У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

02.04.2015 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Дворніченка В.І. (головуючого), Демченка С.М., Дідика В.М., з участю прокурора - Сирохман Л., засудженої ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянув у відкритому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_3 та заступника прокурора Хустської міжрайонної прокуратури на вирок Хустського районного суду від 09.07.2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка смт.Королево Виноградівського району, зареєстрованої в АДРЕСА_1,проживаюча в АДРЕСА_2, українка, громадянка України, непрацююча, раніше судима вироком Хустського районного суду від 26.03.2001 року за ст.140 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.46-1 КК України звільнена від відбуття покарання з відстрочкою виконання вироку на 2 роки, вироком Хустського районного суду від 14.07.2003 року за ст.192 ч.2 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень, вироком Хустського районного суду від 19.04.2006 року за ст.199 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст..75 КК України звільнена від відбуття покарання з відстрочкою виконання вироку на 3 роки, вироком Виноградівського районного суду від 19.07.2011 року за ст.199 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненої від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, постановою Хустського районного суду від 14.08.2012 року звільненої від покарання за вироком Виноградівського районного суду від 19.07.2011 року

засуджена за ч. 1 ст. 115 КК України до семи років шести місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою, строк відбуття покарання обчислювати з 22.09.2012 року.

Стягнено з ОСОБА_3 588,48 гривень витрат пов'язаних з проведенням експертиз холодної зброї в користь НДЕКЦ УМВС України в Закарпатській області.

Питання про речові докази вирішено в порядку ст.81 КПК України(1960 року).

Згідно вироку суду, 21.09.2012 року, приблизно о 19 годині, в приміщенні будинку АДРЕСА_2 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, на грунті неприязних відносин виник конфлікт, під час якого ОСОБА_3, тримаючи у правій руці ніж, нанесла потерпілому один удар ножем в область лівої частини грудної клітки, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 22.10.2012 року № 124, смерть ОСОБА_5 настала внаслідок колото-різаного поранення грудної клітки зліва, яке супроводжувалось наскрізним пораненням правого шлуночка серця, що призвело до зовнішньої і внутрішньої крововтрати та ускладнилось гіповолемічним шоком, що і стало безпосередньою причиною його смерті.

В апеляції засуджена ОСОБА_3 зазначає, що ні досудовим, ні судовим слідством не було доведено наявності у неї умислу на позбавлення життя ОСОБА_5, а судово-медична експертиза в справі проведена однобічно та поверхово. Вважає, що судом першої інстанції належним чином не було перевірено її версії про те, що нею ненавмисно спричинено потерпілому удар ножем під час спроби надати йому першу медичну допомогу, внаслідок приступу епілепсії, який з ним стався, не усунуто протиріччя в показах свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які оголошувались в судовому засіданні, а питання про необхідність допиту свідка ОСОБА_8 взагалі судом не вирішувалось, а було оголошено покази, дані ним під час досудового слідства. Тому вважає, що її дії слід кваліфікувати як вбивство з необережності, і просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, в зв'язку з порушеннями норм процесуального та матеріального права, неповнотою та однобічністю проведеного в справі судового слідства.

Прокурор в апеляції зазначає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав неповноти та однобічності судового слідства і невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що судом хоч і вірно кваліфіковано дії підсудної за ч.1 ст.115 КК України, але обвинувачення, визнане судом доведеним, викладено не повністю, не зазначено, що ОСОБА_3 спричинила смерть потерпілому через помсту, викликану через побутову сварку на грунті пияцтва, не вказано, що нанесене поранення стало причиною смерті ОСОБА_5 прямо на місці події, а отже висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Не виконано судом першої інстанції і вказівок суду апеляційної інстанції, викладених в ухвалі від 22.08.2013 року і не наведено у вироку висновків про те, що покази та версія ОСОБА_3 повністю спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами. Тому просить вирок суду щодо ОСОБА_3 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, який підтримав вимоги апеляції та просив вирок суду скасувати. а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, з підстав наведених у скарзі, засуджену ОСОБА_3, яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги та доповнення до неї і з цих підстав просила скасувати вирок, а справу повернути до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, провівши судові дебати та надавши останнє слово ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що апеляцію засудженої ОСОБА_3 та заступника прокурора слід задовольнити з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.375 КПК України(1960 року) після скасування вироку (постанови) апеляційним судом суд першої інстанції розглядає справу у відповідності з вимогами глав 25 - 28 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Вирок щодо ОСОБА_3 від 09.07.2014 року наведеним вимогам закону не відповідає.

Постановляючи вирок, суд не взяв до уваги, що суб'єктивна сторона умисного вбивства, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, характеризується виною у формі умислу, з'ясування змісту і спрямованості якого, виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого злочину з врахуванням суб'єктивного ставлення винного до наслідків своїх дій, є обов'язковим.

Описуючи у вироку суб'єктивну сторону злочину, суд нечітко і неконкретно виклав обставини, що свідчать про спрямованість умислу ОСОБА_3 на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_5 та її суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій - настання смерті потерпілого ОСОБА_5, а відтак не вирішив питання про умисел засудженої, що має визначальне значення для перевірки правильності кваліфікації дій за ч. 1 ст. 115 КК України.

