ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа № 909/40/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Кузя В.Л.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 19.02.2015р. №14/2-299

на ухвалу господарського суду Івано-Франківської від 10.02.2015р. про відмову в задоволенні скарги на дії ВПВР УДВС ГУЮ в Івано-Франківській обл. щодо скасування постанови державного виконавця про зупинення виконавчого провадження

у справі № 909/40/14

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості у розмірі 7672443,46 грн., з яких: 6227359,11 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 512123,10 грн. пені, 611128,20 грн. штрафу, 288627,54 грн. 3% річних, 33205,51 грн. інфляційних втрат

за участю представників сторін:

- від позивача - Станішевський І.С.,

- від відповідача - не з'явились,

- від ДВС - не з'явились.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20,21 ГПК України, представнику позивача роз'яснено.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.02.2015р. у справі №909/40/14 (суддя Кавлак І.П.) в задоволенні скарги публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України») на дії відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області (надалі - ВПВР ДВС України) відмовлено.

Виносячи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 3.7 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» встановлено вичерпний перелік сум заборгованості, за умов наявності якої не підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання судових рішень щодо підприємства - боржника, включеного до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно вказаного закону, а відтак зупинення виконавчого провадження не ставиться в залежність від правової природи заборгованості та підстав її виникнення, крім випадків, прямо встановлених Законом.

Не погодившись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі ПАТ «НАК «Нафтогаз України» посилається на те що, загальна сума заборгованості , стягнутої за рішенням суду у справі № 909/40/14 не була підтверджена учасниками розрахунків станом на 01.01.2013р., а відтак, на переконання апелянта, не підпадає під визначення заборгованості в розумінні Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Крім цього, позивач зазначає, що норму п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» слід застосовувати з урахуванням рішення Конституційного суду України від 13.12.2012р. № 18-рп/2012 у справі № 1-26/2012, відповідно до якого, внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». З огляду на викладене, апелянт просить оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду скасувати, визнати незаконними дії ВПВР УДВС ГУЮ в Івано-Франківській області, визнати недійсною постанову від 08.12.2014р. ВП № 45424384 про зупинення виконавчого провадження та зобов'язати ВПВР УДВС ГУЮ в Івано-Франківській області поновити виконавче провадження ВП №45424384 з виконання наказу господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2014 р. № 734 у справі № 909/40/14.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, відповідач подав до суду відзив, в якому заперечив доводи апелянта та зазначив, що ухвала суду прийнята із врахуванням всіх фактичних обставин справи та з відповідністю правовим нормам, які регулюють спірні правовідносини, у зв'язку з чим просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» зазначає, що внесення боржника до Реєстру підприємств ПЕК, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», є безумовною підставою для зупинення виконавчого провадження у відповідності до положень п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, встановлених законом. Відповідач, крім цього, наголошує на тому, що жодним нормативно - правовим актом чинного законодавства, яким регулюються умови і порядок виконання судових рішень, обов'язку надання оцінки підставам і часу виникнення даної заборгованості, на державну виконавчу службу або ж безпосередньо на державних виконавців не покладені та до їх компетенції не належать.

Відповідач та орган ДВС участі уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 5-6 т. ІІ). Зважаючи на те, що в справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті та з врахуванням строку розгляду, встановленого ст. 102 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача та органу ДВС.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.2014р. частково задоволено позов публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості у розмірі 7 672 443 грн. 46 коп., з яких: 6 227 359 грн. 11 коп. - заборгованість за поставлений природний газ, 512 123 грн. 10 коп. - пеня, 611 128 грн. 20 коп. - штраф, 288 627 грн. 54 коп. - 3% річних, 33 205 грн. 51 коп. - інфляційні втрати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2014р. рішення господарського суду Івано-Франківської області від у справі №909/40/14 залишено без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» без задоволення.

На виконання рішення суду 18.06.14 видано наказ № 734 про стягнення з державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» заборгованості за поставлений природний газ в сумі 6 227 359 грн. (шість мільйонів двісті двадцять сім тисяч триста п"ятдесят дев"ять) грн. 11 коп., 256 061 (двісті п"ятдесят шість тисяч шістдесят одна)грн. 55 коп. пені, 305 564 (триста п"ять тисяч п"ятсот шістдесят чотири) грн. 10 коп. штрафу, 288 627(двісті вісімдесят вісім тисяч шістсот двадцять сім) грн. 54 коп. 3% річних, 26 702 (двадцять шість тисяч сімсот дві)грн. 47 коп. інфляційних втрат та судового збору в розмірі 68 764 (шістдесят вісім тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 94 коп.

