ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2007 р. | № 44/639 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: | Першикова Є.В., |
суддів: | Савенко Г.В., |
Ходаківської І.П., |
розглянула |
касаційну скаргу | державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" (далі Кіностудія) |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду |
від | 13.10.06 |
у справі | № 44/639 |
господарського суду | міста Києва |
за позовом | відкритого акціонерного товариства тресту "Київміськбуд-1" імені М.П.Загороднього (далі Товариство) |
до | Кіностудії, |
третя особа: | Міністерство культури і туризму України (далі Міністерство), |
про | стягнення 1 465 976,00 грн. |
В засіданнях взяли участь представники
- позивача: | Збирит О.В. (за дов. 3 56 від 29.03.06) - у судовому засіданні 21.12.06, 18.01.07; Стаднік Ю.О. (за дов. № 70 від 03.07.06) - у судовому засіданні 21.12.06, 18.01.07; Прокопенко І.И. (за дов. № 51 від 08.02.06) - у судовому засіданні 21.12.06, 18.01.07; |
- відповідача: | Тарасенко А.В. (за дов. № 03 від 02.03.06) - у судовому засіданні 21.12.06, 18.01.07; |
- третьої особи: | Саліван Л.Ф. (за дов. № 1187/11/13-06 від 06.11.06) - у судовому засіданні 21.12.06, 18.01.07. |
Ухвалою від 01.12.06 колегії суддів Вищого господарського суду України касаційна скарга Підприємства № 1369 від 01.11.06 була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 21.12.06.
Під час розгляду справи в судовому засіданні 21.12.06 від представника Кіностудії надійшло усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для надання письмових уточнень до касаційної скарги.
З урахуванням наведеного, у судовому засіданні 21.12.06 було оголошено усну перерву до 18.01.07, про яку учасників судового процесу було додатково повідомлено ухвалою суду від 21.12.07.
Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судового засідання 18.01.07. Відводів складу колегії суддів не заявлено.
На день розгляд справи у судовому засіданні 18.01.07 Кіностудією будь-яких письмових уточнень, заяв чи клопотань, для надання яких її представником заявлялось клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні 21.12.06, до суду надано не було.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 18.01.07 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 30.05.06 господарського суду міста Києва (суддя Катрич В.С.) у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи доведено, що Кіностудія повідомляла Товариство про необхідність розірвання спірного договору у зв'язку з змінами в законодавстві, а тому місцевий суд прийшов до висновку, що з урахуванням того, що підприємницька діяльність здійснюється господарюючим суб'єктом на власний ризик, а відшкодування втрат сторони договором не передбачили, то позовні вимоги є необґрунтованими.
Постановою від 13.10.06 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Андрієнка В.В., суддів –Малетича М.М., Студенця В.І.) рішення від 30.05.06 господарського суду міста Києва скасовано, по справі прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Товариства задоволено частково.
З Кіностудії на користь Товариства стягнуто 9 480 069,60 грн. збитків,
25 500,00 грн. державного мита, 12 750,00 грн. державного мита за перегляд справи в апеляційному порядку та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти позовних вимог Товариству відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що Кіностудією не було вжито заходів щодо розірвання договору в установленому законом порядку, а його дії, зокрема, листи з проханням передати квартири для заселення їх працівниками Кіностудії, свідчать про відсутність наміру розірвання договору. Під час перегляду справи суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що Товариство знало, або мало знати про законодавчі зміни, а також про невиконання Кіностудією своїх зобов'язань за спірним договором, у зв'язку з чим вирішив за можливе зменшити розмір неодержаного Товариством прибутку на
3 000 000,00 грн.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції Кіностудія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 13.10.06 Київського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 30.05.06 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Свої вимоги Підприємство обґрунтовує тим, що при прийнятті оскарженого судового акту апеляційним судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 4, 47 Господарського процесуального кодексу України, ст. 159 Цивільного процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що його не було належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання, оскільки 10.10.06 під час судового засідання, здійсненого без участі його представника, була оголошена усна перерва до 13.10.06, про яку Кіностудію належним чином повідомлено не було.
Також, скаржник зазначає про те, що постанова по справі була винесена іншим складом колегії суддів, ніж призначалась до розгляду, в той час як ухвали про зміну складу колегії суддів судом не виносилось, що, на думку Кіностудії, є порушенням принципу безпосередності судового розгляду.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить постанову від 13.10.06 Київського апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу Підприємства без задоволення.
