У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  19 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 липня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

                                      ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 186 КК України до штрафу у розмірі 850 грн..

Ухвалою апеляційного суду Кіровградської області від 28 серпня 2007 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 14.02.2007 року на вул. Великій Пермській в м. Кіровограді відкрито заволодів майном ОСОБА_3 на загальну суму 813, 5 грн..

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 порушує питання про скасування  судових рішень та закриття справи завідсутністю в діях засудженого складу злочину. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається, на його думку, на однобічність та неповноту у дослідженні обставин справи.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка вважала, що дії засудженого необхідно перекваліфікувати на ч. 1 ст. 190 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи  касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема, істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Як убачається з матеріалів справи, при розгляді справи судові інстанції дійшли висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад злочину, а саме, відкритого заволодіння чужим майном, тобто грабежу.. Проте, правильність такого висновку викликає сумнів.

Судовими інстанціями з вичерпною повнотою встановлені фактичні обставини справи, але не дано належної оцінки показанням засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо обставин заволодіння мобільним телефоном.

Зокрема, даних про те, що ОСОБА_1 відкрито і протиправно заволодів телефоном потерпілого ОСОБА_3 у матеріалах справи  немає.

Як в ході досудового слідства, так і при судовому розгляді справи ОСОБА_3 показував, що засуджений попросив у нього телефон, щоб зателефонувати своїй дівчині і він дав свій телефон ОСОБА_1 для цього. Більше того, в судовому засіданні потерпілий показав, що ОСОБА_1 пограбування не вчиняв (а.с. 169).

Засуджений ОСОБА_1 показав, що у нього не було умислу на заволодіння телефоном ОСОБА_3, який взяв, щоб подзвонити своїй дівчині, а потім повернути телефон власнику.

Свідок ОСОБА_4 також показав, що після розмови по телефону він та ОСОБА_1 поверталися до потерпілого, щоб віддати телефон.

Про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 після розмови ОСОБА_1 по телефону поверталися до ОСОБА_3 показав і сам потерпілий ОСОБА_3.

З показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що телефон було знайдено поруч із потерпілим.

Сам ОСОБА_1 показав, що він викинув телефон, ідучи до потерпілого, та побачивши, що коло того стоїть працівник міліції, а тому він злякався. Таким чином убачається, що ОСОБА_1 мав фактичну можливість зникнути з місця події з телефоном, оскільки жодних перешкод для цього не було, але він цього не зробив.

Отже, доказів про те, що ОСОБА_1 мав умисел на відкрите протиправне  заволодіння телефоном потерпілого і неповерння його законному володільцеві у матеріалах справи немає.

Однак, судові інстанції ці докази оцінили не належно і дійшли помилкового висновку про наявність відкритого протиправного заволодіння чужим майном, яке вчиняв ОСОБА_1.

Оскільки по справі були зібрані всі докази і нові докази зібрати неможливо, а виходячи із конституційного принципу про те, що всякий сумнів слід розцінювати на користь засудженого, то за таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню, а провадження по справі закриттю, на підставі п. 2 ст. 213 КПК України через те, що не була доведена участь підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину.

         Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

                                                        у х в а л и л а :

            касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 липня 2007 року та ухвалу  апеляційного суду  Кіровоградської області від 28 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину.

                                                                Судді:

           В.Г. Жук                          О.Т. Кузьменко                    А.М. Скотарь