ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Справа № 925/2232/14

Господарський суд Черкаської області в складі колегії суддів: головуючого судді Анісімова І.А., суддів Грачова В.М, Спаських Н.М. при секретарі судового засідання Швидкій О.В.

у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка,307

за участю представників сторін

від прокуратури Черкаської області: Ситник Т.М. - прокурор Черкаської області,

від відповідача 1: Стойко А.Ю. - за довіреністю,

від відповідача 2: Школьна І.П., Юрченко Т.Л., Геращенко М.В. - представники за довіреністю,

від третьої особи: не з'явився;

розглядає справу:

за позовом Заступника прокурора Черкаської області до Черкаської міської ради та до приватного підприємства "Фонтан Сіті"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області

про визнання рішення незаконним, договору ренти та державного акту недійсними та повернення до комунальної власності земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступником прокурора Черкаської області, як позивачем, заявлено позов, у відповідності до якого (з урахуванням уточнення до позовних вимог від 03.02.215 року ( а.с. 94), прокурор просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 22.07.2010 № 5-985 „Про передачу приватному підприємству „Фонтан Сіті" земельної ділянки у власність по вул. Гоголя, 216;

- визнати недійсним договір ренти від 17.08.2010 року, укладений між Черкаською міською радою та ПП „Фонтан Сіті" ;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 296330, виданий ПП „Фонтан Сіті" та

- зобов'язати приватне підприємство "Фонтан Сіті" повернути до комунальної власності земельну ділянку площею 4 970 кв.м. по вул. Гоголя, 261 у м. Черкаси, кадастровий № 7110136700:04:018:0060.

В ході розгляду справи представники прокуратури свої позовні вимоги підтримували повністю та просять їх задовольнити.

Представники обох відповідачів проти задоволення позову заперечують з мотивів його недоведеності та відсутності порушеного права держави, на захист якого подано позов. Другий відповідач просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог та відмовити у позові.

В останнє судове засідання представниками другого відповідача суду подано клопотання про залишення позову без розгляду ( а.с. 237) з мотивів, що у позовній заяві прокурор не вказав обставин, пов'язаних із порушенням інтересів держави. Суд відмовляє у задоволенні даного клопотання та вважає, що справу слід розглянути по суті позовних вимог, оскільки прокурор навів доводи, які на його думку, свідчать про порушення прав держави, які підлягають оцінці судом.

Представник третьої особи Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області жодного разу в судове засідання не з'явився, своєї позиції по суті спору не висловив.

31.03.2015 року суду направлено заяву від гр. Бондаренко С.О. про вступ у справу в якості третьої особи на стороні відповідача в порядку ст. 27 ГПК України ( а.с. 221). Заяву обґрунтовано тим, що заявниця є стороною по договору № 59 від 19.03.2015 року із ЖБК "Резиденція Черкаси 1" щодо будівництва житлового будинку за адресою вул. Гоголя, 261 у м. Черкаси і вважає, що рішення у справі може вплинути на її права та обов'язки. У судове засідання заявниця не з"явилася.

Суд відмовив у задоволенні клопотання гр. Бондаренко С.О. про вступ у справу в якості третьої особи, оскільки правовідносини по договору № 59 від 19.03.2015 року, учасником яких вона є, не мають прямого відношення до правовідносин сторін і предмету спору у даній справі. Представники учасників процесу також не вбачають потреби у залученні до участі у справі гр. Бондаренко С.О. в якості третьої особи.

Заслухавши доводи і пояснення представників обох сторін, суд вважає, що заявлений позов до задоволення не підлягає, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка по вул. Гоголя, 216 у м. Черкаси рішенням Черкаської міської ради від 31.05.2007 року № 2-653 була передана Приватному підприємству "Бізнес -Гранд" в оренду на 49 років під розміщення та подальшу експлуатацію підземно-надземного громадського торгівельно-культурного комплексу та розташування пам'ятника художнику Данилу Нарбуту за рахунок земель Черкаської міської ради (а.с. 17).

