ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 р. | № 29/273-05-7934 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя | Муравйов О.В. |
судді | Полянський А.Г. |
Коробенко Г.П. |
розглянувши |
касаційні скарги | ПП “Агрофірма ім. М.О. Посмітного” та Акціонерного товариства “Український інноваційний банк” в особі Одеської філії |
на по справі | рішення господарського суду Одеської області від 25.11.2005 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 р. № 29/273-05-7934 господарського суду Одеської області |
за позовом | Південного регіонального виробничо-комерційного відділення концерну “Украгротехсервіс” |
до | ПП “Агрофірма ім. М.О. Посмітного” та Акціонерного товариства “Український інноваційний банк” в особі Одеської філії |
третя особа | Акціонерний поштово-пенсійний банк “Аваль” в особі Одеської обласної філії |
про | визнання права власності, визнання договору застави недійсним, розірвання договору та повернення майна |
За участю представників сторін:
позивача –Тюхтій М.П.,
Лоскутов С.П.,
відповідача –1- Шевченко В.Є. дов. № 7
відповідача –2- Бороган В.В. дов. № 1125 від 27.10.2006 р.,
Зеленюк В.В. дов. № 2 від 10.01.2007 р.,
третьої особи –не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.11.2005 р. (суддя Аленін О.Ю.) позов задоволено частково: визнано право власності на корів племінних в кількості 160 голів за Південним регіональним виробничо-комерційним відділенням концерну “Украгротехсервіс”, розірвано договір про співробітництво у виробництві продукції тваринництва від 16.10.1999р., укладеного між КСП ім. М.О. Посмітного та Південним регіональним виробничо-комерційним відділенням концерну “Украгротехсервіс”, зобов’язано ПП “Агрофірма iм. М.О. Посмітного” повернути Південному регіональному виробничо-комерційному відділенню концерну “Украгротехсервіс” кopiв племінних в кількості 160 голів і стягнуто з ПП “Агрофірма iм. М.О. Посмітного” на користь Південного регіонального виробничо-комерційного відділення концерну “Украгротехсервіс” судові витрати. В решті позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 р. рішення господарського суду Одеської області від 25.11.2005 р. по справі № 29/273-05-7934 змінено. Резолютивну частину зазначеного рішення суду в частині позову про визнання права власності на корови племінні, вівці, визнання договору застави недійсним і повернення майна викладено в наступній редакції: Позов Південного регіонального виробничо-комерційного відділення концерну “Украгротехсервіс” задовольнити частково. Визнати за Південним регіональним виробничо-комерційним відділенням концерну “Украгротехсервіс” право власності на корів племінних тільних породи українська червоно-ряба в кількості 160 (сто шістдесят) голів і овець в кількості 450 (чотириста п’ятдесят) голів. Визнати недійсним договір застави від 03 грудня 2004 р. за № 12954, укладеного між Приватним підприємством “Агрофірма ім. М.О. Посмітного” і Акціонерним товариством “Український інноваційний банк” в особі директора Одеської філії АТ “Укрінбанк” в частині передачі в заставу корів племінних тільних породи українська червоно-ряба в кількості 160 (сто шістдесят) голів і овець в кількості 450 (чотириста п’ятдесят) голів. Зобов’язати Приватне підприємство “Агрофірма ім. М.О. Посмітного” повернути Південному регіональному відділенню концерну “Украгротехсервіс” корів племінних тільних породи українська червоно-ряба в кількості 160 (сто шістдесят) голів і овець в кількості 450 (чотириста п’ятдесят) голів. В решті зазначене рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, ПП “Агрофірма ім. М.О. Посмітного” та Акціонерне товариство “Український інноваційний банк” в особі Одеської філії звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просить їх скасувати, мотивуючи скарги порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Третя особа не скористалась наданим правом на участь у засіданні.
Відзиву на касаційні скарги від третьої особи не надходило.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.
Рішення господарського суду Одеської області мотивоване тим, що у відповідності до ст. ст. 356, 357, 359 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. В зв’язку з цим, вимоги про визнання права власності на корів племінних в кількості 160 голів за Південним регіональним виробничо-комерційним відділенням “Украгротехсервіс” є обґрунтованими.
Вимоги щодо розірвання договору про співробітництво у виробництві продукції тваринництва від 16.10.1999 р. також є обгрунтованими з огляду на положення ст. 651 ЦК України, оскільки Приватним підприємством “Агрофірма ім. М.О. Посмітного” було порушено умови п. 4.4 договору та приписів ст. 578 ЦК України.
Разом з цим, на думку суду, вимоги про визнання договору застави від 03.12.2004 р. № 12954 недійсним є недоведеними. Так як і вимоги про визнання права власності на вівець в кількості 450 голів за Південним регіональним відділенням концерну “Украгротехсервіс”.
Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 р. мотивована тим, що право власності на 450 голів вівців за Відділенням концерну “Украгротехсервіс” підтверджується оригіналом акту звірки поголів’я вівців по спільному вирощуванню їх у ПП “Агрофірма ім. М.О. Посмітного” згідно договору від 16.10.1999 р. станом на 26.02.2005 р. Цей акт підписано керівниками сторін (позивача і першого відповідача) і скріплено печатками останніх, і встановлено, що станом на 26.02.2005 р. у Приватному підприємстві “Агрофірма ім. М.О. Посмітного” було 450 голів вівців, які належать позивачу згідно договору про співробітництво від 16.10.1999 р.
Всупереч ст. 578 ЦК України та п. 4.4. договору від 16.10.1999 р., відповідач 03.12.2004 р. без згоди позивача передав Одеській філії AT “Укрінбанк” за договором застави № 12954 майно - 218 племінних кopiв i 678 овець. 10.06.2005 р. заставоутримувач - Одеська філія AT “Укрінбанк” звернув стягнення на майно заставника. Таким чином, незаконне відчуження 160 голів племінних корів та 450 овець на думку апеляційного господарського суду значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору від 16.10.1999р., а саме - одержання приплоду протягом ще двох років, до моменту закінчення терміну дії договору в 2007 році.
Разом з цим, в порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України, апеляційним господарським судом здійснена неналежна юридична оцінка обставин справи яка призвела до неналежного з’ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ч. 1 ст. 241 ЦК України на яку посилається суд апеляційної інстанції, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
За змістом ч. 1 ст. 241 ЦК України, представник повинен діяти в рамках наданих йому повноважень, а за відсутності у нього таких повноважень, вчинений ним правочин для особи яку представляє, є неукладеним.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, договір від 16.10.1999 р. підписаний від імені Південного регіонального виробничо-комерційного відділення концерну “Украгротехсервіс директором Н.П. Тюхтій та КСП ім. М.О. Посмітного головою правління Тітенко В.Г., але скріплений печаткою ПП “Агрофірма ім. М.О. Посмітного”, якої ще не могло бути, на час підписання договору, оскільки в матеріалах справи міститься копія статуту Приватного підприємства “Агрофірма ім. М.О. Посмітного”, зареєстрованого тільки 10.02.2000 р.
Крім того, в статуті ПП “Агрофірма ім. М.О. Посмітного” зареєстрованому 10.02.2000 р. не має посилання на те, що Приватне підприємство “Агрофірма ім. М.О. Посмітного” є правонаступником КСП ім. М.О. Посмітного”, таке посилання з’являється у змінах до статуту Приватного підприємства “Агрофірма ім. М.О. Посмітного”, зареєстрованих лише 03.08.2005 р.
Також, як вбачається з акту звіряння поголів’я вівців та курей за станом на 26.02.2005 р. (т.1 а.с. 5) підпис директора ПП “Агрофірма ім. М.О. Посмітного Кравець А.В. схожий на підпис голови правління Тітенко В.Г. в договорі про сумісну діяльність від 16.10.1999 року, який відрізняється від нотаріально засвідчуваного підпису Тітенко В.Г. (т. 1 а.с. 62).
За таких обставин, доказова достовірність договору від 16.10.1999 р. у колегії суддів викликає сумнів і він не може бути прийнятий судом до уваги як безспірний та належний доказ по справі, оскільки договір не скріплений печаткою КСП ім. М.О. Посмітного, а скріплений іншою.
До того, ж судами не було проведено почеркознавчу експертизу на предмет, чи є підпис на договорі від 16.10.1999 р. підписом голови правління КСП ім. М.О. Посмітного Тітенко В.Г., чи його вчинено іншою особою, хоча даний факт є необхідним для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення вказаних вимог, господарські суди прийняли договір від 16.10.1999 р. як належний та допустимий доказ по справі.
Враховуючи вищевикладене, застосування апеляційним господарським судом ст. 241 ЦК України є безпідставним, оскільки судами не було досліджене питання підпису договору уповноваженим представником та питання існування ПП “Агрофірма ім. М.О. Посмітного” на момент підпису договору.
В порушення вимог процесуального права (ст. ст. 43, 47, 38, 43 ГПК України), приймаючи рішення та постанову суди не забезпечили всебічний та повний розгляд обставин справи, не дослідили, не встановили та не надали юридичну оцінку всім обставинам справи, що призвело до передчасних і необґрунтованих висновків.
Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.
Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають ст. 84 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв’язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди порушили і неправильно застосували норми матеріального права, в зв’язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи, місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Також, на думку колегії суддів, у справі доцільно було б провести судову почеркознавчу експертизу договору від 16.10.1999 р. та для вирішення питань поставлених в ухвалі Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2006 р. (а.с. 131-132 т. 3).
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Приватного підприємства “Агрофірма ім. М.О. Посмітного” та Акціонерного товариства “Український інноваційний банк” в особі Одеської філії задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 року у справі № 29/273-05-7934 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Коробенко Г.П.