Справа 22-9773-2006 Суддя 1 інстанції: Дяченко СП.
Категорія 23 Доповідач: Новосядла В.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 грудня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі головуючого Новосядлої В.М., суддів Постолової В.Г., Троценко Л.І., при секретарі Панаріній О.В., Ставріновій Ю.М., за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідача, , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Приватного підприємства «Комунальник» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 5 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Приватного підприємства „Комунальник" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ПП «Комунальник» принесли апеляційну скаргу на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 5 вересня 2006 року, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ПП „Комунальник" і було стягнуто 812 гривень матеріальної шкоди та 500 гривень моральної шкоди.
В апеляційній скарзі позивачі просять рішення суду змінити і стягнути на їх користь матеріальну шкоду у розмірі 8067 гривень та моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, оскільки судом першої інстанції не були враховані всі докази, надані позивачами на обґрунтування матеріальної і моральної шкоди.
Під час слухання справи в апеляційному суді позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги.
Відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
В апеляційній скарзі приватне підприємство «Комунальник» просить рішення суду скасувати, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 і представників відповідача, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ПП «Комунальник» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення. Апеляційна скарга позивачів не підлягає задоволенню.
Із матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору міни, посвідченого 18 серпня 1995 року Першою краматорською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 14974, є власником квартири АДРЕСА_1.
Вказаний будинок знаходиться на обслуговуванні ПП «Комунальник».
Відповідно до акту від 1 березня 2004 року в квартирі ОСОБА_1 було виявлено відставання шпалер на стелі і стінах в коридорі та кімнатах його квартири.
Згідно із довідкою КП «СЕЗ» дах над квартирою ОСОБА_1 має дефекти і потребує поточного ремонту в районі зливовки та приєднання до парапету.
За висновком будівельно-технічної експертизи від 30 травня 2006 року причиною проникнення вологи (атмосферних опадів) в квартиру АДРЕСА_1, а саме в коридорі площею 10,7 кв.м., є ушкодження рулонної покрівлі на над квартирою позивача в місці розташування водрприйомних воронок. Шпалери на стелі і на ' стінах коридору, площею 10.7 кв.м., були ушкоджені у результаті несправності покриття покрівлі (в місцях розташування водоприйомних воронок) ( а.с.93-109).
Виходячи із встановлених фактів, наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що діями відповідача щодо неналежного утримання житлового будинку була завдана матеріальна шкода квартирі, в якій проживають позивачі.
Але стягуючи на користь всіх позивачів розмір матеріальної шкоди, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до вимог частини 1 статті 1166 ЦК України шкода, заподіяна майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її завдала.
Оскільки на підставі договору міни квартира належить одному ОСОБА_1, то суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відшкодування матеріальної шкоди на користь всіх позивачів.
Рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає вимогам частини 1 статті 1166 ЦК України.
Крім того, стягуючи на користь позивачів матеріальну шкоду у розмірі 812 гривень, суд першої інстанції в порушення вимог частини 1 статті 1166 ЦК України, не врахував, що судом відшкодовується дійсна шкода, а не передбачувана і необгрунтовано стягнув на користь позивачів податок на додану вартість у розмірі 135 гривень та інші платежі у розмірі 20 гривень.
Крім того, судом першої інстанції було стягнуто з відповідача вартість робіт по ремонту лоджії у розмірі 204 гривні, хоча такі позовні вимоги не заявлялись.
Таким чином, розмір дійсної шкоди, завданої залиттям квартири, складає 453 гривні, а не 812 гривень, стягнутих судом першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої ушкодженням квартири у розмірі 453 гривні.
У задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди необхідно відмовити.
Довід апеляційної скарги про те, що у вартість ремонтно-відновлювальних робіт не увійшли роботи по зняттю і поклейці шпалер на стінах коридору спростовується поясненнями експерта ОСОБА_4, допитаного під час слухання справи в апеляційному суді, який підтвердив висновок будівельно- технічної експертизи і пояснив, що у вартість ремонтних робіт увійшли роботи по зняттю і поклейці шпалер на стінах і стелі коридору, про що зазначено у висновку експертизи, проведеної судом першої інстанції.
Необгрунтованим є довід апеляційної скарги про те, що відповідач повинен відшкодувати вартість ремонту в приміщенні кухні та трьох кімнатах, оскільки за висновком цієї ж експертизи на шпалерах стін і стелі в квартирі (за виключенням коридору) відсутні локальні плями та сліди затікання, характерні для залиття приміщень. Ушкодження оздоблювальних покритій в приміщенні кухні та трьох жилих кімнатах є результатом порушення технології будівельних робіт при поклейці шпалерами стелі і стін, тобто не знаходяться у причинному зв'язку із протіканням даху над квартирою позивача.
Допитаний в апеляційному суді експерт ОСОБА_4 пояснив, що порушення технології будівельних робіт при поклейці шпалерами стелі і стін є те, що вони не були підготовленні для покриття їх шпалерами, а саме не були проведені шпатльовочні роботи і не були зняті ізвесткові покриття, не було дотримано температурно-вологового режиму, що стало слідством відставання шпалер на кухні та в жилих кімнатах.
Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення збитків у розмірі 3491 гривня за проживання по договору найму в іншому жилому приміщенні, оскільки позивачі не довели, що в своїй квартирі проживати було неможливо через залиття її водою.
Згідно із висновком будівельно-технічної експертизи від 30 травня 2006 року, через ушкодження рулонної покрівлі на над квартирою позивача в місці розташування водоприйомних воронок був ушкоджений коридор площею 10,7 кв.м. та лоджія. Відставання шпалер на кухні та в інших кімнатах є слідством порушення технологічного процесу при їх поклейці, а не залиття водою.
Наданий позивачами Акт про залиття квартири від 1 березня 2004 року не може бути прийнятий як безспірний доказ неможливості проживання в квартирі через залиття водою, оскільки був складений і написаний позивачкою ОСОБА_2, а фраза «в квартирі проживати неможливо через постійне залиття її водою» виконана більшими буквами ніж текст акту, була також дописана нею, проти чого не заперечував в апеляційному суді позивач ОСОБА_1 (а.с.23). Інших доказів щодо неможливості проживання в квартирі з вини відповідача, позивачами надано не було.
Довідка про сплату за газопостачання в будинку у розмірі 3491 гривня, в якому проживали позивачі, свідчить лише про понесені ними витрати, а не про неможливість проживання в своїй квартирі.
Стягнення моральної шкоди позивачі обґрунтовували тим, що неприйняття більше двох років відповідачем заходів щодо ремонту квартири, викликали в них душевні переживання і страждання з приводу ушкодження майна.
Виходячи і із цих позовних вимог висновок суду про відшкодування моральної шкоди на користь всіх позивачів у розмірі 500 гривень є правильним, оскільки вони є членами однієї сім'ї, через залиття квартири відчували душевні страждання, нервували з приводу неприйняття відповідачем заходів щодо ремонту квартири, відчували побутові незручності.
Але висновок суду про стягнення моральної шкоди через вимушеність позивачів змінити місце проживання не ґрунтується на матеріалах справи і протирічить висновку суду про відмову у задоволенні позову про стягнення збитків, пов'язаних з непроживанням в квартирі через недоведеність неможливості проживання в квартирі.
Керуючись статтями 309, 308, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Комунальник» задовольнити частково.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 5 вересня 2006 року в частині стягнення матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Комунальник» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири задовольнити частково. Стягнути з Приватного підприємства «Комунальник» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану залиттям квартири у розмірі 453 гривні.
У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Приватного підприємства „Комунальник" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири відмовити.
В решті частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.