Справа № 22ц -2789 /08                                     Головуючий в 1 інстанції: Радченко С. В.

Категорія 19                                                         Доповідач : Бездрабко В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року січня місяця 15 дня колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого : Прокопчук Л.П.

Суддів: Вадзінського П.О. Бездрабко В.О.

при секретарі: Остренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 15 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності на будинок; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа органи опіки та піклування Веселівської сільської ради Бериславського району Херсонської області про стягнення відшкодування за прострочення виконання зобов»язання, визнання зобов»язання таким, що припинено, розірвання договору найма житла та виселення без надання іншого житлового приміщення,

встановила:

В березні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною, визнання права власності на будинок, пославшись на те, що вона та ОСОБА_3 в червні 2003 року домовилися з відповідачкою про купівлю - продаж належного останній будинку АДРЕСА_1.

Домовившись про усі істотні умови угоди, ОСОБА_1 разом з іншими членами сім "і вселилася в спірний будинок та частками повністю сплатила обумовлену вартість будинку, здійснивши остаточний розрахунок 19 лютого 2007 року, що підтверджується відповідними розписками.

Враховуючи, що відповідачка ОСОБА_2 відмовляється в нотаріальному порядку посвідчити договір купівлі-продажу спірного будинку, просить визнати дану угоду дійсною та визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1.

В квітні 2007 року ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_1, зазначивши, що в червні 2003 року між нею та ОСОБА_1, ОСОБА_3 була досягнута домовленість про купівлю-продаж спірного будинку, плата за який мала відбуватися частинами. 12 листопада 2003 року між нею та колишнім чоловіком позивачки - ОСОБА_3 був укладений договір завдатку, відповідно до якого ОСОБА_3 сплатив завдаток в розмірі 7420  грн. , остаточний розрахунок мав відбутися 28 червня 2004 року шляхом сплати 6580  грн.

У встановлені договором строки позивачка ОСОБА_1 оплату не провела, з приводу чого, з урахування доповнених зустрічних позовних вимог, ОСОБА_2 просила стягнути з позивачки за прострочення виконання зобов'язання кошти в розмірі 2437 грн. 57 коп. (сума відшкодування відповідно до встановленого індексу інфляції та три процента річних від простроченої суми); визнати зобов'язання щодо продажу спірного житлового будинку таким, що припинено; розірвати договір найму житла, укладений 02 березня 2004 року між нею та ОСОБА_1; виселили позивачку разом з

2

неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з будинку без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 15 серпня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 серпня 2003 року ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що у 2003 році між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено усну угоду щодо купівлі-продажу зазначеного домоволодіння за 2500 доларів США.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання за нею права власності на спірний будинок, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами не було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору та не встановлений факт ухилення ОСОБА_2 від нотаріального посвідчення договору.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, оскільки він узгоджується з зібраними у справі доказами.

Згідно договору завдатку від 12 листопада 2003 року, укладеному між бувшим чоловіком ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ОСОБА_1 в рахунок купівлі спірного житлового будинку сплатив ОСОБА_2 завдаток в розмірі 7420 грн. , остаточний розрахунок повинен був бути проведений в сумі 6580  грн.  до 28 червня 2004 року (а.с. 9).В обумовлений договором строк оплата проведена не була.

Крім того, ОСОБА_2 не визнала кошти одержані нею по розписці від 19 березня 2007 року, як такі, що сплачені на виконання договору купівлі-продажу. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що сплачені в вказаний день гроші були остаточним розрахунком саме за спірний будинок, колегія суддів оцінює критично, оскільки, як свідчать матеріали справи позивачкою-відповідачкою 30 серпня 2006 року складено декілька розписок (а.с. 13, 23), в тому числі, зобов'язання сплатити Вороніній кошти та судові витрати по іншій справі.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не надала належних доказів щодо підтвердження факту проведення повного розрахунку на виконання укладеної між сторонами угоди купівлі-продажу будинку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відносно розірвання договору майна житла та виселення ОСОБА_1 та членів її сім'ї, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з боку відповідачки-позивачки в порядку ч.3 ст. 168 ЖК України не виконанні вимоги Закону про попередження наймача про наступне розірвання договору за три місяці. Зазначені дії повинні передувати зверненню до суду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що виселення ОСОБА_1 та членів її родини повинно здійснюватися відповідно до ч.4 ст. 168 ЖК України з приводу псування останніми жилого приміщення, колегія суддів до уваги не приймає, так як дана підстава в обґрунтування позову не заявлялася ( а.с. 43).

3

Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції достатньо повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив надані ними докази, яким дав правильну оцінку, постановив законне і обґрунтоване рішення, тому підстав для задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити, а рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 15 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.