АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 594/1153/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І.

Провадження № 22-ц/789/125/15 Доповідач - Гурзель І.В.

Категорія - 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Гурзеля І.В.

суддів - Фащевська Н. Є., Ходоровський М. В.,

при секретарі - Панькевич Т.І.

з участю сторін - представника відповідача Чорної Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» на рішення Борщівського районного суду від 21 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» про визнання недійсним договору фінансового лізингу, стягнення майнової та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія "ЕТАЛОН" та вказав, що 19 серпня 2014 року уклав з відповідачем договір фінансового лізингу та здійснив авансовий платіж у розмірі 52 000 грн. за отримання у лізинг трактора. Однак, трактор в узгоджений строк відповідач не поставив, потім детально вивчив договір, то виявив, що його умови не відповідають змісту усної домовленості з консультантом, а сам трактор не відповідає його потребам, тому вважає, що даний договір слід визнати недійсним, як такий, що укладений під впливом помилки, та порушено його права споживача, оскільки умови договору принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та сторін, завдають шкоди. Також позивач просив 5000 грн. завданої йому неправомірними діями відповідача моральної шкоди.

Рішенням Чортківського районного суду від 21 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним договір № 000986 фінансового лізингу, укладений 19.08.2014 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія «ЕТАЛОН» та ОСОБА_2.

Стягнуто "Лізингова компанія «ЕТАЛОН» в користь ОСОБА_2 52 000 (п"ятдесять дві тисячі) грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційні скарзі ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» просить скасувати рішення суду першої інстанції в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги вбачається, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Так, задовольняючи частково позов та визнаючи недійсним договір лізингу між сторонами суд першої інстанції виходив з того, що умови договору є несправедливими в розумінні Закону "Про захист прав споживачів" та суперечать п.1 - 4, 7, 13 ч.3 ст.18 зазначеного Закону та порушує норми матеріального права які по іншому регулюють питання, щодо звільнення наймодавця за шкоду внаслідок недоліків речі та пені, питання відповідальності сторін, регулювання ціни товару та інших умов.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають обставинам справи.

Так, встановлено, що 19 серпня 2014 року між ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» та позивачем ОСОБА_2 укладено договір фінансового лізингу №000986 з додатками до нього (далі Договір). Відповідно до умов Договору лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - трактор Білорус 15234, зазначений у п. 3.1 Договору та специфікації, що є додатком № 3 до Договору, вартістю 52 000 грн. у власність та передати предмет лізингу умовах фінансового лізингу в користування лізингоодержувачу на строк та на умом передбачених договором.

Так п.3.1 передбачено, що предметом договору є трактор Білорус 15234, який є власністю лізингодавця і який передається у користування та володіння Лізингоодержувача в порядку встановленому договором.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору передбачено, що предмет договору передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку не більше 90 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу, та комісії за організацію предмета лізингу. Лізингоодержувач має можливість сплачувати авансовий платіж впродовж але не більше 12 місяців з моменту підписання договору, платежами визначеними в додатку №1 до договору. Авансовий платіж не може бути сплачений повністю лізингоодержувачем до сплати комісії за організацію.

19 серпня 2014 року позивач ОСОБА_2 сплатив ТОВ «Лізингова компанія «Еталон») 52000 грн., як комісію за організацію договору, про що свідчить квитанція про здійснення каси операції № Пн 34482.

Визнаючи несправедливим умови договору та порушення вимог ст.806 ЦК України в частині того, що позивач мав право самостійно обирати постачальника товару, однак заяви про вибір продавця ТЗ самостійно відповідачу не подавав, суд допустив невірне трактування договору оскільки договір, а саме п. 1.4 передбачає таке право, а те що позивач ним нескористався стосується виконання чи невиконання умов договору однією із сторін.

Також визнаючи несправедливими, 3.5 Договору про те що він суперечить положенням ст. 808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця, і водночас обмежує права споживача стосовно лізингодавця у разі невиконання або неналежного виконання ним договірних зобов'язань (п. 2 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів») суд припустився помилки, оскільки у разі вибору продавця лізенгоотримувачем, що передбачено в даному випадку договором - п.1,4 - відповідальність згідно першого абзацу зазначеної статті закону несе продавець товару, що відповідає договору.

Також визнаючи несправедливими умови договору передбаченими п.6.4, - обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі її смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця:

п.4.1, п.п. 4.2.2, п.п.4.3.1. п. 4.3, п.5.5, п. 6.5., п. 6.6., п. 6.7., п. 6.15.. п. 8.З., п. 8.6д 8.10.,п.10.6, п.11.4, п. 12.3., п. 12.5, якими встановлено обов'язки споживача, і на думку суду недостатньо виписані обов'язки лізингодавця;

- п.12.5, 12,7 п.12.10, п.12.11, якими на думку суду порушено п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» про надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;

- п.8.15, яким продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату наданої| продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);

- п.5.4, п.8.3, п.8.13, якими порушено п.13 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» про визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві, або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

При цьому судом першої інстанції не взято до уваги, що всі зазначенні умови договору стосуються врегулювання спірних питань на майбутнє, які можуть і не виникнути, вони не стосуються суті договору. Договір лізингу може діяти та виконуватись без зазначених пунктів. Також самим Договором передбачено в п.16,1 що будь які спори або розбіжності, що виникають в процесі виконання умов цього договору сторони можуть вирішувати шляхом переговорів або в судовому порядку. Це ж гарантується споживачеві законодавством зокрема ст. 203 ЦК України.

Ст. 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Що стосується п.5.1 Договору яким встановлено необгрунтовано великий - до 90 робочих днів, строк передачі предмету лізингу та не встановлена відповідальність лізингодавця за порушення строку, то така відповідальність встановлена договором оскільки лізингоодержувач має право відмовитись від договору лізингу в односторонньому порядку у разі прострочення передачі предмету лізингу більше 30 днів.

Також, колегія суддів не згідна з доводами суду першої інстанції, що до несправедливих умов договору п.п.8.2.1 де передбачено комісійну винагороду лізингодавця за організаційні заходи, в розмірі 10 % від вартості предмета лізингу, що становить 52 000 грн. та комісійну винагороду за передачу предмета лізингу в розмірі 3 % від вартості предмета лізингу, оскільки вказані умови на предмет справедливості слід розглядати у порівнянні з іншими спорідненими договорами - наприклад купівлею зазначеного товару в кредит, де теж передбачено комісійні виплати, значні розміри процентів та санційних виплат. У відповідності до ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

За вказаних обставин доводи апеляції є обгрунтованими, колегія невбачає підстав для визнання недійсним договору з зазначених в позові підстав.

Рішення суду підлягає скасуванню із за невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. По справі слід ухвалити нове рішення яким в позові відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" - задоволити.

Рішення Борщівського районного суду від 21 листопада 2014 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення яким у позові ОСОБА_2 до ТОВ «Лізингова. компанія «ЕТАЛОН» про визнання недійсним договору фінансового лізингу, стягнення майнової та моральної шкоди - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.В. Гурзель