Справа № 2 -а- 126 /07р
РІШЕННЯ
іменем України
05 листопада 2007 року Лубенський міськрайонний суд Полтавської області
в складі:
головуючої судді - Чередникової B.C. при секретарі - Мирній Т.Ф. ,Олійник Л.Б. з участю: представника позивача - ОСОБА_2 представників відповідачів - Шарапки О.Д., Тіцької І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лубенської ОДПІ, про визнання дій неправомірними,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 15.08.2007 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача Лубенської ОДПІ про визнання дій непоравомірними та скасування податкового повідомлення
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в травні місяці 2007 року він отримав від відповідача податкове повідомлення № 0003561700/0 від 18.05.2007 p., згідно якого йому визначено сплату податку з доходів фізичних осіб в сумі 4316,5 грн. Сплатити цей податок він повинен в зв"язку з тим, що отримав за заповітом у спадок земельний пай після смерті своєї матері ОСОБА_3.
Оскарживши рішення в адміністративному порядку, отримав відмову в задоволенні своєї скарги. Вважає, що сплачувати податок з доходів фізичних осіб не повинен, так як згідно чинного законодавства, при отриманні спадщини членами сім'ї спадкодавця першого ступеня спорідненості встановлена нульова ставка податку.
Просить суд постановити рішення яким визнати неправомірними дії Лубенської ОДПІ, визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення №0003561700/0 від 22.05.2007 р. та податвову вимогу № 1/42 від 17.07.2007 р. щодо примусового стягнення з його податку на прибуток за отриману в 2006 році у спадщину земельну частку (пай) за ставкою 13% у сумі 4316,5 грн.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_2, позовні вимоги підтримала.
Представники відповідача позов не визнали, заперечують проти його задоволення, пояснили, що позивач отримав земельну ділянку у власність на основі сертифікату на право на земельну ділянку (пай), а не на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку. Згідно листів ДПА України, сертифікат на право на земельну ділянку (пай) є об'єктом комерційної власності, а саме, корпоративним правом. Відповідно до пп 13.2.1 п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" вартість об'єктів комерційної власності (в т. ч. корпоративних прав) в 2006 році оподатковувалася за ставкою, визначеною п. 7.1. ст. 7 зазначеного Закону у розмірі 13%. Зазначене підтерджується листами ДПА України № 21818/С/17-0715 від 10.04.2006 року, № 6686/7/17-0717, від 12.09.2006 р. № 4827/Ж/17-0715 "Щодо оподаткування спадщини у вигляді земельного сертифіката", від 03.06.2005 р. № 5129/Ж/17-3115, від 12.09.2006 р. № 4828/Ш/17-0715 "Як встановлюється ставка оподаткування в залежності від об'єкта спадщини".
Заслухавши сторони, дослідивши докази, що маються в справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до Закону України „Про систему оподаткування" джерела сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються виключно відповідними законами про податки, збори (обов'язкові платежі).
В судовому засіданні встановлено, що згідно п.п.13.1, 13.2 ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" доходи у вигляді успадкованих об'єктів нерухомого та рухомого майна оподатковується за ставкою 0%, якщо вони були отримані від родичів членами сім'ї першого та другого ступеня споріднення.
Згідно цього закону передбачено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік, або дружина, діти як такої фізичної особи, так її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом отримав у спадок після смерті своєї матері ОСОБА_3 земельну частку (пай) розміром 3,01 га на землях Михнівської сільської ради Лубенського району, що належав їй на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0280669 виданого Лубенською районною державною адміністрацією 28.1997 року та зареєстрованого 28 березня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №821.
Родинний зв'язок позивача ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про його народження.
