Справа №10877-2006 Категорія 39

Головуючий 1 інстанції Дубовик Р.Є. Доповідач Новосядла В.М.

РІШЕННЯ

іменем        України

6 грудня 2006 року                                                                                      м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого Новосядлої В.М.,

суддів Постолової В.Г., Троценко Л.І.,

при секретарі Ставріновій Ю.М.,

за участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ДП "Артемвугілля" на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 2 жовтня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ДП "Артемвугілля" про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати та одноразової допомоги у зв'язку із порушенням строків її виплати,

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2006 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ДП "Артемвугілля" про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати із порушенням строків виплати, який обґрунтовує тим, що рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 13 квітня 1999 року з шахти «Комсомолець» державного підприємства «Артемвугілля» було стягнуто на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 4376 гривень 81 копійку.

Вказана сума була йому виплачена в жовтні 2005 року.

На підставі закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» просив стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 3402 гривні 82 копійки.

В цей же день (29 вересня 2006 року) ОСОБА_1 звернувся у суд з другим позовом до ДП "Артемвугілля" про стягнення компенсації сум відшкодування шкоди, зумовленої порушенням встановлених термінів на їх виплату, який обґрунтовує тим, що цим же рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 13 квітня 1999 року на його користь було стягнуто з шахти «Комсомолець» державного підприємства «Артемвугілля» одноразову допомогу у розмірі 11 066 гривень, яка була виплачена йому у вересні 2004 року.

Оскільки в порушення вимог пункту 39 Правил відшкодування власником підприємства, установи, і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, одноразова допомога була виплачена у вересні 2004 року, просив стягнути компенсацію сум відшкодування шкоди у розмірі 12 272 гривні 19 копійок.

Ухвалою суду першої інстанції від 18 вересня 2006 року позовні заяви були об'єднані в одне провадження.

Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 2 жовтня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ДП "Артемвугілля" про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати та одноразової допомоги у зв'язку із порушенням строків виплати був задоволений позов і з відповідача на користь позивача було стягнуто компенсацію втрати сум відшкодування шкоди (одноразової допомоги) у зв'язку із порушенням строків виплати у розмірі 6307 гривень 62 копійки, компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 3382 гривні 59 копійок, всього - 9690 гривень.

В апеляційній скарзі Державне підприємство «Артемвугілля» просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову, оскільки судом першої інстанції був неправильно заснований матеріальний закон, а саме правовідносини які виникли між сторонами після ухвалення рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 13 квітня 1999 року регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Вислухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ДП "Артемвугілля" підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 13 квітня 1999 року трудовий спір між ОСОБА_1 та Державним підприємством «Артемвугілля» про стягнення одноразової допомоги, заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку було вирішено.

Питання про стягнення з відповідача компенсації втрати частини одноразової допомоги і заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати вказаним рішенням суду вирішено не було.

Зазначене рішення вступило в законну силу і було виконано в частині заборгованості по заробітній платі в жовтні 2005 року, а в частині виплати одноразової допомоги - в вересні 2004 року (а.с.7-8).

Із зазначеними позовами ОСОБА_1 звернувся у суд 29 серпня 2006 року.

Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення компенсації втрати частини одноразової допомоги у зв'язку із порушенням термінів її виплати, передбачених пунктами 39 і 43 Правил відшкодування власником підприємства, установи, і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.

Рішення суду першої інстанції в цій частині відповідає вимогам статті 34 Закону України «Про оплату праці» і пункту 2 Положення «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати», яка передбачає компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги за цей період зріс більше як на один відсоток.

Що стосується висновку суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати, то вказаний висновок суду не відповідає вимогам матеріального закону, а саме статті 233 КЗпП України.

При цьому апеляційний суд виходить із того, що відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» від 23 березня 1995 року, із подальшими змінами, компенсація втрати частини заробітної плати не є складовою частиною заробітної плати, а у відповідності із Положенням «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» є гарантією щодо запобігання виникненню заборгованості всіх видів грошового забезпечення населення, допущенню порушення термінів їх вплати, підтриманню купівельної спроможності грошових доходів в умовах інфляції.

Оскільки компенсація не є заробітною платою, то при вирішенні спорів про її стягнення необхідно застосовувати статтю 233 ЗКпП України, відповідно до якої працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Про несвоєчасну виплату заробітної плати позивач знав на час звільнення, тобто 12 лютого 1999 року і з цього приводу 19 березня 1999 року звернувся у суд з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі і питання щодо стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати не ставив. Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 13 квітня 1999 року на користь позивача була стягнута заборгованість по заробітній платі.

З позовом про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати позивач звернувся 29 серпня 2006 року, тобто за межами строку, встановленого статтею 233 КЗпП України. Причини поважності пропуску строку у суді не навів.

З наведеного вбачається, що при вирішенні спору в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права.

У відповідності із пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права є підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП "Артемвугілля" про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків виплати, необхідно відмовити.

Керуючись статтями 308, 309, 316 ЦПК України, , суд

ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Артемвугілля» задовольнити частково.

Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 2 жовтня 2006 року в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП "Артемвугілля" про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків виплати відмовити.

В решті частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.