У грудні 2010 року було зареєстровано статут відповідача Приватного підприємства „Фонтан Сіті", яке утворилося шляхом виділення із складу Приватного підприємства „Бізнес Гранд" структурного підрозділу по реалізації підготовки проекту, будівництву та подальшої експлуатації об'єкту нерухомості за адресою вул. Гоголя, 216 у м. Черкаси по розподільчому балансу підприємства (а.с. 19, 25).

В подальшому, у травні 2011 року ПП „Фонтан Сіті" зареєструвало за собою на праві власності незавершене будівництво по вул. Гоголя, 261 у м. Черкаси, а перед цим у жовтні 2010 року отримало державний акт на право власності на земельну ділянку по вказаній адресі ( а.с. 21, 28).

З урахуванням уточнення до позовних вимог (а.с. 94-98), прокурор першою позовною вимогою просить повністю визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 22.07.2010 № 5-985 „Про передачу приватному підприємству „Фонтан Сіті" земельної ділянки у власність по вул. Гоголя, 216, за всіма пунктами цього рішення. Решту позовних вимог вважає похідними та обгрунтовує їх одними і тими ж обставинами.

В обґрунтування позовних вимог прокурором вказано, зокрема, наступне:

- договір оренди земельної ділянки, який попередньо було оформлено між Черкаською міською радою та ПП „Бізнес Гранд", не допускав розірвання цього договору в односторонньому порядку. Також договором було передбачено, що перехід права власності на земельну ділянку до другої особи та реорганізація Орендаря не є підставою для зміни умов договору чи для його розірвання.

- на час прийняття спірного рішення Черкаської міської ради № 5-985 від 22.07.2010 року відповідач ПП „Фонтан Сіті" не був зареєстрованим власником об'єкта нерухомого майна на земельній ділянці по вул. Гоголя, 261 у м. Черкаси.

- під час передачі земельної ділянки у власність ПП „Фонтан Сіті" було порушено визначений ст. 128 ЗК України порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної форми власності на користь громадян чи юридичних осіб, а саме, не було надано документа, що посвідчує право власності на будівлі та споруди, що розташовані на земельній ділянці.

- межі м. Черкаси не встановлені, а тому Черкаська міська рада не мала права розпоряджатися земельною ділянкою по вул. Гоголя, 261 у м. Черкаси;

- за спірним рішенням Черкаська міська рада не мала права вирішувати питання про відчуження земельної ділянки шляхом укладення договору ренти, бо земельні ділянки державної та комунальної форми власності не можуть відчужуватися таким способом. Порядок продажу земельних ділянок шляхом укладення договорів ренти також не передбачає і положення „Про порядок продажу земельних ділянок шляхом викупу в м. Черкаси", затверджене рішенням Черкаської міської ради № 8-66 від 31.03.2005 року.

- оскаржуваним рішенням встановлено розстрочення внесення платежів за відчужену земельну ділянку, що потягнуло за собою втрати бюджету.

Прокурор вважає, що на час прийняття спірного рішення у липні 2010 року земельна ділянка по вул.Гоголя, 261 у м. Черкаси належала до державної форми власності, а на час укладення договору ренти у серпні 2010 року перебувала у комунальній власності.

Однак, на думку суду, надані у справу прокурором документи не свідчать про перебування у державній власності земельної ділянки по вул. Гоголя, 216 (яка знаходиться у центрі м. Черкаси і на ній знаходився міський фонтан, що є загальновідомою обставиною для всіх учасників спору) станом на будь-який період, до часу передачі її у власність ПП „Фонтан Сіті". Таку обставину заперечують і відповідачі у справі, оскільки про державну форму власності на вказану земельну ділянку не існує жодного доказу. Також необґрунтованими суд вважає і доводи прокурора про те, що м. Черкаси не має меж і тому Черкаська міська рада не має права на вчинення дій на цій території.

Прокурор в даному питанні неправомірно посилається на те, що до січня 2013 року (тобто, до завершення розмежування земель державної і комунальної форми власності згідно Закону Укри від 6 вересня 2012 року N 5245-VI) всі землі на території м. Черкаси перебували у державній власності.

За змістом ЗУ "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05.02.2004 року" до земель комунальної власності належать і передаються усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності (ст. 7). При цьому прокурор не вказав, за якими критеріями, викладеними у ст. 6 цього закону, земельну ділянку у центрі м. Черкаси у 2010 році можна було беззаперечно віднести до земельної ділянки державної форми власності.

У позові прокурор не посилається на порушення Черкаською міською радою своєї компетенції у питанні правомірності розпорядження спірною земельною ділянкою при передачі її у власність ПП „Фонтан Сіті" у 2010 році і не доводить цієї обставини. Тим самим прокурор не оспорює факту перебування спірної земельної ділянки у комунальній власності на момент її відчуження у 2010 році на користь Приватного підприємства "Фонтан-Сіті".

У відповідності до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином для визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради від 22.07.2010 року № 5-985 „про передачу ПП „Фонтан Сіті" земельної ділянки у власність по вул. Гоголя, 216" прокурору слід довести невідповідність цього рішення актам цивільного законодавства і одночасне порушення прав особи, на захист якої ним подано позов.

В ході судового розгляду справи прокурор вказував, що позов подано на захист інтересів держави в цілому, територіальної громади м. Черкаси, а також народу України, як власника всіх земель на території України. При цьому прокурор стверджує, що поданим позовом він захищає і право власності і речове право всіх вказаних суб'єктів, яке було порушено діями відповідачів.

Прокурор доводить, що при прийнятті спірного рішення Черкаською міською радою було порушено ст. 127,128,129 ЗК України в частині дотримання процедури подачі документів для відчуження земельної ділянки комунальної форми власності та укладення певної форми договору. В цьому прокурор також вбачає необхідність захисту інтересу держави, що полягає в контролі за дотриманням чинного законодавства на території країни і вважає, що на захист цього інтересу прокурор має право у відповідності до ст. 1 ГПК України.

За результатами оцінки доказів у справі та доводів сторін суд вважає, що прокурор не надав переконливих доказів порушення права власності (іншого речового права) держави, територіальної громади м. Черкаси чи народу України відчуженням Черкаською міською радою земельної ділянки по вул. Гоголя, 261 у м. Черкаси на користь Приватного підприємства "Фонтан-Сіті".

Також суд вважає, що за змістом глав 4 та 7 ЦК України (про фізичних та юридичних осіб) територіальна громада м. Черкаси не є особою, в інтересах якої безпосередньо прокурор може заявити позов, визначивши при цьому відповідачем орган (міську раду), який за законом є представником цієї територіальної громади.

У відповідності до ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді господарських справ для представництва інтересів громадянина або держави. Захист інтересів держави здійснюється через визначення органу, який уповноважений державою на представництво інтересів держави у суді. Для держави таким органом не є територіальна громада м. Черкаси.

Як встановлено судом, не існує належних і допустимих доказів того, що земельна ділянка по вул. Гоголя, 261 у м. Черкаси перебувала у державній власності на час її відчуження Приватному підприємству "Фонтан-Сіті" у 2010 році. З цих підстав прокурор не може захищати право власності держави на цю земельну ділянку, тим більше, що за результатами вирішення спору прокурор просить земельну ділянку повернути не у державну власність, а передати її Черкаській міській раді, тобто у комунальну власність.

Заявленим позовом прокурор також не захищає інтереси територіальної громади м. Черкаси, оскільки законного представника територіальної громади (Черкаську міську раду) прокурор визначив не позивачем, в інтересах якого міг бути заявлений позов, а відповідачем.

Крім того суд зауважує, що у випадку скасування державного акту на право власності на земельну ділянку за ПП "Фонтан-Сіті" та визнання недійсним рішення Черкаської міської ради від 22.07.2010 року № 5-985 „Про передачу ПП „Фонтан Сіті" земельної ділянки у власність по вул. Гоголя, 216" ( а.с. 38) у повному обсязі, як просить прокурор, буде скасовано і п. 4 цього рішення.

Даним пунктом встановлено, що з моменту державної реєстрації державного акта на земельну ділянку по вул. Гоголя, 261 припиняється договір оренди землі між Черкаською міською радою та ПП "Бізнес-Гранд". Якщо даний пункт рішення буде скасовано, то всі попередні відносини з приводу оренди земельної ділянки по вул. Гоголя, 261 у м. Черкаси повинні бути автоматично відновленими, бо скасовується обставина їх дочасного припинення і 49 років оренди у ПП "Бізнес-Гранд" ще не спливли.

Тому земельна ділянка автоматично має бути повернута в оренду ПП "Бізнес-Гранд". З цих підстав вирішення спору фактично відбувається не на користь держави, а на користь приватного підприємства "Бізнес -Гранд". Як при цьому відновляться права держави прокурор не вказує, оскільки вважає, що ніякого відновлення прав попередніх користувачів спірною земельною ділянкою не може відбутися, хоча не наводить правову підставу для такого висновку.

Також у запереченнях проти клопотання другого відповідача щодо застосування строку позовної давності до позовних вимог, прокурор посилається на застосування ним ч. 4 ст. 268 ЦК України для пред'явлення позову про визнання недійсним рішення Черкаської міської ради від 22.07.2010 року № 5-985.

Даною нормою в редакції від 10.05.2011 року визначено, що позовна давність не поширюється на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

В ході розгляду справи прокурор так і не вказав, за якою конкретною особою, яку він захищає поданим позовом, було зареєстровано право державної власності на земельну ділянку по вул. Гоголя, 261 у м. Черкаси до часу передачі її у приватну власність ПП "Фонтан-Сіті" та в чому полягає речове право держави, яке захищається поданим позовом.

При поданні позову прокурор вважає достатнім те, що позов ним подано в інтересах держави, однак позивачем визначено прокурора, бо не існує уповноваженого державою органу на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах. За Інспекцією сільського господарства у Черкаській області, яку прокурор визначив третьою особою, право державної власності на вказану земельну ділянку також ніколи не реєструвалося.

Суд вважає, що оскільки право власності держави на земельну ділянку по вул. Гоголя, 261 у м. Черкаси, яке б міг захищати прокурор поданим позовом, наданими у справу доказами прокурором не доведено, а в ході розгляду справи прокурор також посилався на порушення Черкаською міською радою процедури продажу земельної ділянки комунальної форми власності (в чому прокурор вбачає порушення наглядової та контролюючої функції держави), то в контексті даної справи мова може йти про захист охоронюваного законом інтересу держави. У відповідності до ст. 1 ГПК України зацікавлена особа звертається до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Представник прокуратури у своїх доводах вказував, що держава зацікавлена у здійсненні контролю за дотриманням всіма суб'єктами норм чинного законодавства, а тому в дотриманні визначеної законом процедури укладення договорів чи регламентованому вчиненні інших дій також є інтерес держави.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 127, 128, 129 ЗК України органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються:

а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);

б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;

г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;

ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Посилання прокурора на порушення Черкаською міською радою ст. 129 ЗК України при відчуженні земельної ділянки на користь другого відповідача суд вважає необґрунтованим, оскільки дана стаття регулює лише питання особливості продажу земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним державам, іноземним юридичним особам і прокурором не надано у справу доказів, що ПП „Фонтан Сіті" відноситься до таких суб'єктів.

Земельний Кодекс України прямо не забороняє укладення договорів ренти для відчуження земельних ділянок державної та комунальної форми власності.

Однак слід погодитися із доводами прокурора про те, що виходячи із системного аналізу положень ЗК України, викладених у ст. 127 та 128 цього Кодексу, для відчуження земельної ділянки державної або комунальної форми власності ними передбачається укладення саме договору купівлі-продажу згідно спеціально передбаченої процедури.

При цьому ст. 131, 132 ЗК України передбачають, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Таку угоди повинні містити а) назву сторін; б) вид угоди; в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); е) договірну ціну; є) права та обов'язки сторін; ж) кадастровий номер земельної ділянки; з) момент переходу права власності на земельну ділянку.

Тобто, ст. 131 Земельного Кодексу України вказує, що територіальні громади мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі ренти, тобто мають право за таким договором бути лише набувачем, а не продавцем земельної ділянки.

Однак суд враховує і такі встановлені при вирішенні спору обставини:

У відповідності до ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відноситься свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

У відповідності до ст. 731, 734 Цивільного Кодексу України, за договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі. Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, до відносин сторін щодо передання майна застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а якщо майно передається безоплатно, - положення про договір дарування, якщо це не суперечить суті договору ренти.

Таким чином законодавцем прямо визначено, що відносини сторін у договорі ренти підпадають під регулювання загальними положеннями про договір купівлі-продажу, якщо за набуття майна по договору ренти сплачуються кошти.

За своїм загальним змістом (розділ 1) про те, що Черкаська міська рада передає за плату у власність Приватному підприємству "Фонтан-Сіті " земельну ділянку по вул. Гоголя, 261 у м. Черкаси, укладений між відповідачами договір ренти є подібним до договору купівлі-продажу. Умовами укладеного між відповідачами договору ренти охоплюються всі істотні умови, які притаманні і договору купівлі-продажу.

Суд не погоджується із доводами прокурора про те, що договір ренти між відповідачами фактично є договором дарування, оскільки у ньому немає окремої умови про ціну продажу земельної ділянки, а є лише умови про сплату рентних платежів. Прокурор вважає, що вартість земельної ділянки і рентні платежі є двома різними сумами, що повинні включатися до договору та підлягають сплаті продавцю. При цьому прокурор не зміг переконливо пояснити, яка норма ЦК України прямо про це говорить та за що по договору ренти між відповідачами встановлено сплату рентних платежів (якщо договір ренти між ними прокурор вважає безоплатним) і чому ці платежі не можуть складати ціну продажу земельної ділянки. Точку зору прокурора про безоплатний характер договору ренти відповідачі по справі не поділяють.

Суд вважає, що навіть допущені відповідачами процедурні порушення, які виявилися в укладенні договору ренти замість договору купівлі-продажу, не свідчать про наявність порушеного майнового права держави, яке підлягає захисту заявленим позовом. При цьому суд виходить із такого:

Законодавцем визначено, що відплатний договір ренти регулюється за загальними правилами договору купівлі-продажу. Такий же принцип застосовується і при регулюванні договору поставки та договору купівлі-продажу ( ч. 2 ст. 712 ЦК України). На думку суду, дозвіл законодавця регулювати один вид договору за правилами іншого (тотожного) вже є доказом відсутності правих підстав для визнання недійсними таких договорів з мотивів невідповідності їх вимогам чинного законодавства.

Метою укладення договору ренти між відповідачами було відчуження земельної ділянки і отримання коштів до місцевого бюджету за це відчуження. Така мета була повністю досягнута - земельну ділянку відчужено, передано у власність ПП "Фонтан-Сіті", який повністю розрахувався із Черкаською міською радою, сплативши на її користь 1 380 499,67 грн. ще до подачі прокурором позову, що підтверджується наданими поясненнями Черкаської міської ради ( а.с. 242-243).