28.02.2007 року на адресу позивача відповідачем було направлено запрошення з'явитися в Лубенську ОДПІ для подання декларації про право на спадщину. 31.03.2007 року ОСОБА_1 подав до Лубенської ОДПІ декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2006 року або за інший період звітного періоду, згідно якої він одержав в 2006 році дохід у вигляді спадщини земельного паю після смерті його матері ОСОБА_3
22.05.2007 року відповідач направив позивачу податкове повідомлення від 18.05.2007 року № 0003561700/0, де визначив суму податкового зобов'язання у вигляді податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4316,5 грн.
15.06.2007 року позивач оскаржив дії ОДПІ в адміністративному порядку. 16 липня 2007 року він отримав відповідь на свою скаргу, згідно якої в її задовленні відмовлено і направлено першу податкову вимогу № 1/42 від 17.07.2007 року.
Відповідно до ст. 13.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" об"єктом спадщини платника податку є об"єкт комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного, іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею; кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.
Як свідчить вищезазначений перелік сертифікатів, сертифікату на право на земельну частку (пай) серед об'єктів комерційної власності не має.
Ст.3 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок" дає визначення цінного паперу: цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.
В розумінні зазначеного Закону сертифікат на право на земельну частку (пай) не є цінним папером як об"єкт комерційної власності.
Згідно ст. 167 Господарського кодексу Україн , корпоративні права - це права особи, частка якої визначається в статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до Закону, а також інші правомочності, передбачені Законом та статутними документами. Сертифікат на земельну частку (пай) не надає можливості його власнику брати участь в управлінні господарською організацією, отримувати певну частку прибутку (дивідендів) даної організації та актив у разі її ліквідації.
Таким чином суд вважає, що Сертифікат на земельну частку (пай), на ім'я ОСОБА_3, який підтверджував право ОСОБА_3 на земельну частку (пай), не можна розцінювати як наявність корпоративного права у спадкоємця ОСОБА_1
Відповідно до Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року за № 1140, цілісний майновий комплекс - це об'єкт, сукупність активів якого дає змогу провадити певну господарську діяльність. Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їхні структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу та можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності тощо.
Таким чином суд вважає, що право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом, не належить до жодного із різновидів об'єктів комерційної власності і не є об'єктом , що підлягає оподаткуванню.
Відповідно вимог ст. 13 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", навіть при умові, що сертифікат на земельну частку (пай) засвідчує майнове право, сертифікат на земельну частку (пай) породжує лише майнові права та обов'язки, що теж є майном, то у Лубенській ОДПІ не було жодних підстав зобов'язувати позивача сплачувати податок з доходу фізичної особи, оскільки доходи фізичних осіб у вигляді об'єктів нерухомого майна, які успадковуються членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковуються за нульовою ставкою.
Згідно ст.ст. 1, 6 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що ставки податків і об'єкти оподаткування повинні встановлюватися виключно законами України про оподаткування. Законодавчою базою України не передбачено оподаткування сертифікатів на земельну частку (пай) отриманих у спадщину родичами першого ступеня споріднення. У зв'язку з цим встановлення об'єктів оподаткування в будь - який інший спосіб органами державної податкової служби суперечить Закону.
Таким чином суд прийшов до висновку, що доходи у вигляді успадкування земельної ділянки (паю) членами сім'ї першого ступеня споріднення ( в даному випадку сином від матері) не оподатковуються податком з доходів фізичних осіб.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що наведеними доказами доводи відповідача спростовуються і тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 158-163 КАС України, ст.ст. 1, 6 Закону України "Про систему оподаткування", ст. 13 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірними дії Лубенської ОДПІ щодо зобов'язання ОСОБА_1 сплатити податок на прибуток за ставкою 13% за отриману в 2006 році після померлої матері земельну частку (пай).
Визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення №0003561700/0 від 22.05.2007 р. та першу податкову вимогу № 1/42 від 17.07.2007 р. щодо примусового стягнення з ОСОБА_1. податку на прибуток за отриману в 2006 році у спадщину земельну частку (пай) за ставкою 13% у сумі 4316,5 грн.
Рішення може бути оскаржено до окружного адміністративного суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня оголошення рішення суду.