1

Головуючий у 1-й інстанції

- Назаренко В.Я. Доповідач - Головань A.M.

Справа №22 ас -465, категорія -12 -

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

10 січня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої     Бубличенко В.П.

суддів               Сукач Т.О.

Голованя A.M. при секретарі   Куцокінь-Тимошенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововознесенської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2006 року , -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом визнати протиправними дії /без­діяльність/ Нововознесенської сільської ради, зобов'язати даного суб'єкта владних повноважень переглянути дату її звільнення із внесенням відповідних змін до правовстановлюючих документів, стягнути із відповідача невиплачену суму коштів, яка виплачується працівникові при виході у від­пустку, невиплачену суму матеріальної допомоги на оздоровлення, невиплачену суму заробітної плати за три місяці та відшкодувати моральну шкоду.

Посилалася на те, що починаючи з 1992 року вона працювала на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв"язку з обранням нового ІНФОРМАЦІЯ_1 їй, за рішенням Нововознесенсь­кої сільської ради за НОМЕР_1, була надана відпустка. Однак в порушення ст.З Закону України "Про відпустки" її було звільнено з роботи не в останній дань відпустки, а раніше. Через скорочення терміну відпустки вона не отримала 2003,35 грн. Також сільською радою їй було неправильно нарахованою матеріальна допомога на оздоровлення і замість 2854,53 грн. середньомісячного заробітку їй нарахували до виплати лише 1665,14 грн., тобто не виплатили 1189,39 грн. Крім цього, нехтуючи нормами чинного законодавства яке гарантує переобраному сільському голові виплату заробітної плати протягом 6 місяців з дня звільнення з посади , сільська рада зменшила розмір зарплати на 330 грн. і за три місяці вона не отримала 990 грн. Незаконними діями відповідача їй завдано моральної шкоди в розмірі 1000 грн.

Ухвалою Маловисківського районного суду від 11.10. 2006 р. прийнято відмову позивачки про стягнення з відповідача 1189,39 грн. невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення і відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн. із закриттям провадження в цих частинах позовних вимог.

Рішенням Маловисківського районного суду від 11 жовтня 2006 р. визнано протиправними дії Нововознесенської сільської ради по невиплаті ОСОБА_1. сум належних їй при звільненні з роботи. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 2003,35 грн. недоплачених відпускних та 1640,64 грн. недорахованої зарплати.

В апеляційній скарзі Нововознесенської сільської ради ставиться питання про скасування рішення суду, як ухваленого із порушенням норм матеріального права з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1. у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

2

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, порушив ст.З Закону України "Про відпустки", ст.28 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", ст.21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", статті 47,116 КЗпП України, а саме без згоди на це працівника -позивачки у справі, зменшив їй розрахункову відпустку на 18 днів у зв'язку з чим остання не отримала відпускні у сумі 2003.35 грн. та незаконно не врахував 20% надбавки як складову заробітної плати належну до виплати при звільненні з посади через що їй не було виплачено 1640,64 грн., то такі дії мають бути визнаними судом протиправними.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду виходячи із наступних підстав.

Відповідно до положень ч.І ст.З Закону України "Про відпустки" за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Статтею 24 цього Закону передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно ч.5,6 ст.21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю ЗО календарних днів, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, а тим, . які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Як убачається із матеріалів справи /а.с.8/ рішенням першої сесії Нововознесенської сільської ради за НОМЕР_1 позивачці було надано "розрахункову" відпустку, починаючи із 1.04.2006 р.

Рішенням другої сесії тієї ж сільської ради за НОМЕР_2 /а.с.11/ прийняте раніше рішення про надання позивачці відпустки було скасованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки рішення про надання позивачці відпустки було скасованим і нею не оскаржено, то її вимога про стягнення 2003,35 грн. за невикористані 18 днів відпустки не грунтується на законі.

Не є доказом який підтверджує факт перебування позивачки у відпустці і запис за НОМЕР_3 зроблений у трудовій книжці, про її звільнення з 18.05.2006 p., так як сесією ради було прийняте рішення про припинення повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи саме з 11.04.2006 p. /a.c.13/, a не з іншої дати.

Також не можна вважати обгрунтованою і вимогу позивачки про стягнення на її користь 1640,64 грн. недоплаченої зарплати.

За правилами ст.ЗЗ Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" після закінчення строку повноважень голови ради, відповідна рада забезпечує його працевлаштування, а у разі неможливості за головою ради на протязі 6 місяців зберігається середня заробітна плата яка виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Нововознесенська сільська рада після припинення позивачкою повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 її не працевлаштувала, тому зобов"язана на протязі 6 місяців виплачувати їй середню заробітну плату.

Згідно копії довідки доданої до матеріалів справи /а.с.5/ заробітна плата позивачки під час перебування на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 складала 2805 грн.

Після звільнення позивачки з роботи розмір виплаченої їй заробітної плати склав 2475 грн., тобто був на 330 грн. меншим.

з

Колегія суддів вважає, що таке зменшення розміру заробітної плати було обумовлено тим, що нарахування зарплати в розмірі 2805 грн. було здійснено неправильно, з порушенням п.п.в п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" за №268 від 9.03.2006 р.

Зокрема надбавка за особливі досягнення в праці була встановленою позивачці не у розмірі 50%, як це передбачено, починаючи з 1.01. 2006 p., даною Постановоюа у розмірі 70%.

Таким чином приведення у відповідність до чинного законодавства розміру середньої заробітної плати позивачки, за рахунок зменшення надбавки на 20%, є правомірним.

З огляду на викладене у суду не було законних підстав для визнання протиправними дій Нововознесенської сільської щодо невиплати сум ОСОБА_1. належних при звільненні з роботи, а отже і для задоволення її позовних вимог.

Крім цього суд в порушення п.4 ч.І ст.161 КАС України залишив без вирішення питання щодо заявленої позивачкою вимоги про покладення на раду обов»язку переглянути дату її звільнення з урахуванням відбуття повного строку відпустки із внесенням відповідних змін до правовстановлюючих документів. Розглядаючи цю вимогу колегія суддів вважає, що, оскільки позивачка за рішенням сесії сільської ради звільнена починаючи з 11.04.2006 р. і висновки суду про те, що позивачка перебувала у відпустці є необґрунтованими, то немає підстав для перегляду радою дати її звільнення з роботи.

Наведене свідчить про неповне з»ясування судом обставин справи та про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими , що, згідно п.п. 1,2 ч.І ст.202 КАС України, є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення про залишення позовних вимог ОСОБА_1. без задоволення.

На підставі ч.І ст.З, ст.24 Закону України "Про відпустки", ч.5,6 ст.21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", ст.ЗЗ Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", п.п.в п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" за №268 від 9.03.2006 p., керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Нововознесенської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області задовольнити.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2006 року скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправними дій /бездіяльності/ Нововознесенської сільської ради щодо невиплати їй сум належних при звільненні з роботи, про покладення на раду обов»язку переглянути дату її звільнення із внесенням відповідних змін до правовстановлюючих документів, про стягнення з Нововознесенської сільської ради 2003,35 грн. недоплачених відпускних і 1640,64 грн. недорахованої зарплати залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскарженою, в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця, починаючи з 15 січня 2007 року, з часу складання постанови у повному обзязі.

Головуюча Судді

згідно з оригіналом:

суддя апеляційного суду                  A.M. Головань