Умова договору про виплату ціни продажу земельної ділянки частинами або рентними платежами не свідчить про порушення прав сторін чи держави та сама по собі не є підставою для визнання такого договору недійсним згідно положень чинного законодавства.

Черкаська міська рада не вважає свої права порушеними внаслідок відчуження земельної ділянки по вул. Гоголя, 261 у м. Черкаси на користь ПП "Фонтан - Сіті" і не має спору із другим відповідачем по справі з приводу укладення та виконання договору ренти від 17.08.2010 року. Крім цього представник Черкаської міської ради вказав, що інших претендентів на вказану земельну ділянку крім ПП "Фонтан - Сіті" станом на час її відчуження не могло бути - на земельній ділянці знаходився об'єкт права власності цього підприємства (незавершене будівництво), який за ним зареєстрований у Державному реєстрі по сьогоднішній день ( а.с. 21).

Також представник Черкаської міської ради вказав, що не вважає відповідаючою інтересам міської ради ситуацію, що після визнання договору ренти недійсним рада повинна буде повернути ПП "Фонтан-Сіті" 1 380 499,67 грн. сплачених за земельну ділянку коштів із бюджету, яких там немає.

Представник Черкаської міської ради не заперечив доводів другого відповідача про те, що ПП "Фонтан-Сіті" на прохання міської ради навіть достроково вносив платежі за договором ренти для поповнення міського бюджету. Після визнання договору ренти недійсним станом на сьогодні лише ПП "Фонтан-Сіті" матиме переважне право повторно оформити на земельну ділянку по вул. Гоголя, 261 у м. Черкаси право власності за договором купівлі-продажу із дотриманням всіх процедур ст. 127 і 128 ЗК України, які прокурор вважає порушеними, бо саме за другим відповідачем станом на сьогодні на праві власності оформлено об'єкт нерухомості на цій земельній ділянці. Тому перший відповідач не вбачає ніякого відновлення прав держави в такому випадку.

Представники відповідачів вважають, що нічого крім шкоди майновим інтересам Черкаської міської ради та ПП "Фонтан-Сіті" визнання недійсним договору ренти та решти оскаржених документів виключно з мотивів недотримання процедури відчуження земельної ділянки комунальної форми власності, позов прокурора не несе. При цьому другий відповідач наголосив, що згідно ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, на думку суду, прокурором не доведено наявність у держави порушеного права власності чи іншого речового права, яке б могло бути захищено та відновлено поданим позовом.

Відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови у позові за всіма заявленими позовними вимогами, які позивач обгрунтовує одними і тими ж обставинами та вважає похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради від 22.07.2010 № 5-985 „Про передачу приватному підприємству „Фонтан Сіті" земельної ділянки у власність по вул. Гоголя, 216.

Крім того, порушення форми чи процедури укладення певного договору саме по собі не є прямим доказом порушення права власності чи іншого речового права держави та не є достатньою підставою для задоволення позову в частині визнання недійсним договору ренти від 17.08.2010 року, укладеного між Черкаською міською радою та ПП „Фонтан Сіті".

Відповідачем ПП "Фонтан-Сіті" заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до всіх позовних вимог ( а.с. 72), на підставі чого він просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

На заперечення проти даного клопотання прокурор вказав, що на першу позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради від 22.07.2010 № 5-985 „Про передачу приватному підприємству „Фонтан Сіті" земельної ділянки у власність по вул. Гоголя, 216" не поширюється строк позовної давності в силу положень ч. 4 ст. 268 ЦК України та ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20 грудня 2011 року N 4176-VI.

Суд відхиляє дані заперечення з таких мотивів:

Частина 4 ст. 268 ЦК України в редакції до грудня 2011 року встановлює, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право - не поширюється строк позовної давності.

Прикінцеві та перехідні положення ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20 грудня 2011 року N 4176-VI, якими виключено із тексту ст. 268 ЦК України її частину 4 встановлюють, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. З урахуванням набрання чинності вказаним Законом 15.01.2012 року, період звернення до суду із вказаним позовом закінчується 15.01.2015 року. Позов прокурором подано до суду 05.12.2014 року.

Суд погоджується із доводами представника Черкаської міської ради про те, що ч. 4 ст. 268 ЦК України для свого застосування вимагає наявність власника або іншої особи, у яких порушено право власності або інше речове право і це право порушено правовим актом органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

У відповідності до глав 4 і 7 ЦК України розділу ІІ до осіб згідно положень ЦК України законодавець відносить лише фізичну (особу-підприємця) та юридичну особу. Так, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права ( ст. 25, 80, 81)

Прокурор не довів існування особи (в розумінні ЦК України), у якої було порушено право власності чи інше речове право на земельну ділянку по вул. Гоголя, 261 у м. Черкаси рішенням Черкаської міської ради від 22.07.2010 № 5-985 для застосування ч. 4 ст. 268 ЦК України і подачі в її інтересах позову. На думку суду в контексті застосування ч. 4 ст. 268 ЦК України такими особами не можуть безпосередньо виступати держава в цілому або територіальна громада, які не є фізичною особою, та не зареєстровані як окрема юридична особа приватного чи публічного права.

Як вказано вище, прокурор не доводить, що Черкаська міська рада у 2010 році неправомірно розпорядилася ділянкою по вул. Гоголя, 261 із порушенням своєї компетенції. Також прокурор не довів, що спірним рішенням Черкаської міської ради від 22.07.2010 № 5-985 було порушено саме право власності держави на земельну ділянку по вул. Гоголя, 261 у м. Черкаси і це потребує подачі позову у даній справі саме в інтересах держави на захист права власності чи іншого речового права. В чому могло б полягати порушене речове право держави, яке захищається поданим позовом - прокурором також не пояснено.

Таким чином в контексті правовідносин сторін у даній справі, якщо прокурор вказує на порушення відповідачами процедури укладення правочину, (в дотриманні чого держава вбачає свій інтерес), можна говорити про захист порушеного інтересу держави, однак ч. 4 ст. 268 ЦК України не допускає звільнення позивача від дотримання строку позовної давності при захисті охоронюваного законом інтересу. Дана стаття говорить лише про захист порушеного права власності чи іншого речового права.

У відповідності до ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Прокурор не надав суду пояснення про те, коли саме у держави виникло порушене право, для захисту якого подано позов у даній справі.

Другим відповідачем подано суду докази про те, що при прийнятті спірного рішення Черкаської міської ради від 22.07.2010 № 5-985 „Про передачу приватному підприємству „Фонтан Сіті" земельної ділянки у власність по вул. Гоголя, 216" на засіданні сесії 22.07.2010 року був присутнім прокурор (Сук В.І.), який знав зміст запропонованого до прийняття рішення та міг безперешкодно ознайомитися із його проектом (а.с. 125-128). Саме з цієї дати прокурор міг подати позов про визнання недійсним вказаного рішення.

Суд вважає необґрунтованими доводи прокурора про те, що для нього перебіг позовної давності у даній справі починається із того моменту, коли він встановив факт порушення чинного законодавства і він збігається із датою подання позову до суду, а тому строк позовної давності не пропущено. Прокурор вказує, що з 2010 по 2014 рік для подання позову він витребовував і вивчав документи, які оскаржуються у даній справі, аналізував законодавство і знайомився із судовою практикою, а тому з об'єктивних причин не міг протягом 3 років з дня вчинення відповідачами оскаржених дій подати позов. Такі доводи суд вважає надуманими.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що прокурор не може бути звільненим від дотримання строку позовної давності ( чи подавати позов до 15.01.2015 року у відповідності до положень ЗУ від 20 грудня 2011 року N 4176-VI) по вимозі про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради від 22.07.2010 № 5-985 „Про передачу приватному підприємству „Фонтан Сіті" земельної ділянки у власність по вул. Гоголя, 216" на підставі ч. 4 ст. 268 ЦК України, оскільки дана стаття може бути застосована лише власником або іншою особою, яка захищає своє порушенеправо власності або інше речове право. Такої особи із порушеним правом власності, в інтересах якої діє прокурор, у справі не встановлено.

Прокурор був присутнім на п'ятій сесії 21го пленарного засідання Черкаської міської ради при його прийнятті, а тому не мав перешкод вчасно звернутися до суду із позовом для оскарження цього рішення відразу після цього прийняття.

Постанова Верховного Суду України від 20.08.2013 року (а.с. 131, 140), на яку посилається прокурор для доказування дотримання строку позовної давності, не може бути автоматично застосована до обставин даної справи. Вказана постанова ВСУ містить висновки в іншій справі про те, що прокурор не є стороною оспорюваної угоди та був позбавлений права перевірити повноваження сторін на її укладення. Про підстави звернення до суду прокурор дізнався лише із звернення Фонду державного майна України, тому саме з цього моменту для прокурора починається перебіг строку позовної давності.

В контексті даної справи № 925/2232/14 для подання позову про визнання недійсним спірного договору ренти та всіх інших документів, які оспорює прокурор у даній справі, прокурору не було потреби очікувати будь-які повідомлення від сторонніх осіб про допущені порушення. Позов прокурора в основному ґрунтується на доводах про незаконність договору ренти для відчуження земельних ділянок державної та комунальної форми власності, які випливають лише із оцінки норм Цивільного та Земельного Кодексів України. Такими чином подача позову у даній справі залежала виключно від проведення аналізу законодавства прокурором.

Суд не погоджується із доводами прокурора про те, що якщо по основній позовній вимозі про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради від 22.07.2010 № 5-985 позивач є звільненим від дотримання строку позовної давності або має право подати позов до 15.01.2015 року, то і до решти позовних вимог, які прокурор вважає похідними, повинен застосовуватися такий же принцип.

На вимогу суду прокурор не вказав норму законодавства, якою передбачено такі положення.

Отже, прокурор не довів суду, що він є звільненим від дотримання строку позовної давності за першою вимогою про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради від 22.07.2010 № 5-985. До решти позовних вимог про визнання недійсним договору ренти від 17.08.2010 року, державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов'язання другого відповідача повернути земельну ділянку до комунальної власності повинні бути застосовані загальні правила про трирічний строк позовної давності, який прокурором пропущено.

За змістом ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, суд може застосувати строк позовної давності для відмови у позові лише у тому випадку, якщо буде встановлено наявність порушеного права, на захист якого подано позов. Якщо позивач не доведе існування порушеного права, то у позові слід відмовити за недоведеністю позовних вимог, а не через пропуск строку позовної давності.

Суд вважає, що за матеріалами справи не вбачається існування особи, яка мала або має оформлене право власності чи інше речове право на земельну ділянку по вул. Гоголя, 261 у м. Черкаси і при цьому зачіпаються права держави на цю ділянку, які потребують захисту.

Суть порушеного матеріального права держави (право власності чи інше речове право) прокурором не доведені. Сама по собі наявність порушення процедури (як доказ порушення норм чинного законодавства) при укладенні договору ренти замість договору купівлі-продажу, не є достатньою підставою для задоволення позову. Враховуючи сукупність обставин встановлених судом, виявлене порушення законодавства не свідчить про автоматичне порушення майнових прав держави.

Враховуючи всі встановлені судом обставини суд вважає, що прокурор не довів існування порушеного права держави, яке потребує захисту та відновлення, що є підставою для відмови у позові повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.49, ст. ст.82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені розділом XII ГПК України.

Повне рішення складено 06 квітня 2015 року (понеділок).

Головуючий суддя І.А.Анісімов

Судді В.М. Грачов

Н.М. Спаських