КОПІЯ № 1-47 2009 року
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 березня 2009 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в особі:
головуючої судді Остапчук А.О.,
при секретарі Федчук А.А..,
за участю прокурора Зайчук І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубно кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чаплинка Херсонської області, жителя с. Тростянець Дубенського району Рівненської області, українця, громадянина України, освіта середня базова, непрацюючого, одруженого, невійськовозобов»язаного, інваліда 2 групи, маючого на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше несудимого, у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
ВСТАНОВИВ:
26 жовтня 2008 року, близько 16 години, будучи в стані алкогольного сп»ягніння та знаходячись поблизу магазину «Продукти» в с.Соснівка Дубенського району Рівненської області, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, з метою помсти, умисно завдав кулаком своєї руки удар по обличчю ОСОБА_2 в область нижньої щелепи.
В результаті вищевказаних дій ОСОБА_1,ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у виді гематоми в ділянці нижньої щелепи справа, перелом нижньої щелепи справа на рівні 2,3,4 зубів справа, що викликає розлад здоров»я на тривалий час (більш ніж на 21 день) і згідно висновку судово-медичної експертизи №412-Е від 24 листопада 2008 року відносяться до категорії середньої ступені тяжкості.
Своїми умисними діями, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.122 КК України. Дії кваліфікуються як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст..121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров»я.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині, а саме в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст..121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров»я повністю визнав та щиро розкаявся. Показав, що він дійсно того дня разом із потерпілим розпивали спиртні напої, так як був день автомобіліста. Все було так, як зазначено в матеріалах справи, свої показання дані на попередньому слідстві підтримав повністю. Просить не позбавляти його волі. Зі всіма показаннями свідків під час попереднього слідства повністю згідний, оспорювати їх не буде, а тому просить не викликати їх до суду. Має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, сам є інвалідом 2 групи, інвалід дитинства.
У відповідності до ст.299 КПК України за пропозицією підсудного ОСОБА_1, суд визнав недоцільним дослідження доказів у повному обсязі. При цьому, суд переконався, що підсудний не заперечує проти дослідження доказів добровільно, підстав для сумніву добровільності та істинності їх позиції немає.
ОСОБА_1 роз”яснено, що у цьому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Суд прийшов до висновку, що злочин мав місце і скоїв його підсудний ОСОБА_1 Його дії вірно кваліфіковані органами попереднього розслідування за ст.122 ч.1 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст..121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров»я.
Обставинами, що пом”якшують покарання підсудному є його щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання по справі є вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння.
При призначенні виду і розміру покарання ОСОБА_1, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, особу винного, який по місцю проживання характеризується позитивно, вперше притягається до кримінальної відповідальності та вважає, що його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Відповідно до ст.12 КК України, вчинений ОСОБА_1 злочин відноситься до злочину середньої тяжкості, санкція статті за якою передбачається покарання не більше п"яти років позбавлення волі. З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення злочину підсудний був інвалідом 2 групи та мав на утриманні двоє неповнолітніх дітей.
Згідно п. «а» ч.1 ст.1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року звільняються від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших видів покарань, непов"язаних з позбавленням волі, особи, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми, засуджені за умисні злочини, за які законом передбачено покарання менш суворе ніж позбавлення волі на строк не більше п"яти років.
Відповідно до ч.2 ст.6 КПК України, у випадку коли виявляються в стадії судового розгляду обставини, що дають підставу для застосування акта амністії, суд постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання.
Підсудний не заперечує про застосування відносно нього амністії, а тому суд, вважає за можливе застосувати відносно ОСОБА_1 Закон України "Про амністію".
Керуючись ст.ст.321-327 КК України, п.п. «в», «г» ч.1 ст.1 Закону України «Про амністію», суд,
З А С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
На підставі п.п. «в», «г» ч.1 ст.1 Закону України «Про амністію» звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання.
Запобіжний захід Засудженому до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписка про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд протягом п»ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який утримується під вартою - в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Суддя : підпис
Вірно:суддя