Всупереч вимогам ст.334 КПК України(1960 року) суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку, при формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним, не дивлячись на правову кваліфікацію дій підсудної за ч.1 ст.115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, зазначив, що ОСОБА_3 заподіяла ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть, не зазначивши при цьому мотивів протиправного діяння.

У порушення вимог ст. 22 КПК України суд не вжив всіх заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, внаслідок чого допустив однобічність і неповноту судового слідства.

Так, пославшись на покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, як на доказ вини ОСОБА_3 в умисному спричиненні смерті ОСОБА_5, судом першої інстанції не було дано належної оцінки суперечностям в їх поясненнях і такі в судовому засіданні усунені не були, зокрема, щодо того, в якому становищі вони знайшли потерпілого, коли повернулися з с.Крайникова, через який проміжок часу вони повернулись на місце події, яким чином діяла ОСОБА_3 у вказаній ситуації, чи був на той момент живим потерпілий, хто з них заходів всередину будинку, а хто ні.

Всупереч ст. 74 КПК України та рекомендаціям, викладеним в п.22 Постанови ПВС України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», суд не перевірив версію ОСОБА_3, яка під час судового розгляду справи вказувала на те, що не мала наміру вбивати ОСОБА_5, не наносила йому цілеспрямованого удару ножем, а ножове порання, що стало причиною смерті, нанесено нею було випадково, під час спроби надати потерпілому першу медичну допомогу при алкогольній епілепсії.

Наведені твердження ОСОБА_3 залишились поза увагою суду, і перевіривши ці її покази шляхом допиту експерта в судовому засіданні, частковому визнанню нею своєї вини судом належної оцінки не надано і у вироці не зазначено, чим таке спростовується. Крім того, наведені у вироку суду висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що також тягне за собою його скасування.

Оцінюючи, як доказ винності ОСОБА_3, висновок судово-медичної експертизи від 22.10.2012 року № 124, судом не було враховано, що підсудна від самого початку досудового слідства наполягала на тому, що удар ножем нею потерпілому заподіяно ненавмисно, під час спроби надати останньому медичну допомогу, внаслідок припадку епілепсії, що в нього почався, але питання щодо можливості заподіяння ОСОБА_5 ножового поранення за обставин, на які вказує ОСОБА_3 на вирішення експертизи не ставились, натомість судом тільки було допитано експерта в судовому засіданні. Крім того, з метою підтвердження або спростування тверджень підсудної судом не було вжито жодних процесуальних дій для з'ясування наявності чи відсутності в потерпілого такої хвороби, як епілепсія(алкогольна епілепсія).

Пославшись на покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, оголошені в судовому засіданні, як на доказ вини ОСОБА_3 в умисному спричиненні смерті ОСОБА_5, судом першої інстанції так і не було дано належної оцінки суперечностям в їх поясненнях і такі в судовому засіданні усунені не були, зокрема, щодо того, в якому становищі вони знайшли потерпілого, коли повернулися з с.Крайникова, через який проміжок часу вони повернулись на місце події, яким чином діяла ОСОБА_3 у вказаній ситуації, чи був на той момент живим потерпілий.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляції ОСОБА_3 та заступника прокурора заслуговують на увагу. Допущені судом істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічна оцінка доказів, залишення поза увагою інших обставин справи, які могли істотно вплинути на висновки суду про визначення змісту суб'єктивної сторони вчиненого щодо ОСОБА_5 злочинного діяння та юридичну кваліфікацію дій винної особи, потягли за собою постановлення необґрунтованого судового рішення щодо ОСОБА_3

Крім того, у відповідності до п.2 ч.2 ст.368 КПК України(1960 року) дізнання, досудове чи судове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним, коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, за винятком випадків, коли дослідити їх було неможливо.

Ухвалою апеляційного суду від 22.08.2013 року кримінальна справа щодо ОСОБА_3 за ст.115 ч.1 КК України вже поверталась на новий судовий розгляд, однак судом першої інстанції при новому розгляді справи і постановленні вироку від 09.07.2014 року не було обговорено всіх питань і з'ясовано обставин, на які звернув увагу суд апеляційної інстанції, запропоновані в ухвалі процесуальні дії для заповнення прогалин, допущених при першому розгляді справи виконано також не було.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що вирок Хустського районного суду від 09.07.2014 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду суду належить вжити заходів для повного, всебічного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, дати належну оцінку зібраним доказам, врахувати і перевірити усі доводи, на які посилаються апелянти, в тому числі ретельно дослідити та проаналізувати докази, що мають значення для з'ясування змісту суб'єктивної сторони діяння ОСОБА_3, встановити умисел та мотив злочину, перевірити версію останньої про відсутність наміру вбивати потерпілого, при необхідності призначити повторну судово-медичну експертизу, залежно від чого постановити у справі законне й обґрунтоване рішення, вчинити інші процесуальні дії необхідні для правильного вирішення справи по суті.

За таких обставин апеляційні йскарги ОСОБА_3 та прокурора підлягають до задоволення.

При скасуванні судового рішення з направленням справи на новий судовий розгляд, колегія суддів не вбачає підстав для зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу та залишає такий у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст.365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляцію ОСОБА_3 та заступника прокурора Хустської міжрайонної прокуратури задовольнити.

Вирок Хустського районного суду від 09.07.2014 року щодо ОСОБА_3 за ч.1 ст.115 КК України скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити попередній - тримання під вартою.

Судді: