ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2015 р. Справа № 922/1291/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Істоміна О.А. , суддя Тарасова І. В.,

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників:

позивача - Старчика А.А. (дов.№14-90 від 18.04.2014р.),

відповідача - Культубаєва Л.М. (дов.№б/н від 13.02.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх.№345Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2014р. року по справі №922/1291/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,

до Нововодолазького підприємства теплових мереж, смт.Нова Водолага, Харківська область,

про стягнення 282029,47 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Нововодолазького підприємства теплових мереж 4578,06 грн. інфляційних витрат, 17299,31 грн. 3% річних, 86994,23 грн. пені, 173157,87 грн. штрафу, та 5640,59 грн. судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору про закупівлю природного газу № 12/1007-БО-31 від 19.01.2012 неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за природний газ.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.12.2014 року (суддя Смирнова О.В.) по справі №922/1291/14 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Нововодолазького підприємства теплових мереж про стягнення 282029,47 грн. задоволено частково. Стягнуто з Нововодолазького підприємства теплових мереж (63200, Харківська область, Нововодолазький р-н, смт. Нова Водолага, вул.Гагаріна, 7-а, код 324043801) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 4578,06 грн. інфляційних витрат, 17299,31 грн. 3% річних, 8699,42 грн. пені, 17315,78 грн. штрафу, та 5640,59 грн. судового збору. В стягненні 78294,81 грн. пені та 111842,09 грн. штрафу відмовлено. Відстрочено виконання рішення до 22 червня 2015 року.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2014 у справі №922/1291/14 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 78294,81 грн. та штрафу в сумі 155842,90 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 78294,81 грн. та штрафу в сумі 155842,90 грн. у стягненні яких було відмовлено. Скасувати рішення в частині надання відстрочки у виконанні рішення до 22.06.2015р. та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити відповідачу у наданні відстрочки виконання рішення суду. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2014р. по справі №922/1291/14 залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2015р. у справі №922/1291/14 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її до розгляду на 18.02.2015р. на 10:00 год. в складі судової колегії: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Істоміна О.А., суддя Тарасова І.В.

Розпорядженням секретаря судової палати №3 від 17.02.2015р. у зв`язку з відпусткою судді Істоміної О.А. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Барбашова С.В., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2015р. розгляд справи було відкладено на 11.03.2015р. на 09:30 год.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати від 10.03.2015р. у зв`язку з відпусткою судді Барбашової С.В для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Істоміна О.А., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2015р. розгляд справи було відкладено на 01.04.2015р. на 09:30 год.

Представник апелянта у судовому засіданні 01.04.2015р. вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував вважає її незаконною та необґрунтованою. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2014р. по справі №922/1291/14 залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача і відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

19 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Нововодолазьким підприємством теплових мереж був укладений договір №12/1007-БО-31 про закупівлю природного газ, у відповідності до умов якого позивач зобов'язується поставити відповідачу імпортований газ, а відповідач, прийняти та оплатити його в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.10.1 договору, цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2012 року, і діє у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 4618135,13 грн., що підтверджується актами приймання - передачу природного газу від 31.01.2012р., від 29.02.2012р., від 31.03.2012р., від 30.04.2012р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками (а.с.20-а.с.23, том 1).

Відповідач розрахувався за отриманий природний газ, однак не своєчасно, що підтверджено операціями за договором №12/1007-БО-31 з 01.01.2012р. по 31.01.2014р. (а.с.27, том 1).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за газ за договором, позивачем нараховано відповідачу 4578,06 грн. інфляційних витрат, 17299,31 грн. 3% річних, 89994,23 грн. пені, 173157,87 грн. штрафу.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, якими передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 17299,31 грн. та інфляційних витрат в сумі 4578,06 грн.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Пунктом 7.3 договору передбачена відповідальність сторін, а саме у разі невиконання відповідачем п. 4.1 договору, відповідач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідності до умов договору, з урахуванням оплат, заявлена до стягнення пеня у сумі 89994,23 грн. та штраф в сумі173157,87 грн.

Відповідачем в свою чергу заявлено клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 90%.

Частина 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін та оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитку.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

В обґрунтування заявленого клопотання про зменшення пені відповідач посилався на те, що зобов'язання відповідача не виконувалось з об'єктивних причин, а саме: у зв'язку зі складною економічною ситуацією, яка виникла у зв'язку зі збитковістю послуг з теплопостачання та з причин, які не залежали від відповідача.

Неможливість своєчасного виконання своїх зобов'язань перед позивачем відповідач обґрунтовує тим, що відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів, у тому числі, державних органів у теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Тому своєчасні розрахунки за газ можливі тільки у разі, якщо своєчасно розраховуються за послуги теплопостачання вищевказані суб'єкти.

Відповідно до наданої відповідачем інформації про проведення розрахунків за послуги теплопостачання по Нововодолазькому підприємству теплових мереж заборгованість бюджетних установ перед відповідачем за послуги теплопостачання за 2012 рік складає 1335,1 тис. грн., за 2013 рік - 654,6 тис. грн., за 2014 рік - 248 тис. грн. ( а.с.78 - а.с.80, том 1).

З листа Департаменту житлово - комунального господарства та розвитку інфраструктури вбачається, що, починаючи з 2011 року, субвенцій з Державного бюджету України на погашення заборгованості з різниці в тарифах, через невідповідність тарифів на послуги теплопостачання для бюджетних установ, організацій та інших споживачів, не надходило (а.с.85, том 1).

Як вбачається з розрахунку обсягів різниці цін на газ по Нововодолазькому ПТМ, заборгованість з різниці цін на газ бюджетних організацій за 2011 рік складає 557,3 тис. грн., за 2012 рік - 71,7 тис. грн., що значно перевищує розмір боргу відповідача за поставлений природний газ (а.с.84, том 1).

На момент розгляду справи в суді першої інстанції відповідач розрахувався за поставлений газ. Крім того, відповідач зазначає про відсутність вини у його діях та посилається на невідповідність розміру пені та штрафу наслідкам порушення, та те, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача, проте сплата штрафних санкцій зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії органам державної влади, місцевої влади, державним органам та організаціям, подальше банкрутство, у зв'язку із збитковістю діяльності та неможливістю виплати неспіврозмірних санкцій.

В підтвердження складного фінансового стану відповідач надав податкову декларацію з додатку на прибуток за 2013 р.; звіти про фінансовий стан разом з балансами та іншими річними фінансовими формами; звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств від надання послуг теплопостачання; звіти з праці по підприємству та його підрозділам (а.с.83 - а.с.133, том 1).

В матеріалах справи містяться висновок експерта №68 від 21.11.2014р. експертної установи - Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру в Харківській області, з якого вбачається, що діяльність підприємства є збитковою, коефіцієнт абсолютної ліквідності з початку 2012 року та на кінець 2012 року нижче нормативного значення, фінансова стійкість підприємства є дуже низькою, що створює передумови для його кризового становища. Негативний вплив на фінансовий стан підприємства має нераціональна структура активів балансу, що створює передумови для його кризового становища. Підприємство має тимчасову нестачу власних оборотних активів, запобігти якої можливо лише за умови залучення кредитних коштів або за умови отримання субвенцій з держбюджету на погашення заборгованості з різниці ціни на газ. Основна причина виникнення заборгованості - несвоєчасні розрахунки з відповідачем державних та комунальних підприємств. Щодо сплати штрафних санкцій, пені та втрат від інфляції експерт зауважує, що субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію розраховуються та надаються без врахування пені, штрафів та інфляційних витрат. У разі виконання розрахунків за газ по договору у повній мірі, у підприємства виникла б заборгованість по заробітній платі, або заборгованість по податкам та зборам відповідно до державного або місцевого бюджету (а.с.2-а.с.12, том 1).

Враховуючи викладені відповідачем обставини та висновки, встановлені Науково - дослідним експертно - криміналістичним центром в Харківській області, суд вважає даний випадок винятковим, оскільки: по-перше, зобов'язання не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку з складною економічною ситуацією внаслідок невиконання бюджетними установами зобов'язань за надані послуги; по-друге, відповідачем у повному обсязі виконані зобов'язання по сплаті одержаного газу за договором, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем, і свідчить про усунення порушення шляхом повного погашення основної суми боргу.

Крім того, сплата штрафних санкцій у повному обсязі, в даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а і інші інтереси, зокрема, можливість забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та надання теплової енергії і послуг з теплопостачання населенню Нововодолазького району.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 90% та ухвалив рішення, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 8 699,42 грн. пені, при цьому відмовивши в стягненні 78294,81 грн. пені та 111 842,09 грн. штрафу, оскільки: по-перше: зобов'язання не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача внаслідок невиконання бюджетними установами зобов'язань за надані послуги; по-друге: відповідачем у повному обсязі виконані зобов'язання по сплаті одержаного газу за договором №12/1007-БО-31 від 19.01.2012р., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем, і свідчить про усунення порушення шляхом погашення основної суми боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 12.02.2013 р. по справі № 5023/1097/12.

Щодо часткового задоволення місцевим господарським судом клопотання про надання відстрочки заборгованості до 22.06.2015р., то колегія суддів не погоджується з таким висновком господарського суду Харківської області, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вказаною нормою визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим. Так, виконання рішення про стягнення коштів може бути неможливим через відсутність коштів на рахунках боржника.

Колегія суддів звертає увагу, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази за правилами статті 43 ГПК України, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Тобто відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, вказаною нормою не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи.

Крім того, пленум Верховного Суду України постановою "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003 року постановив наступне: "При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо)".

Щодо посилання відповідача на тяжкий економічний стан, то колегія суддів вважає, що це не є винятковою обставиною в розумінні вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення. Крім того, важке фінансове становище утворилось внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не в силу якихось об'єктивних обставин, щоб унеможливило виконання договірних зобов'язань та рішень суду.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, яка визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Колегія суддів зазначає, що надання відстрочки на підставі тяжкого фінансового стану відповідача не може вважатися підставою для застосування положень статті 121 Господарського процесуального кодексу України, адже, враховуючи положення частини першої статті 625 Цивільного кодексу України, відповідач у випадку порушення грошового

Підставою для проведення розрахунків між сторонами за спожитий природний газ є договір та підписані акти приймання-передачі природного газу, а відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що такі обставини надання відстрочки виконання рішення суперечать положенням вищенаведеної статті 121 ГПК України, не є винятковими, і такими, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд про надання відстрочки виконання судового рішення у даній справі не врахував зазначеного, що є підставою для скасування рішення в цій частині.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області 22.12.2014 року по справі №922/1291/14 прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому оскаржуваний судовий акт підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.85, 99, 101, п.2 ст.103, п.1 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2014 року по справі №922/1291/14 скасувати в частині надання відстрочки виконання рішення до 22 червня 2015 року.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 06.04.2015 року.

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Тарасова І. В.