Постановою Вищого господарського суду від 24.07.2014р. касаційну скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2014р. у справі № 909/40/14 без змін.

Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження ВП № 45424384 з виконання згаданого наказу, (а.с. 214 т.І).

До відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області боржником було подано клопотання про зупинення виконавчого провадження (а.с. 215 т.І) та надано виписку про включення боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (а.с. 216 т.І).

З врахуванням клопотання боржника та на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» 08.12.2014 р. було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 45424384 (а.с. 221т.І).

Вважаючи, що орган ДВС, при прийнятті постанови від 08.12.2014р. порушив норми чинного законодавства України, позивач звернувся до господарського суду із скаргою на дії ДВС в порядку ст.121-2 ГПК України.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, вважає, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 10.02.2015р. слід залишити без змін, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 37, ч. 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості.

Відповідно п.п. 3.4, 3.7 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів, та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України; процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 січня 2016 року.

В рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012р. №18-рп/2012 у справі № 1-26/2012 про офіційне тлумачення положень п. 15 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

В п.п.1 п. 1.4 та п.1.8 ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» встановлено, що заборгованість - це, зокрема, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена. Розрахунковою датою є дата фіксації учасниками розрахунків сум кредиторської та дебіторської заборгованостей, що належать до погашення з використанням передбачених цим Законом механізмів. Розрахунковою датою встановлюється 1 січня 2013 року.

Отже, з положень Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», Закону України «Про виконавче провадження» та з врахуванням рішення Конституційного суду України 13.12.2012р. №18-рп/2012 у справі №1-26/2012 щодо порядку застосування цих законів у сукупності випливає, що зупинення виконавчого провадження можливе лише щодо тієї заборгованості, яка підпадає під визначення, викладене у п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», та, окрім іншого, виникла станом на розрахункову дату.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача виникла внаслідок порушення умов договору від 30.09.2011 року № 14/2308/11 на купівлю-продаж природного газу (який є енергоносієм в розумінні п.1.5 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»), оскільки відповідач не здійснив оплату коштів за отриманий природний газ. При цьому, рішенням суду встановлено, що заборгованість виникла за природний газ, поставлений відповідачу протягом жовтня 2011 року - грудня 2012 року.

Відповідно до п. 6.1. вище згаданого договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Тільки обов'язок оплати за газ, поставлений протягом грудня місяця 2012 року (згідно акту приймання-передачі від 31 грудня 2012 року), виник у відповідача - 15.01.2013, вся решта заборгованість виникла до 01.01.2013 року. Відтак, станом на 01.01.2013р. (розрахункову дату в розумінні Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»), обов'язок відповідача щодо сплати більшої частини коштів вже існував та підтверджується договором і підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с. 24-37 т.І), у яких зазначені обсяги та вартість поставлених енергоносіїв.

Незважаючи на часткову заборгованість, що виникла після 01.01.2013 року, діюче законодавство не передбачає зупинення виконавчого провадження у частині, що в силу вимог абз.6 п.3.7 ЗУ «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»,а вимагає від державного виконавця зупинення виконавчого провадження повністю на весь період перебування боржника в Реєстрі ПЕК.

Зважаючи на вищенаведене, заборгованість за договором від 30.09.2011р. №14/2308/11 відповідає ознакам заборгованості в розумінні п. 1.4 та п.1.8 ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а, відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що внесення підприємства ПЕК до Реєстру підприємств ПЕК, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до ЗУ «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» є самостійною, безумовною підставою зупинення виконавчого провадження.

Щодо доводів скаржника про те, що стягнута за рішенням суду заборгованість в частині 26 702,47 грн. інфляційних нарахувань була нарахована стягувачем після 01.01.2013р.,а кошти стягнуті з боржника в якості 3% річних не визначені Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» як заборгованість, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що п. 1.4 ст.1 вказаного Закону до суми заборгованості відносить також суми пені, штрафних та фінансових санкцій. Попри те, що 3% річних та інфляційні нарахування не є штрафними санкціями, однак мають характер як способу захисту майнового права та інтересу кредитора, так і заходу відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Разом з тим, Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає можливості зупинення виконавчого провадження лише в частині стягнення основного боргу окремо від стягнення штрафних та фінансових санкцій.

Таким чином, державний виконавець при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження ВП № 45424384 від 08.12.2014р. діяв на підставі, в межах, та в спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження» (п. 15 ч. 1 ст. 37, ч. 3 ст. 39) та Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (п. 3.4, п. 3.7 ст. 3), а отже, відсутні підстави для визнання незаконними його дій щодо винесення цієї постанови.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 10.02.2015р. у справі № 90/40/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 19.02.2015р. № 14/2-299 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 06.04.2015р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Кузь В.Л.