Справа № 761/35549/14-ц

Провадження №2/761/1594/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

02 квітня 2015 року м. Київ

Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Гриньковської Н.Ю.

при секретарі: Савенко О.І.

розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про розірвання договорів, стягнення грошових коштів та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року до Шевченківського районного суду м.Києва звернувся представник позивача - ОСОБА_2 з позовною заявою, в якій поставлено питання про розірвання договору банківського вкладу VІР №706405/2013 від 25.12.2013, укладеного між позивачем та відповідачем та стягнення з відповідача на користь позивача суми вкладу у розмірі 50000,00грн. та процентів у розмірі 908,00грн. та розірвання договору банківського вкладу VІР №720029/2014 від 08.01.2014, укладеного між позивачем та відповідачем та стягнення з відповідача на користь позивача суми вкладу у розмірі 150000,00грн. та процентів у розмірі 2815,48грн. Також, в позовній заяві поставлено питання про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000,00грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 2500,00грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.12.2013 між ним та відповідачем було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Новорічний подарунок. VIP» №706405/2013, з датою вимоги вкладником вкладу - 25.01.2015, відповідно до умов якого позивач вніс суму початкового вкладу у розмірі 50000,00грн., а банк, в свою чергу, відкрив на ім'я вкладника вкладний рахунок НОМЕР_3. Зазначає, що відповідно до п.1.2 розділу 1 умов договору банківського вкладу, банк відкрив на ім'я позивача вкладний рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат» НОМЕР_2 - Рахунок-кореспондент, на який банк перераховує нараховані проценти за збереження Вкладу та може бути перерахований Вклад по закінченні строку його дії. Нараховані проценти за збереження Вкладу з капіталізацією процентів Банк перераховує на Рахунок.

Також зазначає, що 08.01.2014 між ним та відповідачем було укладено ще один договір банківського вкладу (депозиту) «Новорічний подарунок. VIP» №720029/2014, з датою вимоги вкладником вкладу - 08.02.2015, за яким позивач вніс суму початкового вкладу у розмірі 150000,00грн, а банк, в свою чергу, відкрив на ім'я вкладника вкладний рахунок НОМЕР_4. Зазначає, що відповідно до п.1.2 розділу 1 умов договору банківського вкладу, банк відкрив на його вкладний рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат» НОМЕР_5 - Рахунок-кореспондент, на який банк перераховує нараховані проценти за збереження вкладу та може бути перерахований вклад по закінченні строку його дії. Нараховані проценти за збереження Вкладу з капіталізацією процентів Банк перераховує на Рахунок.

Позивач вказує на те, що 06.11.2014 він звернувся до відповідача із заявою про повернення суми депозиту та нарахованих відсотків, оскільки, відповідач порушив умови договору щодо щомісячної виплати відсотків, а саме: банком не було сплачено відсотків за договором банківського вкладу від 25.12.2013 за жовтень 2014 року у розмірі 908,00грн. та за договором банківського вкладу від 08.01.2014 за жовтень 2014 року у розмірі 2815,48грн. Однак, на момент звернення з позовом до суду, банком кошти не виплачено, що змусило позивача звернутися з позовом до суду за захистом своїх прав.

Позивач в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином. Однак, представником позивача 02.04.2015, через канцелярію суду, було подано заяву про розгляд справи без участі позивача та без його участі, в якій представник позивача позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив задовольнити, та стягнути з відповідача на користь позивача суму вкладу за договором банківського вкладу «Новорічний подарунок. VІР №706405/2013 від 25.12.2013 у розмірі 50000,00грн. та проценти у сумі 908,00грн., суму вкладу за договором банківського вкладу Новорічний подарунок VІР. №720029/2014 від 08.01.2014 у розмірі 150000,00грн. та проценти у сумі 2815,48грн. А, також, просив стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000,00грн. та витрати на правову допомогу у сумі 2500,00грн. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, однак, від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» Славкіної М.А. до суду надійшло письмове заперечення проти позову, в яких остання просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, посилаючись на те, що у випадку дострокового розірвання договору банківського вкладу проценти мають бути перераховані, стягнення в такому випадку з банку суми вкладу в повному обсязі є безпідставними., оскільки, позивач весь період дії договору банківського вкладу від 25.12.2013 отримував відсотки за вкладом по ставці строкового вкладу, а не вкладу на вимогу. Крім цього, зауважила, що на підставі постанови Правління НБУ від 20.11.2014 №733/БТ «Про віднесення ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №123 з 21.11.2014 в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» запроваджено тимчасову адміністрацію.

У відповідності до вимог ст.224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував представник позивача.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2013 між ОСОБА_1 (далі - позивач/вкладник) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний банк» (далі - банк/відповідач) було укладено договір банківського вкладу «Новорічний подарунок. VIP» №706405/2013 (далі - договір від 25.12.2013), відповідно до умов якого позивач вніс на вкладний рахунок НОМЕР_3, відкритий в банку суму вкладу у розмірі 50000,00грн., з щомісячною виплатою процентів за ставкою 25% річних, строком на 13 місяців, з датою вимоги вкладником вкладу - 25.01.2015.

Відповідно до п.1.2 умов цього договору банк відкрив на ім'я вкладника вкладний рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат» НОМЕР_2 (Рахунок-кореспондент), на який банк перераховує нараховані проценти за збереження вкладу та може бути перерахований вклад по закінченні строку його дії. Нараховані проценти за збереження вкладу з капіталізацією процентів банк перераховує на Рахунок-кореспондент.

Згідно з п.1.6. цього договору у разі дострокового закриття вкладу проценти за вкладом, перераховуються/нараховуються за неповний строк розміщення вкладу за процентною ставкою для випадків дострокового закриття у розмірі, що діє на день закриття вкладу за цим видом вкладу у відповідній валюті, за відповідним строком, відповідною сумою початкового вкладу та відповідною періодичністю виплати процентів, оголошені на інтернет-сайті банку - www.vаb.uа.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 08.01.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу «Новорічний подарунок. VIP.» №720029/2014, відповідно до умов якого позивач вніс на вкладний рахунок НОМЕР_4, відкритий в банку суму вкладу у розмірі 150000,00грн., з щомісячною виплатою процентів за ставкою 25% річних, строком на 13 місяців, з датою вимоги вкладником вкладу - 08.02.2015 (а.с.5).

Відповідно до п.1.2 умов цього договору банк відкрив на ім'я вкладника вкладний рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат» НОМЕР_5 (Рахунок-кореспондент), на який банк перераховує нараховані проценти за збереження вкладу та може бути перерахований вклад по закінченні строку його дії. Нараховані проценти за збереження вкладу з капіталізацією процентів банк перераховує на Рахунок-кореспондент.

Згідно з п.1.6. цього договору у разі дострокового закриття вкладу проценти за вкладом, перераховуються/нараховуються за неповний строк розміщення вкладу за процентною ставкою для випадків дострокового закриття у розмірі, що діє на день закриття вкладу за цим видом вкладу у відповідній валюті, за відповідним строком, відповідною сумою початкового вкладу та відповідною періодичністю виплати процентів, оголошені на інтернет-сайті банку - www.vаb.uа.

Як вказував позивач у позовній заяві, 06.11.2014 він звернувся до відповідача із заявою про повернення грошових коштів (відсотків та депозиту), оскільки, відповідач не виконав умови договору в частині шомісячної виплати нарахованих відсотків, а саме, відповідачем не було сплачено відсотки за договором від 25.12.2013, за жовтень 2014 року, у розмірі 908,00грн. та відсотки за договором від 08.01.2014, за жовтень 2014 року, у розмірі 2815,48грн. При цьому зазначав, що, на сьогоднішній день, кошти так й не було виплачено.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен, має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до вимог ст.64 Конституції України, конституційні права не можуть бути обмежені.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч.1, 2 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Частиною 1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наявних матеріалів справи встановлено, що позивачем було зараховано грошові кошти у розмірі 50000,00грн. на вкладний рахунок НОМЕР_6, відкритий банком, за договором від 25.12.2013, що підтверджується копією квитанції від 25.12.2013 (а.с.8) та грошові кошти у розмірі 150000,00грн. на вкладний рахунок у банку НОМЕР_4, за договором від 08.01.2014, що підтверджується копією квитанції від 08.01.2014 (а.с.6).

