Справа № 2- 57/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12  січня   2009 року                                                     Кагарлицький районний суд

Київської області в складі:

                                                  головуючого судді         Кириченка В.І.

                                                  при секретарі                  Марчук Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, -

ВСТАНОВИВ:

В позові ОСОБА_1 вказала, що син ОСОБА_3 обіцяв їй якщо вона подарує житловий будинок його сину ОСОБА_2, то останній догляне її до смерті. Але після посвідчення договору дарування житлового будинку відповідач ОСОБА_2 не виконував обов'язків і не надавав їй допомоги. Просила суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 4 липня 2008 року між нею і відповідачем ОСОБА_2, так як вказаний договір вчинено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, відповідачі ввели її в оману і вчинили правочин внаслідок зловмисної домовленості.

В судовому засіданні представник позивача і позивач просили суд розірвати договір довічного утримання, так як договір дарування вчинений з метою приховати договір довічного утримання, який відповідач ОСОБА_2 невиконував з вересня 2008 рокупо по відношенню до позивача, так як не доглядав, не забезпечував харчуванням, не утримував житловий будинок і земельну ділянку в належному стані.

Відповідач ОСОБА_2 пояснив, що з позивачем ОСОБА_1 дійсно 04.07.2008 року укладався договір довічного утримання по якому він зобов'язався до смерті надавати позивачу допомогу у приготуванні їжі, прибиранні в хаті, пересуванню по будинку та догляду за будинком і за це позивач подарувала йому свій житловий будинок в якому він проживав разом з позивачем до кінця серпня 2008 року а з вересня 2008 року не проживає та не надає позивачу допомоги, так як він боявся погроз свого дядька і віддав ключі від будинку позивачу та виселився. Згоден на розірвання договору, але не вважає себе винним у його невиконанні.

Відповідач ОСОБА_3 пояснив, що він по дорученню від позивача підписав договір дарування житлового будинку, але фактично домовлялись про договір довічного утримання.

Судом встановлено слідуюче.      

04.07.2008 року позивач ОСОБА_1 через довірителя ОСОБА_3, що є її сином, уклала договір дарування з внуком ОСОБА_2 по якому подарувала останньому житловий будинок з надвірними будівлями загальною вартістю 62124 грн, що розташовані в АДРЕСА_1. Цей правочин був вчинений сторонами для приховання договору довічного утримання, який вони насправді вчинили. По договору довічного утримання ОСОБА_2 отимав від позивача у власність вказаний вище житловий будинок з надвірними будівлями і зобовязався забезпечувати позивача утриманням та доглядом довічно, а саме: допомагати у приготуванні їжі, прибирання в хаті, пересуванню по будинку та догляду за будинком. Але з вересня 2008 року ОСОБА_2 не виконував вказаних обов'язків. Про вказані обставини спір відсутній і вони підтверджуються записами в договорі дарування, витягу про право власності на нерухоме майно.

Тому на підставі ст. ст. 235 ч.2, 755 ч.1 п.1 ЦК України договір довічного утримання слід розірвати у зв'язку з невиконанням набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Також на підставі ст. 756 ч.1 ЦК України за позивачем слід визнати право власності на вказане вище нерухоме майно у зв'язку з розірванням договору довічного утримання.

Сторони звільнити ві сплати судового збору як потерпілих від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Керуючись ст.ст. 235 ч.2, 755 ч.1 п.1 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити повністю.

Розірвати договір довічного утримання від 04.07.2008 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, який вони насправді вчинили, укладаючи удаваний правочин - договір дарування житлового будинку та надвірних споруд від 04.07.2008 року, що розташовані по АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на житловий будинок та надвірні споруди загальною вартістю 62124 грн., що розташовані по АДРЕСА_1.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, а апеляційну скаргу на рішення суду протягом 20 днів після подачі вказаної заяви. Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 223 ЦПК України.   

                      Суддя: підпис

          З оригіналом згідно.Суддя: