Справа №22- 11129\ 2006 Головуючий по 1 -й інстанції:
Категорія-1 9 суддя - Степаненко Л.З.
Доповідач: суддя - Резникова Л.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 грудня 2006року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі головуючого:
судді Шабанової В.О..
суддів: Лісового О.О., Резникової Л.В.
при секретарі КошмакТ.С. З участю представників сторін
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення апеляційного суду в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-міському районі м.Макіївки Донецької області на рішення Центрально-міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 1 листопада 2006 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-міському районі м.Макіївка про відшкодування моральної шкоди ,-
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали цивільної справи , апеляційний суд,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Центрально-міському районі м.Макіївки про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він з 1997по 2003 p.p. працював на підземних роботах у шкідливих умовах., де отримав професійне захворювання - хронічну вертеброгенну попереко-хрестечну радікулапатію з больовим м"язово-тонічним лівобічним синдромом.. 11 червня 2003 року за висновком МСЕК йому вперше було встановлено 30 % втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи.
В зв'язку з отриманими профзахворюваннями, йому було завдано моральні страждання, які полягають в тому, що він став інвалідом 3 групи і позбавлений можливості , працювати за попередньою професією та утримувати свою сім'ю. Тривалий час він зазнає фізичні страждання, часто знаходиться на лікуванні в умовах стаціонару, відчуває себе неповноцінною людиною, оскільки не може ходити на далеку відстань і повноцінно допомагати по господарству. У зв"язку з отриманою хворобою змінився ритм його життя , чим спричинена моральна шкода, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь в розмірі 20000 грн..
Рішенням Центрально-міського районного суду м.Макіївки Донецької
області 1 листопада 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн..
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань Центрально-міському районі м. Макіївки просить скасувати вказане рішення, постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволені позову. Вважає, що при постановлені рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх доводів відповідач вказував на те , що позивач не довів наявність заподіяної йому моральної шкоди, у визначеній судом сумі, крім того п.27сї.77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дії ст..21ч.1п.1пп є, ст.28 ч.З Закону України п.27ст.77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" в частині відшкодування моральної шкоди та пропустив строки звернення в суд, передбачені ст.233 КЗпП України .
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з таких підстав:
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача , суд першої інстанції вірно встановив обставини справи і прийшов до правильного висновку, що позивач з 1997по 2003 p.p. працював на підземних роботах у шкідливих умовах, де отримав професійне захворювання - хронічну вертеброгенну попереко-хрестечну радікулапатію з больовим м"язово-тонічним лівобічним синдромом.. 11 червня 2003 року за висновком МСЕК йому вперше було встановлено 30 % втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи.
В зв'язку з отриманими профзахворюваннями, йому було завдано моральні страждання, які полягають в тому, що він став інвалідом 3 групи і позбавлений можливості , працювати за попередньою професією та утримувати свою сім"ю. Тривалий час він зазнає фізичні страждання, часто знаходиться на лікуванні в умовах стаціонару, відчуває себе неповноцінною людиною, оскільки не може ходити на далеку відстань і повноцінно допомагати по господарству
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової втрати передбачено ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(далі - Закон) і є одним із засобів захисту особистих немайнових прав працівника. Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим, як це передбачено підпунктом „є" пункту 1 частини першої статті 21, частиною третьою статті 28 Закону, покладена на відповідача.
В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня страти професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Факт заподіяння шкоди здоров'ю позивача підтверджений висновками МСЕК про встановлення втрати працездатності, а також поясненнями позивача , який підтвердив наявність заподіяної моральної шкоди.
Апеляційний суд не приймає довід відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу. Такий висновок МСЕК відповідно до вимог ст. 34 п. З Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності.
Крім того,посилання відповідача на с т. 77 Закона України « Про державний бюджет України на 2006 рік» якою зупинено дії абз.4 ст. 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам іх сімей) , підпункту (є) п.1 ч.І ст.21, ч.З ст. 28, ч.З ст. 34, ч.5 ст. 47( в частині знижок та надбавок до розміру страхового внеску) Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"- безпідставні. оскільки вони не поширюються на вищезазначені правовідносини.
Щодо порушення позивачем строку для його звернення в суд з зазначеним позовом, то такий довід також є неспроможними, оскільки на правовідносини, які виникли між сторонами, вимоги ст..233 КЗпП України не поширюються.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність заподіяння позивачу моральної шкоди при виконанні трудових обов'язків , що покладає на відповідача обов'язок відшкодувати цю шкоду, оскільки , відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 << Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зі змінами внесених Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року №5- розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань( фізичних, душевних, психічних, тощо) яких зазначав позивач , характер немайнових витрат ( їх тривалості, можливості відновлення та інших обставин . Зокрема враховується стан здоров*я потерпілого.
При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача
Перевіривши доводи апеляційних скарг в межах оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права і тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Таким чином, розглядаючи справу, суд всебічно, повно і об'єктивно, згідно з наданими доказами розглянув спір, прийняв правильне рішення.
Керуючись ст.ст. 307,308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-міському районі м.Макіївки Донецької області відхилити
Рішення Центрально-міського районного суду м.Макіївки Донецької
області від 1 листопада 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.