Враховуючи те, що строк дії указаних договорів закінчився, а також, зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази які б свідчили про повернення банком позивачу вказаних сум депозиту, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошові кошти за договором від 25.12.2013 в розмірі 50000,00грн. та 150000,00грн. за договором від 08.01.2014.

Щодо вимоги позивача, про стягнення з відповідача процентів за договором від 25.12.2013, за жовтень 2014 року, у розмірі 908,00грн., суд вважає, що ця вимога підлягає задоволенню, оскільки, як вбачається з виписки по угоді №706405/2013 від 25.12.2013 по особовому рахунку клієнта НОМЕР_3, наданої банком, відбулося лише повернення відсотків, а не їх виплата.

При цьому, щодо вимоги позивача, про стягнення з відповідача процентів за договором від 08.01.2014, за жовтень 2014 року, у розмірі 2815,48грн., суд вважає, що ця вимога задоволенню не підлягає, оскільки, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували розмір нарахованих процентів за цим договором, а, також, відсутні будь-які докази наявної заборгованості банку перед вкладником за договором від 08.01.2014. Тобто, відсутні документальні підтвердження нарахувань відсотків за цим договором та їх виплаті. При цьому, з наявних матеріалів справи встановлено, що 06.11.2014 позивач звертався до відповідача із вимогою про повернення грошових коштів (відсотків за депозитом), щодо сплати нарахованих, але не виплачених банком відсотків за жовтень 2014 року у розмірі 908,00грн. саме за договором від 25.12.2013 (а.с.9), а не за договором від 08.01.2014.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача моральної шкоди суд виходить з наступного.

Позивач вказує, що відповідач своїми протиправними діями щодо неповернення йому грошових коштів, завдав йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, які довелося перенести йому та його родині, а, відтак, оцінює завдані моральні страждання у розмірі 10000,00грн.

Відповідно до положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Стаття 23 ЦК України закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб'єктивних цивільних прав. Спори про відшкодування заподіяної моральної (немайнової шкоди) розглядаються судами, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачено нормами Конституцією України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з відповідними доповненнями та змінами, роз'яснено, що, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, що регулюються Книгою п'ятою Цивільного Кодексу України - «Зобов'язальне право», зокрема, ст.526, 536 ЦК України, нормами яких стягнення моральної шкоди за порушення умов договору не передбачено.

При цьому, законодавець передбачив, що відшкодування моральної шкоди може бути закріплено умовами договору, навіть якщо таке право не передбачено спеціальними нормами, що регулюють конкретні відносини.

За умовами ст.611 ЦК України у випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування моральної шкоди.

З огляду на положення ст.611 ЦК України відшкодування моральної шкоди в зобов'язальних правовідносинах можливе у разі встановлення такого правового наслідку порушення зобов'язання безпосередньо в договорі.

Умовами договору не передбачено такого правового наслідку, як відшкодування моральної шкоди, а тому, зважаючи, що між сторонами існують договірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість та незаконність такої вимоги.

Крім того, відповідно до положень ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на правову допомогу.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 2500,00грн.

Правову допомогу, відповідно до приписів ст.56 ЦПК України, може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Разом з тим, вимога позивача про стягнення з банку таких витрат задоволенню не підлягає, оскільки, особа, яка надавала позивачу правову допомогу, не допускалась до участі у справі за її заявою в якості особи, яка надає правову допомогу, відповідно до ч.2 ст.56 ЦПК України, оскільки, заяву про залучення її в якості особи, що надає правову допомогу не надавала та ухвалою суду до такої участі не допускалася.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2009,08грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 223, 224, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про розірвання договорів, стягнення грошових коштів та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (код ЄДРПОУ - 19017842) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) суму вкладу за договором банківського вкладу «Новорічний подарунок. VIP» №706405/2013 у розмірі 50000,00грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00коп.), проценти у розмірі 908,00грн. (дев'ятсот вісім гривень 00коп.) та суму вкладу за договором банківського вкладу «Новорічний подарунок. VIP.» №720029/2014 у розмірі 150000,00грн. (сто п'ятдесят тисяч гривень 00коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (код ЄДРПОУ - 19017842) на користь держави судовий збір у розмірі 2009,08грн. (дві тисячі дев'ять гривень 08коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.

Суддя