Міністерство у своєму відзиві на касаційну скаргу доводи Підприємства підтримує та просить постанову від 13.10.06 Київського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 30.05.06 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Крім тих підстав касаційних вимог, визначених Кіностудією, Міністерство посилається на порушення апеляційним судом ч. 2 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", ст. 96 Земельного кодексу України та ст. 635 Цивільного кодексу України.
До початку розгляду справи по суті, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що, з урахуванням того, що в матеріалах справи наявна лише одна касаційна скарга (Кіностудії), то справа переглядається в межах, визначених даною касаційною скаргою, та з урахуванням вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, додаткові доводи та вимоги судом до уваги не приймаються.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзиви на касаційну скаргу, заслухавши представників сторін та третьої особи, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 22.09.00 між Кіностудією (Підрядник) та Товариством (Замовник) було укладено договір № 41/2000 (далі Договір) на будівництво групи житлових будинків по вул.Довженка на земельній ділянці, що належить Кіностудії.
Судовими інстанціями встановлено, що за умовами Договору Кіностудія, як Замовник, вирішує питання погодження місця розташування об'єктів та оформлення права користування земельними ділянками, отримує містобудівний паспорт, дозвіл на виконання робіт та інші вихідні дані для проектування, а Товариство, як Підрядник-інвестор, бере на себе обов'язки щодо розробку і погодження проектно-кошторисної документації, укладання угод на проектно-вишукувальні та будівельні роботи та фінансує всі роботи.
Також, судовими інстанціями встановлено, що у Договорі сторони погодили, що після закінчення будівництва об'єктів Кіностудія одержує 12,5% загальної площі збудованих квартир, а решту збудованих квартир і вбудовані приміщення отримує Товариство.
Під час перегляду справи в апеляційному порядку судом встановлено, що ні Договір, ні додаткові угоди до нього не передбачають обов'язку Підрядника узгоджувати з Замовником строки розробки технічної документації, угоди на розробку проектно-вишукувальних робіт і проектно-кошторисну документацію.
На підставі наданих сторонами доказів по справі судовими інстанціями встановлено, що протягом 2000-2003рр. Товариство згідно умов Договору здійснювало дії по розробці технічної документації, що вимагало підготовки земельних ділянок, розробки завдання на проектування, збирання технічних умов експлуатаційних служб. При цьому встановлено, що вказана робота Товариством була проплачена відповідним організаціям.
На підставі матеріалів справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що листами від 04.04.01 та від 03.05.01 Кіностудією було повідомлено Товариство про неможливість продовження спільної праці за Договором у зв'язку з тим, що холдингова компанія "Київміськбуд" запропонувала йому більш вигідні умови по спорудженню житлового комплексу. Судами встановлено, що Товариство не погодилося з вказаною пропозицією мотивуючи це тим, що така одностороння відмова від Договору є неправомірною. Водночас встановлено, що Кіностудією заходів щодо розірвання Договору у встановленому порядку вжито не було.
Вирішуючи спір, попередні судові інстанції встановили, 29.11.01 та 16.08.02 між Товариством та Кіностудією було укладено дві додаткові угоди до Договору, відповідно до яких Кіностудія мала отримати три однокімнатні квартири.
Судовими інстанціями встановлено, що у листі від 27.05.02 Кіностудія звернулась до Товариства з проханням прискорити отримання рішення Київміськради про погодження місця розташування об'єктів будівництва та інші документи, а листом від 26.03.03 просила в порядку підготовки ділянки під будівництво спорудити тимчасовий паркан, та перекрити щитами вікна споруди, що постраждала від пожежі.
Також, встановлено, що листом від 21.08.02 Кіностудія звернулась до Товариства з проханням на виконання умов Договору та додаткової угоди до нього від 16.08.02 передати Шевченківській райдержадміністрації три однокімнатні квартири в рахунок квартир, що будуть збудовані за спірним Договором, для заселення їх працівниками Кіностудії. На підставі матеріалів справи судовими інстанціями встановлено, що вказане прохання Кіностудії Товариством було задоволено.
На підставі наданих сторонами доказів по справі місцевим та апеляційним судами встановлено, що листом від 26.05.03 Кіностудія звернулась до Товариства з проханням розробити пропозиції про доцільність подальшої сумісної праці з урахуванням вимог нового земельного законодавства. При цьому, на підставі матеріалів справи попередніми судовими інстанціями встановлено, що на цей момент Товариством вже були понесені витрати на: виготовлення технічної документації на будівництво в сумі 454 549,77 грн., на відшкодування Кіностудії за її вимогою 22 957,94 грн. витрат на оплату послуг Центру державного земельного кадастру, а також передано Кіностудії три однокімнатні квартири загальною вартістю 1 179 856,00 грн.
