, а відповідача оплатити його вартість згідно даних накладних та виставлених рахунків-фактур, також те, що покупець відшкодовує продавцю вартість залізничного тарифу на підставі наданих рахунків.

Пунктом 3.5 договору № 723 від 24.02.2006р. сторони передбачили, що взаємовідносини по недостачі товару регулюються між Продавцем і Покупцем без участі вантажовідправника.  

Відвантаження продукції здійснено третьою стороною –ТОВ «Унистройпром»м.Донецьк, при прийманні продукції встановлена недостача коксу менш даних вказаних у перевізних документах.  

Приймання продукції позивачем здійснено в порядку визначеному сторонами в розділі 3 договору, факт недостачі коксу підтверджено актом приймання продукції по кількості № 81/1 від 20.12.2007р., складеним у відповідності до вимог Інструкції П-6, та якій визнається колегією суддів належним доказом, підтверджуючим недостачу антрациту та невиконання відповідачем умов договору в частині поставки оплаченої кількості антрациту.

Доводи заявника скарги щодо здійснення позивачем неправильного розрахунку вартості вагової недостачі не приймаються судовою колегією до уваги, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи спірна продукція надійшла на підприємство позивача на виконання умов договору № 3979 від 31.07.2007р.  

Позивачем приймання товару по кількості здійснювалось у відповідності до п.3.5 договору на вагонних 200-тонних № 42261147.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

У відповідності до ч. 1 п. 27 Правил видачі вантажів вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Частиною 2 п. 27 Правил видачі вантажів встановлено, що норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) визначається при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні.

Сума недостачi з урахуванням норми недостачi (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 1101грн.41коп. із розрахунку: 0,616т (нестача вантажу, зданого до перевезення, з урахуванням норми недостачі 1%) х 1490грн.00коп. (вартість 1т вугілля) = 1101грн.41коп. (в тому числі ПДВ 183грн.57коп.)

Відповідальна недостача товару правильно була визначена позивачем з урахуванням норми недостачі у розмірі 1% (із застосуванням норми надлишків у розмірі 0,2%) від ваги нетто у вагоні, що відповідає приписам п.27 Правил видачі вантажів.

Позивачем при розрахунку сухої маси партії товару використана масова частка вологи, визначена відповідачем і яка зазначена в сертифікаті якості, відповідно до вимог ДСТУ 322-12-2-94 «Кокс кам’яновугільний, пековий і термоантрацит. Правила приймання», що відповідає п.3.5 договору.  

У відповідності до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання має відшкодовувати кредиторові завдані збитки.

Згідно статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи наведене слід визнати, що позивачем приймання продукції по кількості здійснено у відповідності до порядку, встановленому умовами договору № 3979 від 31.07.2007р. та Інструкції П-6, акт приймання продукції по кількості № 81/1 від 20.12.2007р. є належним доказом, якій підтверджує факт отримання продукції з недостачею у кількості 0,400т (відповідальна недостача 0,616тн) на суму 1101грн. 41коп.

Розрахунок вартості недостачі на суму 1101грн. 41коп. здійснений позивачем правильно, у відповідно до умов договору, та з урахуванням показника вологості, якій вказаний у сертифікаті якості відправника.

На підставі наведеного слід визнати, що господарський суд дійшов до вірного висновку про дотримання позивачем при прийманні продукції по кількості умов договору № 3979 від 31.07.2007р. та визнав акт приймання продукції по кількості № 81/1 від 20.12.2007р. належним доказом, якій підтверджує факт отримання продукції з недостачею у кількості 0,400т у сумі 1101грн. 41коп.

Враховуючи викладене, слід визнати, що суд першої інстанції з урахуванням фактичних обставин, доведеності наданими доказами факту відвантаження продукції з недостачею, що призвело до невиконання умов договору купівлі-продажу, дійшов до правильного висновку про доведеність позивачем вимог про стягнення збитків у сумі 1108грн. 58коп.  

На підставі наведеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам, прийнято у відповідності до норм діючого законодавства, тому підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги  не вбачається.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля-Сервіс»м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 25.12.2008р. у справі № 25/188 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.12.2008р. у справі № 25/188 залишити без змін.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС