Судове рішення 2-а-26\2009 від 15.10.2009

Судове рішення #4161106

Справа № 2-а-26\2009

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2009 року м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді: Майбороди С.М.,

при секретарі: Головач О.М.,

з участю позивачки ОСОБА_1,

представника позивачки ОСОБА_2.

представника відповідача управління праці та соціального захисту

населення Чернігівської районної державної адміністрації

Чернігівської області : Крісі А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про поновлення строку на звернення, визнання дій неправомірними та стягнення різниці недоплаченої допомоги по догляду за дитиною, зобов»язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

21 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації про зобов'язання виплатити недоплачену грошову допомогу в сумі 4315 грн.06 коп. та про зобов'язання виплачувати в подальшому щомісячну державну грошову допомогу до досягнення дитиною трирічного віку в розмірах, встановлених відповідним бюджетним законодавством. Просила поновити строк на звернення до суду за захистом своїх конституційних прав та стягнути моральну шкоду в розмірі 10000 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років та їй з 07.10.2007 року призначена допомога по догляду за донькою ІНФОРМАЦІЯ_1. Про порушення її права дізналась тільки в серпня 2008 року по телебаченню. В позовній заяві посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 року № 32, якою передбачено, що допомога при народження дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам з 01 січня 2007 року призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб. Посилається на рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, яким визнано неконституційним положення щодо обмеження розміру виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, встановивши, що такі виплати не можуть бути меншими, ніж передбачений законодавством розмір прожиткового мінімуму для особи віком до шести років. Однак зазначає, що допомога проводилась у розмірі нижчому від передбаченого законодавством прожиткового мінімуму.

Позивачка та представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини , викладені в позовній заяві.. Під час судового засідання позивачка уточнила свої позовні вимоги та просила також визнати дії управління соціального захисту населення щодо ненарахування їй допомоги у відповідному розмірі неправомірними, стягнути різницю недоплаченої допомоги по догляду за дитиною за період з 07.10.2007 року по 31.10.2008 року. Також позивачка та її представник просили поновити строк подання адміністративного позову оскільки про порушення її права дізналась тільки в серпня 2008 року, з заявою про виплату допомоги звернулась до управління 07жовтня 2007 року та першу допомогу отримала 12.12.2007 року. Просила з 01.11.2008 року призначити, нараховувати і виплачувати їй щомісячну допомогу до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі, який дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10000 грн., оскільки зазнала моральних страждань, пов»язаних з невиплатами належної їй допомоги, втратила рівновагу, спокій та постійно перебувала в нервовому стані.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що позивачка дійсно перебуває обліку в управлінні як отримувачка державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як застрахована особа в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування з 07.10.2007 року. В 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснювалась на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням і похованням». Відповідно частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням і похованням» в 2007 році здійснювалась за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, вставленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07. №6-рп/2007 визначено таким, що не відповідає Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зокрема третій абзац частини другої статті 56 щодо визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зазначене рішення могло б бути реалізовано шляхом внесення змін до законодавчого акту, який був предметом спору, в даному випадку Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» або шляхом визначення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» додаткових коштів для зазначених виплат. Проте на даний час таких змін не внесено, не визначено джерело фінансування рішення Конституційного Суду. Щодо виплати допомоги в 2008 році зазначила, що відповідно до статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» встановлено, що розмір державних соціальних гарантій на 2008 рік, що визначається залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції від 28.12.07., зміни внесені пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів») встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08. №10-пр/2008 не визначені такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів». Таким чином, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначена та виплачувалась позивачу без порушення чинного законодавства. Вважає, що з боку управління порушень відповідних нормативно-правових актів не відбулося, а тому їх дії не є протиправними, оскільки вони діяли в рамках наданих їм повноважень. Зазначила, що позивачем не підтверджено факт заподіяння з боку управління моральних та фізичних страждань. Щодо позовних вимог в період з 07.10.2007 року просила застосувати строк позовної давності, оскільки позивачка отримує допомогу з жовтня 2007 року, а тому знала про порушення її прав з дати фактичного отримання щомісячно вказаної допомоги в меншому розмірі та крім того, в особовій справі розписалася про ознайомлення з порядком нарахування та виплати допомоги.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації та їй з 07.10.2007 року по 08.07.2010 року призначено допомогу по догляду за донькою - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трьох років, що не заперечувалось сторонами.

Відповідно ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції, що діяла до 01.01.2008 року право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Частиною 1 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням і похованням» встановлено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Позивачка до народження дитини працювала на підприємстві у військовій частині А 0978, та являється застрахованою особою в системі загальнообов»язкового державного соціального страхування, що підтвердили сторони в судовому засіданні.

Згідно ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням і похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з частиною 2 статті 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до частини 2 статті 4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

З метою приведення окремих норм законів у відповідність із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію статей 41 та 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» на 2007 рік було зупинено п. 7 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Абзацом третім частини 2 статті 56 вказаного Закону було встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на 2007 рік відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положення абзацу третього частини 2 статті 56, пункту 14 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Отже позивачка мала право у 2007 році на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 07 жовтня 2007 року у розмірі, визначному ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням і похованням».

Відповідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів.

Позивач в 2007 році отримувала допомогу по догляду за дитиною у меншому розмірі ніж встановлено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням і похованням», а тому знала про порушення її прав з дати фактичного отримання щомісячно вказаної допомоги в меншому розмірі, але звернулась до суду лише січні 2009 року.

З урахуванням того, що відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, а позивач не навів поважних підстав, за яких йому необхідно поновити строк на звернення за захистом її порушених прав, оскільки остання звернулась до управління вже після висвітлення рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року в засобах масової інформації, а тому суд не визнає причини пропуску строку звернення до суду поважними і на підставі ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне в частині вимог позивача з 07.10.2007 року по 31.12.2007 року відмовити в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.

Згідно з підпунктом 7 пункту 23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107 було внесено зміни до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до яких розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не може бути меншим за 130 гривень на місяць.

З 01.01.2008 року, відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною, тобто з 01.01.2008 року право на допомогу за цим Законом мають особи як застраховані, так і не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Проте пунктом 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що з 01.01.2008 р. для розрахунку допомоги застосовується 50%, з 01.01.2009 р. - 75%, і лише з 01.01.2010 р. - 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Зазначені зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» не конституційними не визнавались та на час звернення позивача до суду є чинними, а відповідно ст. 150 Конституції України, вирішення питання про відповідність Конституції України Законів та інших правових актів Верховної Ради України належить до повноважень Конституційного суду України.

Вимога позивача виплачувати в подальшому щомісячну державну грошову допомогу до досягнення дитиною трирічного віку в розмірах, встановлених відповідним бюджетним законодавством задоволенню не підлягає, оскільки суд не може обмежувати волі державного органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

Суд також не знаходить підстав в визнанні дій управління протиправними, оскільки останні діяли в рамках наданих ним повноважень. Крім того, на звернення позивачки 18.11.2008 року з боку управління праці та соціального захисту населення Чернігівської райдержадміністрації була надана обґрунтована відповідь з приводу нарахування та виплати їй допомоги по догляду за дитиною та роз»яснено право звернутись в управління та надати відповідні документи для визначення права на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в підвищеному розмірі. Не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди за необґрунтованістю та безпідставністю заявлених вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 72, 86, 99, 100, 158-164 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації про поновлення строку на звернення, визнання дій неправомірними та стягнення різниці недоплаченої допомоги по догляду за дитиною, зобов»язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Майборода

Справа № 2а-26/2009