Вирішуючи спір судові інстанції встановили, що з урахуванням вказаних обставин листом від 15.03.04 Товариство запропонувало Кіностудії оплати понесені ним витрати, проте Кіностудія відмовилася їх відшкодовувати, посилаючись на їх необґрунтованість.
На підставі наданих сторонами доказів по справі апеляційним судом встановлено, що на виконання умов Договору Товариство розробило проектно-кошторисну документацію згідно якої планувалося побудувати два житлових будинки місткістю 265 квартир загальною площею квартир 33 535,2 м.кв. При цьому, встановлено, що загальна вартість витрат на плановане будівництво житлових будинків складала 202 096 200,00 грн., загальна сума коштів які мало би отримати Товариство за наслідками реалізації належних йому квартир склала б 219 187 200,00 грн., а в такому випадку чистий прибуток Товариства, за мінусом сплачених податків (ПДВ та податку на прибуток), склав би 10 682 000,00 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 886 Цивільного кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.
За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські обов'язки належним чином відповідно до договору.
За змістом ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас, враховується, що ст. 615 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено склад та розмір відшкодування збитків, зокрема до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі неналежного виконання зобов'язання другою стороною.
Неодержаний прибуток (втрачена вигода) –це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.
З урахуванням наведеного та вимог п. 3 ст. 219 Господарського кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про зменшення розміру неодержаного Товариством прибутку на 3 000 000,00 грн.
Щодо посилань Кіностудії на порушення апеляційним судом норм процесуального права, то вони не можуть бути прийняті до уваги виходячи з наступного.
Як вбачається з правового аналізу матеріалів справи, ухвалою від 20.06.06 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Пінчук А.М., суддів –Капацин Н.В., Данилової Т.Б.) /а.с. 1 т. 3/ апеляційна скарга Кіностудії була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 04.07.06. Як вбачається з відмітки канцелярії суду на зворотній стороні вказаної ухвали, долученої до матеріалів справи, дана ухвала була направлена учасникам судового процесу 21.06.06.
Розпорядженням від 04.07.06 № 01-23/1/6 голови Київського апеляційного господарського суду /а.с. 18 т. 3/ на підставі ст.ст. 43, 22 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 26, 27, 28 Закону України "Про судоустрій України ", у зв'язку з завантаженістю судді Капацин Н.В., для розгляду справи № 44/639, призначеної до розгляду в апеляційному порядку колегією суддів у складі: головуючого –Пінчук А.М., суддів –Капацин Н.В., Данилової Т.Б., було створено колегію суддів у складі головуючий –Пінучк А.М., судді –Гольцова Л.А., Данилова Т.Б.
Відповідно до протоколу судового засідання /а.с. 22 т. 3/, представники Кіностудії, Товариства та Міністерство в судовому засіданні 04.07.06 були присутні. В протоколі вказано, що у зв'язку з усним клопотанням Товариства про відкладення розгляду справи у зв'язку з направленням до Президії Вищого господарського суду України відводу по даній справі, у судовому засіданні 04.07.06 було оголошено перерву до вирішення питання про відвід. Як вбачається з протоколу судового засідання, 04.07.06 розгляду справи по суті не відбувався.
Як вбачається з юридичного аналізу матеріалів справи, постановою Президії Вищого господарського суду України від 11.07.06 /а.с. 27 т. 3/ заяву Товариства про відвід судді Пінчука А.М. було залишено без задоволення.
Ухвалою від 31.07.06 першого заступника голови Київського апеляційного господарського суду Островича С.Е. /а.с. 32 т. 3/ заява Товариства про відвід суддів Гольцової Л.А. та Данилової Т.Б. було залишено без задоволення. Як вбачається з відмітки канцелярії суду на зворотній стороні вказаної ухвали, долученої до матеріалів справи, дана ухвала була направлена учасникам судового процесу 01.08.06.
Ухвалою від 04.08.06 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі головуючий –Пінучк А.М., судді –Гольцова Л.А., Данилова Т.Б) /а.с. 38 т. 3/ розгляд справи було призначено на 17.08.06. Як вбачається з відмітки канцелярії суду на зворотній стороні вказаної ухвали, долученої до матеріалів справи, дана ухвала була направлена учасникам судового процесу 04.08.06.
Розпорядженням від 14.08.06 № 01-23/1/5 голови Київського апеляційного господарського суду /а.с. 42 т. 3/, у зв'язку з перебуванням суддів Гольцової Л.А. та Данилової Т.Б. у відпустках, для розгляду справи № 44/639 в апеляційному порядку було створено колегію суддів у складі: головуючого –Андрієнко В.В., суддів –Малетич М.М., Студенець В.І.
Протоколу судового засідання від 17.08.06 /а.с. 52/ свідчить, що у судовому засіданні, у якому приймали участь представники Товариства, Підприємства та Міністерства, склад суду оголошувався, відводів оголошеному складу колегії суддів не заявлялося. Також, з протоколу судового засідання від 17.08.06 вбачається, що у даному судовому засіданні відбувався розгляд справи по суті: суд заслуховував пояснення представників сторін, досліджував матеріали справи. За результатами розгляд справи в судовому засіданні 17.08.06 було оголошено перерву до 19.09.06.
У зв'язку з неявкою представника Кіностудії, ухвалою від 19.09.06 Київського апеляційного господарського суду /а.с. 60 т. 3/ розгляд справи було відкладено на 10.10.06. Як вбачається з відмітки канцелярії суду на зворотній стороні вказаної ухвали, долученої до матеріалів справи, дана ухвала була направлена учасникам судового процесу 20.09.06. Факт отримання даної ухвали скаржник у своїй касаційній скарзі не заперечує.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що ухвалою від 19.09.06 суд не зобов'язував сторін з'явитися у судове засідання.
Матеріали справи не свідчать про наявність доказів поважності неявки представника Кіностудії у судове засідання апеляційного суду, та не містять будь-яких заяв чи клопотань Кіностудії про відкладення розгляду справи чи таких, що свідчили б про неможливість явки її представника у судові засідання.
На підставі з протоколу судового засідання /а.с. 64 т. 3/ вбачається, що у судовому засіданні 10.10.06 брали участь представники Товариства та Міністерства, а Кіностудія своїм правом направлення повноважених представників у дане судове засідання не скористалась, про причини неявки суд не повідомила. У судовому засіданні 10.10.06 розгляд справи по суті було продовжено, та за його результатами було оголошено усну перерву до 13.10.06.
Протокол судового засідання від 13.10.06 /а.с. 66 т. 3/ свідчить, що представники Кіностудії та Міністерства у судове засідання не з'явились. У судовому засіданні 13.10.06 було оголошено постанову по справі, яка була направлена учасникам судового процесу в установленому законом порядку.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що як вбачається з правового аналізу оскарженої постанови, під час перегляду справи в апеляційному порядку судом було надано юридичну оцінку, зокрема, відзивам Кіностудії та Міністерства на апеляційну скаргу Товариства, які наявні в матеріалах справи /а.с. 45-49, 50-51 т. 3/.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено права та обов'язки сторін, визначено, що сторони мають право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, заявляти клопотання, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. При цьому, встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Отже, у випадку, якщо належно повідомлений про місце, дату та час судового засідання учасник судового процесу виявляє бажання взяти у ньому участь, але має об'єктивні обставини, які перешкоджають цьому, то така сторона має право подати суду клопотання про відкладення розгляду справи, а з метою уникнення підозр щодо можливого затягування розгляду справи по суті, до вказаного клопотання мають бути додані докази поважності підстав, що зумовили йог подання.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що за змістом ст. 811 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні складається протокол, у якому зазначаються відомості щодо такого засідання, в тому числі, склад суду та відомості про усні заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Протокол у триденний строк підписують суддя (суддя - головуючий у колегії суддів) і секретар судового засідання. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу. Зауваження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи.
Правового аналіз матеріалів справи свідчить, що Кіностудією клопотань про ознайомлення з матеріалами справи в суді апеляційної інстанції не заявлялось, а отже дій щодо з'ясування підстав зміни складу суду та результатів розгляду справи в судовому засіданні 10.10.06 не вчинялось.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що змістом ст. 28 Закону України "Про судоустрій України", яка регламентує компетенцію голови апеляційного суду, зокрема встановлено, що голова відповідного суду здійснює організаційне керівництво діяльністю суду, а отже, має повноваження формування колегій суддів для розгляду справ. Голова апеляційного суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що розпорядження голови апеляційного суду про зміну складу колегії суддів є достатньою підставою для призначення нового складу колегії суддів по справі.
При цьому, матеріалами справи підтверджено, що розгляд справи по суті здійснювався єдиним складом колегії суддів: головуючий – Андрієнко В.В., судді –Малетич М.М., Студенець В.І., яка винесла оскаржену постанову.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи Кіностудії, викладені в касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовими інстанціями не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанцій було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" № 1369 від 01.11.06 залишити без задоволення.
Постанову від 13.10.06 Київського апеляційного господарського суду у справі № 44/639 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий | Є.Першиков |
судді: | Г.Савенко |
І.Ходаківська |